Ухвала суду № 58157776, 31.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2016 рокусправа № П/811/2196/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маловисківський елеватор»

до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Маловисківський елеватор» у липні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000931500, винесене Маловисківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області 09 лютого 2015 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Маловисківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області у період з 14.01.2015 по 20.01.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Маловисківський елеватор» з питання визначення достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 2724429,00 грн. за листопад 2014 року, за результатами якої складено Акт № 2/1501/2210/38087769 від 27.01.2015.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 09 лютого 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000931500, згідно з яким ТОВ «Маловисківський елеватор» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопада 2014 року у розмірі 2309389,00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Маловисківський елеватор» з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 2309389,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Пунктами 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Маловисківський елеватор» 09 вересня 2014 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № 510/14412520 з ADM Germany GmbH, м. Гарбург, Німеччина, за умовами якого ТОВ «Маловисківський елеватор» зобов'язувався поставити залізничним та/або автомобільним транспортом до ДП «Одеський морський торговельний порт», вантажоодержувач - ПрАТ «Укрелеваторпром» (портовий елеватор), 2500 тонн соєвих бобів врожаю 2014 року.

З метою виконання умов вказаного контракту ТОВ «Маловисківський елеватор» 14 листопада 2014 року було укладено договір поставки з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» за № 14/11-1КП, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити близько 2700 тонн сої врожаю 2014 року.

На виконання вказаного договору були виписані податкова та видаткова накладні, а також проведено оплату товару відповідно до виставленого рахунку-фактури, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Рух товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Також на підтвердження факту перевезення товару позивачем надано до суду копії договорів з контрагентами щодо надання транспортних послуг та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме з ТОВ «Віталмар транс», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Захід-Торг-Сервіс», ФОП «ОСОБА_4», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Маловисківський елеватор» господарських операцій з ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в наданих договорах про надання послуг перевезення не зазначено місця поставки товару, крім того в ході перевірки підприємством не було надано документів, які підтверджують факт надання послуг по зберіганню сої, відвантаженої з Вінницької області, Липовецького району, с. Зосів до м. Одеса у період з 16.11.2014 по 23.11.2014.

Проте вказані доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, оскільки зі змісту договорів про надання послуг перевезення вбачається, що перевезення товару здійснюється на умовах, визначених у затвердженій сторонами заявці замовника, у якій визначаються: строки та адреса пунктів завантаження та розвантаження, маршрут, дані про одержувача, дата завантаження та строки доставки, тип та кількість транспортних засобів та інші умови.

Надані до перевірки ТТН містять відомості щодо пунктів навантаження та розвантаження, які відповідають умовам договору поставки, а також містяться відмітки вантажоодержувача - ПрАТ «Укрелеваторпром», про розвантаження товару у порту.

Суд зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах CPT, датою поставки вважається дата штампа на автотранспортній накладній, поставлена в порту призначення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності потреб у зберіганні товару, оскільки товар завантажувався ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» на транспорт перевізника, наданий ТОВ «Маловисківський елеватор», та розвантажувався у порту для ADM Germany GmbH.

Доводи апелянта щодо оформлення ТОВ «Маловисківський елеватор» поставки сої, яка здійснювалась у період з 16 листопада 2014 року по 23 листопада 2014 року, лише однією податковою накладною від 23 листопада 2014 року, суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими, адже відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності складення позивачем податкової накладної після здійснення остаточної поставки товару у кількості, обумовленій договором, адже у період з 16 листопада 2014 року по 23 листопада 2014 року здійснювалось лише перевезення товару, а поставка товару, в обумовленому обсязі, відбулась саме 23 листопада 2014 року.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року в адміністративній справі № П/811/2196/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 03 червня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова