Ухвала суду № 58157985, 01.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17774/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

01 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Медком Маркетинг і Продаж Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі відповідач) про скасування податкової вимоги № 7059-25 від 12 серпня 2014 року на суму податкового боргу 2 581 069, 64 грн. та зобовязання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом зарахування частини суми переплати з податку на прибуток у розмірі 3 170 504 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 3 170 504 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року в адміністративній справі № 826/17774/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року К/800/15993/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасовано, а справу № 826/17774/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 30 січня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 539 172 грн., що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року.

Також позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 495 988 грн., що підлягатиме сплаті щомісячно.

За наслідками подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік проведено звірку розрахунків по нарахуванню та сплаті податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, якою встановлено переплату по авансовим внескам податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 2 785 422, 36 грн. та по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 1 000 000 грн.

27 червня 2014 року відповідачем направлено на адресу позивача лист № 8264-26-50-15-04-22, яким повідомлено, що з метою дотримання вимог підпункту 153.3.4.4 Податкового кодексу України щодо зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів розрахунок суми такого внеску буде перевірятися в автоматичному режимі.

Автоматична звірка була проведена відповідачем 13 серпня 2014 року, за результатами якої виявлено розбіжності між даними, задекларованими позивачем, та відображених у відповідача на суму 3 170 504 грн., що є сумою нарахованого авансового внеску у звязку з виплатою дивідендів.

Одночасно, позивач звернувся до відповідача з заявою від 13 серпня 2014 року, якою просив зарахувати переплату по авансовим внескам з податку на прибуток за 2013 рік, яка виникла під час сплати дивідендів, в рахунок оплати авансових внесків у податок на прибуток за 2014 рік, згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України на суму 3 170 504 грн.

Проте, 12 серпня 2014 року відповідач сформував податкову вимогу № 7059-25, згідно якої станом на 11 серпня 2014 року сума боргу позивача по авансовим внескам з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів становить 2 581 069, 64 грн.

Позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для направлення оскаржуваної податкової вимоги № 7059-25 від 12 серпня 2014 року зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, оскільки у позивача обліковувалася переплата з даного платежу, у звязку з чим відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у нездійсненні зарахування частини суми переплати з податку на прибуток у розмірі 3 170 504 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 3 170 504 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30 вересня 2015 року К/800/15993/15 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно встановити яким чином проведення перевірки суми сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів в автоматичному режимі зумовило зменшення переплати з авансового внеску, яка обліковувалася за позивачем. Також зазначено, що з метою встановлення наявності у позивача переплати з авансових внесків з податку на прибуток підприємств у відповідному розмірі, обовязковому дослідженню підлягають платіжні доручення про перерахування сум авансових внесків за період з 2012 року по серпень 2014 року, з метою встановлення суми авансових внесків, сплачених позивачем та її вирахування із суми авансових внесків, задекларованих платником.

Відповідно до частини пятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та надати оцінку вимогам позивача, викладеним у адміністративному позові.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 Податкового кодексу України, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобовязань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобовязань наступного податкового періоду, а при отриманні відємного значення обєкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобовязань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок з податку, сплачений у звязку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невідємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо обєктів нерухомості» від 4 липня 2013 року № 403-VII, що набрав чинності 04 серпня 2013 року, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Так, після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у його абзацах пятому та шостому пункту 57.1 статті 57 встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що внесені до Податкового кодексу України зміни прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

Як вже зазначалося, позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 539 172 грн., що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 495 988 грн., що підлягатиме сплаті щомісячно.

Відповідно до наданих позивачем платіжних доручень від 23 травня 2012 року № 2727 на суму 5 314 065 грн., від 28 листопада 2012 року № 6199 на суму 1 218 424 грн., від 28 листопада 2012 року № 896 на суму 98 549 грн. від 28 листопада року № 31 на суму 277 448 грн., від 28 листопада 2012 року № 1886 на суму 335 336 грн., від 28 листопада 2012 року № 1960 на суму 195 010 грн., від 28 листопада 2012 року № 2875 на суму 96 550 грн., від 28 листопада 2012 року № 1083 на суму 166 463 грн., від 28 листопада 2012 року № 544 на суму 364 501 грн., від 28 листопада 2012 року № 2100 на суму 187 719 грн. встановлено сплату авансових внесків на прибуток, нарахованих на суму дивідендів.

