Ухвала суду № 58157859, 31.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18759/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001811500 від 19.06.2015, № 0001821500 від 19.06.2015, № 0001741500 від 19.06.2015, № 0001731500 від 19.06.2015, № 0001751500 від 19.06.2015, № 0001761500 від 19.06.2015, № 0001781500 від 19.06.2015, № 0001771500 від 19.06.2015, № 0001791500 від 19.06.2015, № 0001801500 від 19.06.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

До апеляційної скарги поданої на бланку Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області апелянтом - Вижницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернівецькій області додано заяву про заміну сторони відповідача - з Державної податковної інспекції у Вижницькому районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області на Вижницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернівецькій області та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.02.2016.

До суду першої інстанції з невідомих причин таке клопотання не подавалося. В ході розгляду справи клопотання відповідача було задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є добування сирої нафти, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 45).

При уточненні своїх зобов'язань за серпень-грудень 2014 року позивач застосував ставки плати за користування надрами, визначені п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України, замість ставок, визначених пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX Кодексу, які підлягали застосування, на думку відповідача.

19 травня 2015 року позивач подав відповідачу уточнюючі податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за податкові (звітні) періоди серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року. Зазначеними уточнюючими розрахунками позивач зменшив зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року на 700 040,78 грн., задекларувавши за вказані періоди 3 726 396,71 грн. зобов'язань замість 4 426 437,48 грн., задекларованих раніше.

Податковим органом було проведено камеральні перевірки даних уточнюючих податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, та складено акти перевірок № 000126/24-01-15/00135390 від 29.05.2015, № 000127/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 року, № 000128/24-01-15/00135390 від 29.05.2015, № 000129/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 та № 000130/24-01-15/00135390 від 29.05.2015 (а.с. 23-32).

Як вбачається з актів податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX Кодексу (в редакції Закону України від 31.07.2014 року № 1621-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України»), що призвело до заниження податкових зобов'язань з плати за користування надрами.

На підставі вказаних вище актів перевірки відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015:

№ 0001811500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 190 803 грн. 41 коп., з яких за основним платежем - 152 642 грн. 73 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 38 160,68 грн.;

№ 0001821500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 38 635 грн. 89 коп., з яких за основним платежем - 30 908грн. 71 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 727грн. 18 коп.;

№ 0001741500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 141 669 грн. 72 коп., з яких за основним платежем 94 446 грн. 48 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47 223 грн. 24 коп.;

№ 0001731500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 15 031 грн. 79 коп., з яких за основним платежем - 10 021 грн. 19 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5 010 грн. 60 коп.;

№ 0001751500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 47 472 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 31 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 824 грн. 00 коп.;

№ 0001761500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 309 158 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 206 105 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 103 052 грн. 67 коп.;

№ 0001781500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 73 279 грн. 89 коп., з яких за основним платежем - 48 853 грн. 26 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24 426 грн. 63 коп.;

№ 0001771500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 79 810 грн. 92 коп., з яких за основним платежем - 53 207 грн. 28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26 603 грн. 64 коп.;

№ 0001791500, яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 59 338 грн. 46 коп., з яких за основним платежем - 39 558 грн. 97 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19 779 грн. 49 коп.;

від 19.06.2015 року № 0001801500 , яким збільшено ТОВ "Укрнафта" суму грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування нафти на 48 973 грн. 23 коп., з яких за основним платежем - 32 648 грн. 82 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16 324 грн. 41 коп. (а.с. 13-22).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із ст. 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно із ст. 25 Податкового кодексу України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Відповідно до п. 26.1. ст. 26 Податкового кодексу України базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-1 такого змісту:

« 1. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI «Плата за користування надрами» цього Кодексу: 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах...». Цей Закон набрав чинності 03.08.2014 року.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» ставки для нафти, конденсату та природного газу, тобто ставки плати за ті корисні копалини, уточнюючі податкові розрахунки зобов'язань за видобуток яких подавались позивачем, встановлювались у розмірі вищому, ніж ставки плати за користування надрами для видобування тих же корисних копалин, що визначені п. 263.9. п. 263 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 03.08.2014 року.

Так, у період з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», тобто з 03.08.2014 року до 01.01.2015 року, тобто до дати, на яку міститься посилання в згаданому Законі та, як результат у підрозділі 9-1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ставки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначались п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України, яка в свою чергу, була розміщена у розділі XI «Плата за користування надрами» Податкового кодексу України. Тобто п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України відповідно до п. 26.1. ст. 26 Податкового кодексу України був джерелом визначення ставок з ціллю оподаткування саме платою за користування надрами.

Для окремих видів корисних копалин, зокрема для нафти, природного газу (крім природного газу, який відповідає умові, визначеній у підпункті 263.11.5 пункту 263.11 статті 263 Податкового кодексу) та конденсату, у згаданому вище періоді підрозділ 9-1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» визначав підвищені ставки поряд із ставками, визначеними п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України.

Зміни безпосередньо до п. 263.9. ст. 263 Податкового кодексу України у вказаний період не вносились, у тому числі і Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України».

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. ст. 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно ж із пп. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України грунтується, зокрема на принципі стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до ст. 7 Податкового кодексу України елементами податків є, зокрема об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку.

Згідно із ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 р. № 1621-У1І набрав чинності 03.08.2014 року, тобто всередині 2014 бюджетного року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказаними положеннями Податкового кодексу України з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» у період з серпня по грудень 2014 року було неоднозначно трактовано права та обов'язки платника з сплати за користування надрами для видобування корисних копалин, зміст, обсяг таких прав та обов'язків, зокрема в частині визначення того, які саме норми підлягали застосуванню, яка саме ставка податку та з якого періоду повинна застосовуватись.

Відповідно до закріпленого в пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України принципу презумпції правомірності рішень платника податку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно із п. 56.21. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі «Щокін проти України» та від 07.07.2011 року у справі «Сєрков проти України» відзначає, що при допущенні можливості неоднозначного тлумачення національного законодавства, необхідно застосовувати його у найсприятливіший для заявника (платника податків) спосіб. Те ж правило застосовується і при вирішенні спору, якщо законодавство, що регулює правові відносини, не відповідало якісним параметрам, тобто не було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, ПАТ «Укрнафта» 19.05.2015 року скористалось своїм правом та подало уточнюючі розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за серпень-грудень 2014 року, якими зменшило суми податкового зобов'язання на 700 040 грн. 78 коп., застосувавши ставки плати за користування надрами, що були встановлені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи право платника податків уточнювати податкові зобов'язання та, беручи до уваги принцип правомірності рішень платника податків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про те, що дії ПАТ «Укрнафта» щодо зменшення суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків є правомірними.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вижницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 06 червня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.