Постанова № 58157573, 01.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р. Справа № 922/654/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1А, довіреність від 29/02 від 29.02.2016 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 05.01.2016 року №23

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1231 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.04.16 року у справі № 922/654/16

за позовом ТОВ "Комерційна компанія "Машпромтрейд", м. Київ

до ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків

про стягнення 2 060 464,92 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія "Машпромтрейд" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного АТ Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 1036821,60 грн. основного боргу, збитків від інфляції в сумі 417372,53 грн., відсотків за користування грошовими коштами в сумі 30934,21 грн., пені в сумі 575336,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 30906,98 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.04.2016 року у справі №922/654/16 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6, код 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія "Машпромтрейд" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд.11, код 38762092) - 1 036 821,60 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 417 372,53 грн., 3% річних в сумі 30 934,21 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 22 276,30 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті.

Зазначає, що господарський суд повинен був зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу, тож вважає незаконною та необгрунтованою відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №922/654/16.

Вважає, що в договорі про відступлення права вимоги сторони передбачили право позивача вимагати від відповідача лише стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей в розмірі 1036821,60 грн.

Крім того, наполягає на тому, що строк для нарахування 3% річних та інфляційних втрат почав спливати лише з 18.08.2015 року, тобто, після укладання договору про відступлення права вимоги №53/2008/1-ПД від 17.08.2015 року.

Просить зупинити провадження у справі №922/654/16 до набрання законної сили рішенням суду у справі №913/427/16.

Скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016 року у справі №922/654/16 та прийняти нове, яким в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 14154,21 грн., інфляційних втрат в сумі 373826,02 грн. відмовити.

Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір в сумі 33997,70 грн.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 02 грудня 2014 року між ТОВ "Промтехпоставка ЛТД" та ПАО "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" укладено договір №03/12, за яким ТОВ "Промтехпоставка ЛТД" (Постачальник) зобов'язувалось передати у визначені терміни ПАО "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" (Покупець) товар, визначений у Специфікації, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до специфікації №1 до Договору №03/12 від 02 грудня 2014 року було поставлено товар:

- ланцюг, 24x86Н D3 ф. Фасинг - 69 відрізків на суму 1 036 821,60 грн., поставка відбулась 03.12.2014 р., що підтверджується Видатковою накладною №1550 від 03 грудня 2014 року.

Поставка відбулась 03.12.2014 р., що підтверджується Видатковою накладною №1550 від 03 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 4.3 Первісного договору, покупець зобов'язувався протягом 60 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в Специфікації партії Товару оплатити поставлений товар.

У зв'язку з тим, що поставка відбулася 03.12.2014 р., Покупець зобов'язаний був оплатити поставлений Товар не пізніше 02.02.2015 р.

Відповідно до умов договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

В подальшому, 17 серпня 2015 року між ТОВ "Промтехпоставка ЛТД" (Постачальник), "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" (Відповідач), "Комерційна компанія "Машпромтрейд" (Позивач) було укладено договір про відступлення права вимоги №53/2008/1-ПД.

За даним договором Постачальник відступив Позивачу, а Позивач набув право вимоги, належне Постачальнику відповідно до Договору №03/12 від 02 грудня 2014 року між Постачальником і Відповідачем.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №53/2008/1-ПД сторонами визначено наступне:

1.В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передає ОСОБА_3 кредиторові, а ОСОБА_3 кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до Договору №03/12 від "02" грудня 20І4 між Первісним кредитором і Боржником,

2. За цим Договором ОСОБА_3 кредитор набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов'язків:

сплатити на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 кредитора вартість товарно- матеріальних цінностей в розмірі 1 036 821,60 грн.;

3.Право вимоги засновано на підставі основного договору, первинних бухгалтерських документів: податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей до договору № 03/12 від "02" грудня 2014 р. та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 13.03.2015 року.

4.Копії документів, вказаних у п. 3 цього Договору, передаються Первісним кредитором ОСОБА_3 кредиторові в момент підписання цього Договору.

5.ОСОБА_3 кредитор повідомлений про заперечення, які існують у Боржника на момент підписання Договору і які можуть бути висунуті проти вимог ОСОБА_3 кредитора, а також про зміст листування і переговорів між Первісним кредитором і боржником.

6.У випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання Боржником його обов'язків.

Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

19.08.2015 р. Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про сплату заборгованості до 31.08.2015 року, проте Відповідачем її було проігноровано.

Відповідач проігнорував і повторну вимогу Позивача, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене та те, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару належним чином не виконав, сума боргу за договором №03/12 від 02 грудня 2014 року становить 1036821,60 грн., підтверджена належними доказами, доведена матеріалами справи, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 30 934,21 коп. та інфляційних втрат в розмірі 417 372,53 коп., суд зазначає наступне.

Виходячи з того, що заміна кредитора здійснюється у межах існуючого зобов'язання, боржник має право відповідно до приписів ст. 518 ЦК України висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. При цьому, законодавець передбачив відступлення дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав в повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №3-30гс15).

Суд першої інстанції проаналізував законність вимоги, яка була передана за договором про відступлення права вимоги №53/2008/1-ПД від 17.08.2015 року та дійшов обґрунтованого висновку про її дійсність у сумі 1 036 821,60 грн., з чим погоджується і судова колегія апеляційної інстанції.

Разом з цим, загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання визначенні статтею 625 Цивільного кодексу України, за приписами якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, які нараховуються незалежно від його вини і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до оплати кредиторові.

Виходячи з того, що у даній постанові встановлений факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яке полягає у несвоєчасній сплаті коштів за отримані за договором підряду послуги, а також з'ясована дійсність вимог, переданих за угодою про відступлення права вимоги, суд першої інстанції, керуючись приписами наведених норм, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2014 у справі № 7/266-16/8/2011).

Відповідно до умов п. 1 угоди про відступлення права вимоги, а також згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права та обов'язки первісного кредитора, що існували на момент такого переходу.

Враховуючи викладене, у позивача наявні права на застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, посилання скаржника на те, що позивач має право вимагати від відповідача лише стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей в розмірі 1036821,60 грн. не обгрунтоване та не приймається судом до уваги.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 287 696,70 грн. (з врахування заяви позивача вх. №12175 від 12.04.2016 року), судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 231 ГК України, штрафні санкції застосовуються у випадках, передбачених законом або договором.

Умовами договору встановлено, що останні не містять відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У той же час закону, який би визначав розмір пені за несвоєчасну оплату товару, немає.

Що стосується посилання позивача на ст. 343 ГК України та ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", за якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, то подвійна облікова ставка НБУ, застосована позивачем, не може вважатися обґрунтованою, оскільки вказані норми не визначають розмір пені, який слід застосовувати у випадку порушення зобов'язання за договором, а встановлюють граничний розмір, понад який нарахування пені за порушення грошового зобов'язання не допускається.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в стягненні пені.

Що стосується посилання скаржника на незаконність та необгрунтованість відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №922/654/16 до набрання законної сили рішенням суду у справі №913/427/16, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, зупинення провадження у справі за відсутністю достатніх підстав, про що було зазначено судом першої інстанції, є порушенням розумних строків тривалості судового провадження, що може вважатися порушенням права на справедливий і публічний розгляд справи в суді.

Крім того, в разі окремого вирішення справи, сторони не позбавлені права та можливості звернутись до господарського суду з відповідною заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України.

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були достатні підстави для відмови в задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи.

Крім того, у суду апеляційної інстанції також відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення розгляду справи, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням господарського суду Луганської області від 05.04.2016 року у справі №913/427/16 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" було відмовлено в повному обсязі, з мотивів недоведеності позивачем наявності ознак факторингових операцій в оспорюваному договорі №53/2008/1-ПД від 17.08.2015 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року у справі №913/427/16 апеляційну скаргу ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" на рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2016 року у справі №913/427/16 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2016 року у справі №913/427/16 залишено без змін.

З огляду на вищевикладене, доводи Скаржника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга залишається без задоволення, а переглянуте рішення без змін, що за змістом ст. 49 вказаного кодексу має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.04.2016 року у справі №922/654/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.06.16

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.