Рішення № 58157194, 02.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р.Справа № 922/900/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за первісним позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2011", м. Харків про та зустрічним позовом до про стягнення коштів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2011" м.Харків Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків скасування рахунків за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача - за зустрічним) - ОСОБА_1 (дов.№01-42юр/3633 від 12.05.15);

відповідача за первісним позовом (позивача - за зустрічним) - ОСОБА_2 (згідно статуту - керівник).

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року АК "Харківобленерго" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом до ОСВББ "Наш дім-2011" (відповідач) в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за електричну енергію у розмірі 16656,89грн. за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року (де 13880,76грн. тарифна складова та 2776,13грн. -ПДВ 20%, пені в сумі 1388,85грн.з листопада 2015 року по лютий 2016 року,3% річних в сумі 94,48грн. за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, індекс інфляції в сумі 237,86грн. за листопад 2015 року по січень 2016 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору про постачання електричної енергії №4-2190С, укладеного між сторонами 15.09.2010 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28.03.2016року було порушено провадження у справі та її розгляд був призначений на 19.04.2016 року об 12:00 год.

19.04.2016року від Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№13184) , в якій останній просить суд :

1. Збільшити період виникнення заборгованості з листопада 2015 року по березень 2016 року;

2.Зменшити суму позову до 17 254,75 грн.;

3.Стягнути з Відповідача на користь АК Харківобленерго:

на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954, суму 15133,63 грн. - вартість електричної енергії з грудня 2015 по березень 2016, (де 12611,38 грн. - тарифна складова та 2522,25 грн. - ПДВ 20 %);

на п/р 26005474695 в АТ ОСОБА_3 ОСОБА_2, м.Київ, МФО 380805, код 00131954 суму:

-1763,33 грн. - пеня з листопада 2015р. по березень 2016р.;

- 119,93 грн. - три відсотки річних з листопада 2015 по березень 2016; 237,86 грн. - індекс інфляції з листопада 2015р. по січень 2016р.

4. Покласти на Відповідача витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 ГПК України, зобов'язавши сплатити їх на п/р 26005474695 в АТ ОСОБА_3 ОСОБА_2, м. Київ, МФО 380805, код 00131954.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2016 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх.№13184 від 19.04.2016року), задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Розгляд справи відкладено до 10.05.2016року.

В судовому засіданні 10.05.2016року оголошено перерву до 24.05.2016року.

23.05.2016року від Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№13184) , в якій останні просить суд :

1. Збільшити період виникнення заборгованості з листопада 2015 року по березень 2016 року;

2.Зменшити суму позову до 14 507,0грн.;

3.Стягнути з Відповідача на користь АК Харківобленерго:

на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954, суму 12385,88 грн. - вартість електричної енергії з листопад, грудня 2015 по березень 2016, (де 10321,59 грн. - тарифна складова та 2064,29грн. - ПДВ 20 %);

на п/р 26005474695 в АТ ОСОБА_3 ОСОБА_2, м. Київ, МФО 380805, код 00131954 суму:

-1763,33 грн. - пеня з листопада 2015р. по березень 2016р.;

-119,93 грн. - три відсотки річних з листопада 2015 по березень 2016;

-237,86 грн. - індекс інфляції з листопада 2015р. по січень 2016р.

4. Покласти на Відповідача витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 ГПК України, зобов'язавши сплатити їх на п/р 26005474695 в АТ ОСОБА_3 ОСОБА_2, м. Київ, МФО 380805, код 00131954.

23.05.2016року до господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2011", м. Харків про скасування рахунків АК "Харківобленерго", про скасування рахунків АК "Харківобленерго"" за період з травня по липень (включно) 2015 року як незаконні.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2016року прийнято зустрічну позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2011" (вх. № 16931 від 23.05.2016року) для спільного розгляду з первісним позовом, прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх.№16984 від 23.05.2016року), продовжено розгляд справи з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог на підставі ст.22 ГПК України. Клопотання сторін про продовження строку розгляду спору задоволено. Продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 09.06.2016року.Розгляд справи відкладено до 02.06.2016року.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 02.06.2016року підтримав позовні вимоги у повному обсязі ( з урахуванням зменшених позовних вимог), через канцелярію господарського суду (вх.№18313 від 02.06.2016року) надав письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог ,які долучені судом до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .

Представник відповідача за первісним позовом, через канцелярію господарського суду (вх.№17324 від 25.05.2016року) надав відзив на позовну заяву . в якому посилається на відсутність заборгованості перед позивачем за первісним позовом.

Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.06.2016року підтримав зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.06.2016року, заперечував проти заявлених позовних вимог, через канцелярію суду (вх.№18311 від 02.06.2016року) надав відзив на позов , в якому вказував на те, що позивачем за зустрічним позовом невірно обрано спосіб захисту майнових прав .

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

15.09.2010 року між АК "Харківобленерго" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2011" був укладений договір на постачання електричної енергії № 4-2190С (надалі - Договір). Даний Договір був пролонгований на 2016 рік, відповідно до п. 9.4 Договору.

Відповідно до умов Договору встановлених п. 2.2 постачальник електричної енергії зобовязується постачати електричну енергію в обсягах, визначених в розділі 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатка 1 «Договірні величини споживання» та додатка 2 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 2.3.3 Договору споживач зобовязаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електроенергії та інші нарахування.

Згідно з п. 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

В підтвердження позовних вимог позивачем були надані до суду відомості про використання електроенергії ОСББ «Наш Дім 2011» акти звірки, рахунки з доказами їх отримання та акти про використану електричну енергію .

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, та здійснив поставку електричної енергії споживачу у повному обсягу, за яку, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не розрахувався.

Позивачем до суду були надані копії платіжних доручень про оплату відповідачем за енергопостачання відповідно до Договору (том 1 а.с. 163-175).

За таких обставин судом було встановлено, що станом на 01.05.2016 р., з урахуванням проведених оплат під час розгляду справи, заборгованість відповідача складає 12 385,88грн. (вартість електричної енергії за період за листопад, грудень 2015 року по березень 2016 року , де 10321,59 грн. - тарифна складова та 2064,29 грн. - ПДВ 20%).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Окрім того позивачем заявлені до стягнення: 119,93 грн. - 3% річних,237,86 грн. - на яку збільшився основний борг внаслідок інфляції.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних суд прийшов до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача в частині стягнення 1763,33 грн. пені підтверджуються матеріалами справи та вони є обґрунтованими.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-2011", м. Харків про скасування рахунків АК "Харківобленерго" за період з травня по липень (включно) 2015 року як незаконні, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.1, ч. 1 ст.2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позов - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ст. 20 Господарського кодексу України встановлено що, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами.

З огляду на приписи вищевказаної статті Господарського кодексу України, суд також не вбачає, який саме спосіб захисту своїх прав, як суб'єкт господарювання, обрав позивач у зустрічній позовній заяві.

Оскільки до суду не надано жодного доказу визнання недійсними повністю або частково договору про постачання електричної енергії №4-2190С, укладеного між сторонами 15.09.2010 року, тому твердження позивача за зустрічним позовом про незаконність нарахування штрафних санкцій, яке передбачено умовами цього договору і відображено в рахунках до цього договору є хибним та таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні норм права.

Суд звертає увагу позивача на те, що рахунки видані на виконання умов договору не є самостійним правочином.

Предметом позову є скасування рахунків АК "Харківобленерго" за період з травня по липень (включно) 2015 року як незаконно нараховані, але у розумінні ст.202 Цивільного кодексу України рахунки на які посилається позивач за зустрічним позовом, не є правочином, а визнання їх недійсним не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до оглядового листа Верховного суду України від 01 квітня 2014 року, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, тобто предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а тому позовні вимоги останнього не спричинять до усунення порушень і захисту його прав і законних інтересів.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи те, що судом у позовних вимогах відмовлено, судові витрати покладаються в порядку статті 49 ГПК України на відповідача за первісним позовом у справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Наш дім-2011" (м. Харків, пр. Гагаріна, 181, код ЄДРПОУ 36985263, п/р НОМЕР_1 ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954):

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954, суму заборгованості за електричну енергію (вартість електричної енергії за період за листопад, грудень 2015 року по березень 2016 року , де 10321,59 грн. - тарифна складова та 2064,29 грн. - ПДВ 20%),

- на п/р 26005474695 в АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2», м. Київ, МФО 380805, код 00131954 - 119,93 грн. - 3% річних, інфляційних нарахувань в сумі 237,86 грн., пені в сумі 1763,33грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,0грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_4