Згідно зворотного боку облікової картки ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів за 2013 та 2014 роки, у позивача до 30 квітня 2014 року обліковувалася переплата, а станом на 30 червня 2014 року - недоїмка у розмірі 2 581 069, 64 грн.

На підтвердження факту існування переплати зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у сумі 2 785 422, 36 грн. станом на 23 травня 2014 року позивачем надано акт № 3390-20 про звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01 січня 2014 року до 23 травня 2014 року, однак, вказана сума переплати у обліковій картці ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів не відображена.

Крім того, інформація відображена в обліковій картці позивача з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, яка міститься в матеріалах справи, зазначена в акті від 13 серпня 2014 року № 5046-20 про звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01 січня 2014 року до 13 серпня 2014 року зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, згідно якого станом на 13 серпня 2014 року у ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» за даними контролюючого органу обліковувалося відємне сальдо розрахунків з бюджетом на суму 3 573 045, 64 грн., за даними платника відємне сальдо розрахунків з бюджетом на суму складало 402 541, 64 грн., розбіжності становлять 3 170 504 грн.

Виникнення відповідної розбіжності між даними, зазначеними в акті від 23 травня 2014 року № 3390-20 та даними облікової картки позивача з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, яка міститься в матеріалах справи, зумовлене здійсненням відповідачем 04 липня 2014 року перепроведення декларацій з урахуванням рекомендацій викладених у листі Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року № 3194/7/99-99-19-03-01-17 «Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік».

Зі змісту зазначеного листа вбачається, що з метою дотримання вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України щодо зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів розрахунок суми такого внеску буде перевірятись в автоматичному режимі з урахуванням наступного:

у декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року № 1213, значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13)).

Під час розгляду справи, судом встановлено, що за наслідками здійснення такої перевірки відбулося списання відповідачем коштів (переплати), задекларованих позивачем у деклараціях у 2013 році та їх подальше не відображення в інтегрованій картці платника, що призвело до виникнення боргу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України).

Однак, відповідачем не надано доказів встановлення позивачем порушень в поданих деклараціях, у звязку з чим застосування контролюючим органом процедури коригування податкової звітності (списання переплати) згідно листа Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року №3194/7/99-99-19-03-01-17 «Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік» є протиправним.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на лист Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року №3194/7/99-99-19-03-01-17 «Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік» є необґрунтованими, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом, а тому, не є обовязковим до застосування.

Щодо операції по збільшенню недоїмки за рахунок перерахування коштів з одного рахунку на інший у сумі 1 700 000 грн., то матеріали справи свідчать, що 28 травня 2014 року позивач звернувся до контролюючого органу з листом № 217, відповідно до якого просив переплату з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код класифікації бюджету 11023300) у сумі 1 700 000 грн. перерахувати на податок на додану вартість (код класифікації бюджету 14010100), за наслідками чого, 29 травня 2014 року відповідач здійснив таке перерахування, що підтверджується даними облікової картки.

Водночас, суд зазначає, що правомірність проведення такої операції можлива тільки за наявності переплати, яка, за даними облікової картки позивача на час перерахування зазначеної суми, була відсутня.

Відповідачем, у свою чергу, як субєктом владних повноважень, на якого покладено обовязок доказування, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження особистої правової позиції та спростування доводів позивача.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У відповідності до пункту 3.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Положеннями пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України встановлено обставини, коли податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними.

Враховуючи те, що показники облікової картки ТОВ «Медком Маркетинг і Продаж Україна» з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів суперечать встановленим під час розгляду справи фактам, а саме проведеним контролюючим органом операціям по перерахуванню переплати з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів (код класифікації бюджету 11023300) у сумі 1 700 000 грн. на податок на додану вартість (код класифікації бюджету 14010100), про наявність заборгованості позивача перед бюджетом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування податкової вимоги № 7059-25 від 12 серпня 2014 року та, зобовязання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом зарахування частини суми переплати з податку на прибуток у розмірі 3 170 504 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 3 170 504 грн.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.06.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

ОСОБА_2