Постанова № 58157760, 02.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2016 року

справа № 808/10/15

провадження №СН/808/20/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року по справі №808/10/15 (провадження №СН/808/20/15) за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 684328,6грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" пеню в сумі 684328,6грн.

В подальшому, позивачем змінено позовні вимоги в частині стягнення пені на зобов’язання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС прийняти висновок із зазначенням суми заборгованості з пені у сумі 7131106,76грн. та надати його до управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області, встановвши контроль за виконанням судового рішення (т.1 а.с.206).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що внаслідок несвоєчасного отримання бюджетного відшкодування у підприємства виникло право на відшкодування пені за період прострочення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 731 106,76 грн.;

зобов’язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з пені в сумі 731 106,76 грн. (сімсот тридцять одна тисяча сто шість гривен

сімдесят шість копійок) та надати його до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чиним законодавством не передбачено обов`язку органів податкової служби по прийняттю висновків щодо відшкодування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції невірно визначено час виникнення права на відшкодування пені та не вірно визначено розмір пені, який заявлено до відшкодування.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підприємством заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за квітень 2010 року.

У період з 02.06.2010 року по 15.06.2010 року посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за квітень 2010, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.03.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено Акт №367/08-01/00186536 від 21.06.2010 року.

На підставі Акту перевірки №367/08-01/00186536 від 21.06.2010 року, податковим органом винесено податкове повідомлення – рішення №0000390801/0 від 29.06.2010 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 8285447,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням – рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по справі №2а-0870/84/11, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року, податкове повідомлення рішення №0000390801/0 від 29.06.2010 року, прийняте СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, визнано протиправним та скасовано.

За наслідками розгляду касаційної скарги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011р., Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 січня 2012 року касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів - без змін.

Таким чином судовим рішенням, яке набрало законної сили, було підтверджено правомірність визначення суми ПДВ, яка була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, в розмірі 8 285 447,00 грн.

30 серпня 2012 року з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок позивача було перераховано заборгованість з податку на додану вартість у сумі 8 285 447,00 грн.

Позиція позивача у спірних правовідносинах полягає у тому, що право підприємства на бюджетне відшкодування виникло після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яким залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року по справі №2а-0870/84/11. Така позиція обгрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили після його проголошення, а відтак було обов’язковим для виконання податковою службою.

У свою чергу, СДПІ наполягає на тому, що з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції процедура судового оскарження не закінчується. У спірному випадку постанову суду апеляційної інстанції оскарженого в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. У зв’язку з чим, процедура судового оскарження буде вважатися закінченою з дня ухвалення рішення Вищим адміністративним судом України або, у випадках передбачених законом, рішення Верховним Судом України.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 Податкового кодексу України. У спірному випадку судом застосовуються положення статті 200 Податкового кодексу України в редакції, станом на час ухвалення рішенням судом апеляційної інстанції, з яким позивач пов’язує виникнення права не відшкодування пені.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПК України до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (п. 200.10 ст.200 ПК України).

За приписами п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Отже, вказаними нормами права, зокрема, визначено час набуття статусу бюджетної заборгованості суми, заявленою до бюджетного відшкодування. У тому числі, такий статус сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває після закінчення процедури судового оскарження.

В той же час, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець пов’язував закінчення процедури судового оскарження у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.

На думку колегії суддів, при вирішенні спірних правовідносин слід виходити з конституційного принципу обов’язковості виконання судових рішень (ст..124 Конституції України).

Відповідно до ст..255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, з огляду на загальні принципи набрання судовим рішенням законної сили, колегія суддів вважає, що набрання судовим рішенням законної сили, яке є обов’язковим до виконання, обумовлює виникнення у податкового органу обов’язку подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Крім цього, у спірних правовідносинах колегія суддів вважає за можливе застосувати аналогію закону (ч.7 ст.9 КАС України) з огляду на наступне.

Як зазначено вище, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець пов’язував закінчення процедури судового оскарження саме у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.

В той же час, Податковий кодекс України визначає загальні принципи узгодження грошових зобов’язань, визначених контролюючим органом. Так, відповідно із п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, вказані норми права свідчать про те, що законодавець пов’язує виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, як зазначено вище, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції, що з прийняттям рішення судом апеляційної інстанції у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

В той же час, колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром пені, оскільки його розраховано без урахування наступних положень Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року отримано СДПІ 28.09.2011р., що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи дату отримання судового рішення та законодавчо визначений строк, у межах якого податкова служба зобов’язана подати висновок до органу Казначейства, СДПІ зобов’язана була подати висновок до 06.10.2011р. (29.10.2011р., 30.10.2011р., 03.10.2011р., 04.10.2011р., 05.10.2011р.).

Відповідно до п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Отже, бюджетне відшкодування позивачу, враховуючи граничну дату подання органу Казначейства висновку та приймаючи до уваги положення п.200.13 ст.200 ПК України, мало бути здійснено до 13.10.2011р. (06.10.2011р., 07.10.2011р., 10.10.2011р., 11.10.2011р., 12.10.2011р.).

Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, з 13.10.2011р. на суму заборгованості у розмірі 8285447грн., в силу приписів п.200.23 ст.200 ПК України, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки, фактично відшкодування бюджетної заборгованості у розмірі 8285447грн. відбулося 31.12.2011р., то позивач має право на отримання пені за період з 13.10.2011р. по 31.12.2011р.

Облікова ставка НБУ, на час виникнення пені, встановлена у розмірі 7,75% річних, кількість прострочених днів у 2011 році становить 80 днів, у 2012 році – 243 дня. Таким чином, розрахунок пені має наступний вигляд: за 2011 рік - 8285447 х 80: 100 х 7,75% х 120%:100,

365 (днів у 2011 році)

=168886,92грн., за 2012 рік - 8285447 х 243: 100 х 7,75% х 120%:100 = 511592,31грн.

366 (днів у 2012 році)

Таким чином, загальний розмір пені, яку має право отримати позивач, становить 680479,23грн. (168886,92 + 511592,31).

Суд першої інстанції вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, виходив з того, що належним способом захисту порушеного права є зобов’язання відповідача прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з пені та надати його до органу Державного казначейства.

Такий спосіб захисту порушеного права колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки по-перше: Податковим кодексом України не передбачено повноважень податкової служби щодо надання до органу Казначейства висновку про відшкодування пені; по-друге: чинне законодавство взагалі не містить такого поняття як «сума бюджетної заборгованості з пені». Пеня, у розумінні п.200.23 ст.200 ПК України, за своєю правовою суттю є штрафною санкцію за невиконання Державою своїх зобов’язань перед платниками податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права, у спірному випадку, є стягнення пені з державного бюджету. При цьому, колегія суддів вважає, що задоволення позову у такий спосіб не буде свідчити про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ч.4 ст.195 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Оскільки, фактично заявлений позивачем позов стосувався права підприємства на отримання пені, у зв’язку з порушенням строків бюджетного відшкодування, саме з таким предметом спору судом вирішено справу, за наслідками розгляду якої визначено спосіб захисту права. При цьому, колегія суддів враховує, що первісно позивачем було заявлено вимоги про стягнення пені з Державного бюджету України.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову по суті заявленого позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС – задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року по справі №808/10/15 (провадження №СН/808/20/15) – скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволенні позову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" пеню за порушення строків перерахування бюджетного відшкодування у розмірі 680 479,23грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Постанову у повному обсязі складено 03.06.2016р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк