Постанова № 58157483, 06.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа№ 910/9004/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Верховця А.А.

за участю секретаря Халько В.А.,

та представників:

від ТОВ «Карбон ЛТД» - Савченко М.А. - дов. №19-д від 11.12.20115р.;

Твердохлєбов Є.Г. - дов. №1-Д від 12.01.2016р.,

від ПАТ «КБ «Земельний капітал» - Мала Л.М. - дов. №50 від 31.12.2015р.,

арбітражний керуючий - Левицький А.О. - посвідчення,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Карбон ЛТД»

на ухвалу господарського суду м.Києва від 11.04.2016р.

у справі №910/9004/13 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою ТОВ «Карбон ЛТД»

до Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

«Денді-Карбон»

про визнання банкрутом

за заявою ТОВ «Карбон ЛТД»

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016р. у справі №910/9004/13 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Карбон ЛТД» про визнання правочину недійсним.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ «Карбон ЛТД» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нову, якою задоволенні вимоги заяви Товариства про визнання правочину недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу» арбітражний керуючий Левицький А.О. просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Карбон ЛТД» відмовити та залишити ухвалу місцевого суду від 11.04.2016р. без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 06.06.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016р. апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження та справу призначено до розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого Левицького А.О. та представників ТОВ «Карбон ЛТД», ПАТ «КБ «Земельний капітал», дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Карбон ЛТД» звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про визнання банкрутом ТОВ «Денді-Карбон» з урахуванням приписів ст.ст. 1, 10-16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду м.Києва від 17.05.2013р. заяву про порушення провадження у справі про банкрутство було прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 06.06.2013р.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 19.01.2015р. було відкрито процедуру санації боржника - ТОВ «Денді-Карбон», призначено керуючим санацією ТОВ «Денді-Карбон» арбітражного керуючого Левкович Олену Кононівну.

08.10.2015р. до господарського суду м.Києва була надіслана заява ТОВ «Карбон ЛТД» про визнання недійсним правочину в порядку, передбаченому ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою місцевого суду від 12.10.2015р. заяву ТОВ «Карбон ЛТД» про визнання недійсним правочину було прийнято до розгляду в межах справи №910/9004/13 та призначено розгляд справи на 02.11.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2013р. було прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 006 908,33 грн.

В підтвердження існуючої заборгованості, ПАТ «КБ «Земельний капітал» посилалось на те, що 25.02.2011р. між боржником та кредитором було укладено кредитний договір № 005-2011, відповідно до якого боржник отримав кредитні кошти в сумі 700 000 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011р..

У зв'язку з порушенням боржником умов кредитного та іпотечного договорів сторони дійшли згоди укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р. відповідно до п.1.1.4. якого заборгованість боржника перед кредитором становила 952 287,67 грн. Так як вартість предмету іпотеки, відповідно до п.2.1. іпотечного договору становила 1 006 908,33грн., то Банк відшкодував боржнику різницю між сумою боргу та сумою майна в розмірі 54 620,66 грн.

Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 13.04.2012р. у справі №5011-62/1814-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р., іпотечний договір № 005-2011-1-1 від 25.02.2011р. та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р. було визнано недійсними.

У зв'язку з цим, 23.07.2012р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого боржник підтвердив наявність заборгованості перед кредитором в загальному розмірі 1 006 908,33 грн., з яких: 700 000 грн. - заборгованість по кредиту, 42 287,67 грн. - заборгованість по процентам, 105 000 грн. - заборгованість по штрафу за нецільове використання кредиту, 105 000 грн. - заборгованість по штрафу за невиконання зобов'язання щодо страхування предмету іпотеки, 54 620,66 грн. - заборгованість по сумі, що була перерахована банком боржнику за договором задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011р.

З огляду на те, що визнання ТОВ «Денді-Карбон» заборгованості перед ПАТ «КБ «Земельний капітал» відбулося протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство боржника, ТОВ «Карбон ЛТД» звернулося до господарського суду із заявою про визнання недійсним правочину - Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012р. між ТОВ «Денді-Карбон» та ПАТ «КБ «Земельний капітал».

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що спір про визнання недійсним Акта звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012 між ТОВ «Денді-Карбон» вже був предметом судового розгляду, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2015р., яким відмовлено ТОВ «Карбон ЛТД» в задоволенні позову до ПАТ «КБ «Земельний капітал» про визнання недійсним акту взаєморозрахунків.

Вказане рішення суду першої інстанції було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Виходячи зі змісту приписів п. 2 ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Вищий господарський суд України у постанові від 15.06.2015р. зазначив, що акт звірки бухгалтерів є лише документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Оскаржуваний акт є внутрішнім документом сторін, в якому лише відображена точка зору двох керівників та бухгалтерів на фінансові відносини сторін, і складання такого акта не тягне за собою наслідків щодо сплати визначеного в акті звірки боргу або встановлення, виникнення і припинення певних господарських зобов'язань для сторін. Тому наведений акт не є правочином у розумінні вимог ст. 202 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим не може бути визнаний недійсним у спосіб захисту цивільних прав, обумовлений ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь які фактичні обставини, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. визначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд першої інстанції законно і обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Карбон ЛТД» про визнання недійсним правочину - Акту звірки взаєморозрахунків від 23.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денді-Карбон» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Земельний капітал».

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «Карбон ЛТД» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 11.04.2016р. у справі №910/9004/13 - без змін.

Справу №910/9004/13 повернути до господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді М.Л. Доманська

А.А. Верховець