Постанова № 58157542, 26.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. cправа№ 911/4248/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Курята М.В.

відповідача - не з'явилися

третьої особи - Калінін М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 р.

у справі № 911/4248/15 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 3»

третя особа Державне підприємство «Енергоринок»

про звернення стягнення на предмет застави у сумі 1 225 083,34 грн та переведення права грошової вимоги

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 3» (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором № 482/31/2 від 01.09.2011 р., а саме належне відповідачу на підставі договору № 6802/02 від 25.02.2011 р., право грошової вимоги до ДП «Енергоринок» у сумі 1 225 083,34 грн за продану в березні 2014 року електроенергію.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державне підприємство «Енергоринок».

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2016 р. в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 р. по справі № 911/4248/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.04.2016 р.

У судовому засіданні 14.04.2016 р. було оголошено перерву до 17.05.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. розгляд справи було відкладено до 26.05.2016 р.

В засідання суду, призначене на 26.05.2016 р., представник відповідача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду скарги.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 5» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір № 482/31/2.

В подальшому до вказаного кредитного договору вносились зміни та доповнення, зокрема, додатковими договорами № 1 від 01.12.2011 р., № 2 від 31.05.2012 р., № 3 від 28.09.2012 р., № 4 від 01.08.2013 р.

На виконання п. 2.1 кредитного договору (з урахуванням змін та доповнень), банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язався отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі не більше 5 241 174,00 доларів США та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору кредит надається з остаточним терміном повернення не пізніше 01 вересня 2021 року.

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

Як передбачено п. 2.7 кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Згідно підпункту 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 15 % річних у гривні, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Проценти нараховуються за методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором (п. 2.7.2 кредитного договору).

Підпунктом 3.3.1 кредитного договору визначено, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

Відповідно до п. 3.4.1 кредитного договору підставою для визначення сум і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, ним було виконано зобов`язання за кредитним договором та надано відповідачу кредит у визначеному розмірі та строки, в той час як відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, кредитні кошти не повернув, проценти за користування грошима не сплатив, а тому у позивача виникло право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.

Крім того, за приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Встановлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання позичальнику кредиту, що підтверджується копіями банківських виписок.

02.12.2014 р. у зв`язку з невиконання боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування коштами, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 55/2-06/77, якою повідомив ТОВ «Крайміа Солар 5» про відкликання кредиту та необхідність здійснити повне погашення кредиту, включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору, не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення вимоги.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору АТ «Ощадбанк» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості з ТОВ «Крайміа Солар 5» в рамках справи № 911/5583/14.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2015 р. у справі № 911/5583/14, яке набрало законної сили, з ТОВ «Крайміа Солар 5» на користь АТ «Ощадбанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 482/31/2 від 01.09.2011 р. в сумі 5 310 303,21 дол США та 0.602,89 грн, з яких: 4 760 921,79 дол США прострочена заборгованість за кредитом, 420 390,77 дол США прострочена заборгованість за процентами, 9 000,00 грн прострочена заборогованість за комісійною винагородою, 79 599,30 дол США пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 35 378,22 дол США пеня за несвоєчасну сплату процентів, 733,39 грн пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 9 131,56 дол США проценти за несвоєчасне погапшення кредиту, 4 881,57 доларів США проценти за несвоєчасну сплату процентів, 71,50 грн процентів за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 798,00 грн втрат від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди.

Тобто вказаним рішення суду були встановлені факти отримання відповідачем кредиту у визначеному розмірі, факт неповернення останнім кредитних коштів та несплату відсотків за їх користування, а також наявність у боржника обов`язку щодо повернення вказаних коштів, сплати відсотків та штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

01.09.2011 р. для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 482/31/2 від 01.09.2011 р., між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - заставодержатель) та Tовариством з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 5» (далі - заставодавець) був укладений договір застави майнових прав № 482/31/2-4, із подальшими змінами та доповненнями, у тому числі - внесеними згідно з додатковим договором № 1 від 31.10.2012 р.

У відповідності до п. 1.1 договору застави майнових прав предметом застави виступає належне заставодавцю на підставі контрактів право вимагати від боржників здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені (або такі, що будуть поставлені) боржникам товари (виконані чи надані послуги), в розмірах та в строки, передбачені умовами контрактів, укладених між заставодавцем та боржниками. У заставу за цим договором передаються як права вимоги, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і права вимоги, що виникнуть у заставодавця в майбутньому.

Згідно з п. 1.2 договору застави майнових прав сторони погоджуються з тим, що на момент укладення цього договору загальна договірна вартість предмету застави становить 1 215 238,00 євро, що у гривневому еквіваленті складає 13 972 917,00 грн.

Пунктом 3.2 договору застави майнових прав передбачено, що у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до пп. 5.2.3 п. 5.2 договору застави майнових прав заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна їх частина) не будуть виконані, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договорами та/або іншими договорами з позичальником та/або майновими поручителями.

Згідно із додатком № 1 до договору застави майнових прав контрактом за договором застави майнових прав є договір купівлі-продажу електроенергії № 6802/02 від 25.02.2011 р., укладений між заставодавцем TOB «Крайміа Солар 5» та контрагентом (боржником у розумінні договору застави майнових прав) Державним підприємством «Енергоринок».

За вказаним договором купівлі-продажу електроенергії № 6802/2 від 25.02.2011 р. предметом застави, що передається заставодавцем банкові, виступає право грошової вимоги до ДП «Енергоринок».

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження може здійснюватися в тому числі на підставі рішення суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог зазначеної статті позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмети забезпечувального обтяження за договором застави (копію витягу від 03.09.2015 № 47775422 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна долучено до матеріалів справи).

Приписами статті 23 Закону України «Про заставу» передбачено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про заставу»).

Таким чином, оскільки у даному випадку предметом застави виступає як наявне право грошової вимоги, так і те, що може виникнути в майбутньому, АТ «Ощадбанк», як заставодержатель, зважаючи на зазначені приписи Цивільного кодексу України та Закону України «Про заставу», за договором застави майнових прав № 482/31/2-4 від 01.09.2011 р. має право звернути стягнення як на весь предмет застави, так і на його складову частину.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свою відмову тим, що позивачем по справі належними та допустимим доказами не було суду доведено факт наявності заборгованості ДП «Енергоринок» перед відповідачем за заявлений банком період, що автоматично позбавляє суд можливості задовольнити позовні вимоги.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. представником третьої особи були надані акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2014 р., укладений між ДП «Енергоринок» та ТОВ «Крайміа Солар 3», підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств та банківська виписка, з якої вбачається в якому розмірі вносилась оплата поставленої електроенергії відповідачу.

Вказані документи витребовувались Господарським судом Київської області відповідними ухвалами суду, проте такі ухвали не були виконані зі сторони третьої особи, витребувані документи не надані суду, а подані лише на стадії апеляційного провадження.

Разом з тим, незважаючи на подання представником третьої особи вказаних доказів, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Листом № 01/71-3332 від 31.03.2014 р. ДП «Енергоринок» повідомило ТОВ «Крайміа Солар 5» про зупинення дії договору купівлі-продажу електричної енергії № 6802/02 від 25.02.2011 р. з 01.04.2014 р. відповідно до пункту 6.2 договору, зокрема, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язання за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Відповідно до п. 6.3 договору купівлі-продажу електричної енергії наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи наявний висновок № 738/05-4 про обставини непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 28.03.2014 р., в якому Торгово-промислова палата України засвідчує про обставини непереборної сили на території Автономної Республіки Крим з 27.02.2014 р., які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

У відповідності до п. 4.2 договору купівлі-продажу електричної енергії, із змінами внесеними додатковою угодою від 30.12.2011 р. до договору, остаточний розрахунок за куплену ДПЕ у відповідача електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, з урахуванням зупинення дії договору, термін остаточної сплати електричної енергії, купленої у березні 2014 року, який мав би настати 15.04.2014 р., на сьогодні не настав.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ «Крайміа Солар 5» не наділене правом вимагати оплати реалізованої за договором електричної енергії, а ДП «Енергоринок» звільнений від зобов'язання за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Відступлення права вимоги полягає в передачі кредитором належного йому на підставі зобов'язання права (вимоги) іншій особі. Відтак, іншій особі може бути передано тільки право, що належить кредитору, відсутнє ж право грошової вимоги, що має місце в даному випадку, не може бути передано протягом всього періоду дії обставин непереборної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.09.2015 р. № 911/3606/13.

Крім того, 07.05.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» № 148, згідно з п. 3 якої оптовий постачальник не здiйснює закупiвлi електричної енергiї в її виробникiв, якi розташованi на тимчасово окупованiй територiї, та не проводить розрахункiв з такими виробниками, зокрема з погашення заборгованостi минулих перiодiв.

Ця постанова набрала чинності з 01.06.2014 р. та діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Таким чином, вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 148 від 07.05.2014 р. закріплена пряма заборона на проведення розрахунків із відповідачем, зокрема, погашення заборгованості минулих періодів, а отже відступлення права грошової вимоги іншому суб'єкту, в даному випадку позивачу з метою реалізації відповідного права на отримання грошових коштів за цією вимогою, суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 148 від 07.05.2014 р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 911/4053/15 від 06.04.2016 р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави та переведення на позивача права грошової вимоги відповідача до третьої особи на здійснення платежів за продану у березні 2014 року електроенергію в сумі 1 225 083,34 грн за договором № 6802/02 від 25.02.2011 р. є необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2015 р. у справі № 911/4248/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/4248/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран