Рішення № 58157185, 01.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р.Справа № 922/1524/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 17220324,64 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року до господарського суду Харківської області з позовом до КП "ХТМ" (далі - відповідач) звернулось ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути з відповідача 12870708,48 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 43, що був укладений між сторонами 30.01.2015 року. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3271837,41 грн. пені, 188744,89 грн. 3% річних та 889033,86 грн. інфляційних втрат. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 17.05.2016 року було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 01.06.2016 року о 10:15 год.

31.05.2016 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі. Надані пояснення та додані до них документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

01.06.2016 року представник позивача надав суду, для долучення до матеріалів справи, копію договору № 43 від 30.01.2015 року. Наданий документ досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.06.2016 року представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому суму основного боргу визнає у повному обсязі. На Просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 50%, відповідно до ст. 83 ГПК України. Наданий відзив та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.06.2016 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 01.06.2016 року представник відповідача визнав суму основного боргу та просив суд зменшити розмір нарахованої пені на 50%.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30 січня 2015 року між сторонами був укладений Договір № 43 про закупівлю товарів, а саме, поставки помякшеної води (надалі - Договір).

Згідно з пунктами 1.1, 6.1 та 6.3. Договору, позивач зобовязується забезпечити поставку помякшеної води в обсягах та строках встановлених Договором протягом січня - грудня 2015 року, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що до 8-го числа місяця, наступного за звітним, Покупець надає ОСОБА_3 розподілу помякшеної води, який є підставою для складання окремих актів приймання - передачі помякшеної води між Покупцем та ОСОБА_3.

Відповідно до пунктів 4.1. та 6.1.1. Договору, відповідач зобовязаний прийняти та оплатити зафіксований в ОСОБА_3 приймання-передачі обсяг помякшеної води шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично передану воду здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

У період травень-грудень 2015 року позивач передав у власність відповідача помякшеної води на загальну суму 12 870 708,48 грн., що підтверджують акти приймання-передачі помякшеної води, а саме:

- ОСОБА_3 приймання-передачі пом'якшеної води за травень 2015 року № 05 від 31.05.2015 року на суму 7 355,88 грн.;

- ОСОБА_3 приймання-передачі пом'якшеної води за червень 2015 року № 06 від 30.06.2015 року на суму 708 228,36 грн.;

- ОСОБА_3 приймання-передачі пом'якшеної води за липень 2015 року № 07 від 31.07.2015 року на суму 2 215 648,68 грн.;

- ОСОБА_3 приймання-передачі помякшеної води за серпень 2015 року № 08 від 31.08.2015 року на суму 2 272 108,44 грн.;

- ОСОБА_3 приймання-передачі помякшеної води за вересень 2015 року № 09 від 30.09.2015 року на суму 1 580 179,44 грн.;

- ОСОБА_3 приймання-передачі помякшеної води за жовтень 2015 року № 10 від 31.10.2015 року на суму 2 620 092,72 грн.;

- ОСОБА_3 приймання-передачі помякшеної води за листопад 2015 року № 11 від 30.11.2015 року на суму 1 998 282,72 грн.;

- ОСОБА_3 приймання-передачі помякшеної води за грудень 2015 року № 12 від 31.12.2015 року на суму 1 468 812,24 грн.

Втім, в порушення вищезазначених умов Договору, станом на 11.05.2016 року за отриману протягом травень-грудень 2015 року помякшену воду відповідач не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем, яка станом на 11.05.2016 року, за період травень-грудень 2015 року складає 12 870 708,48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а навпаки борг визнав.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 12870708,48 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму нарахованої пені у загальному розмірі 3271837,41 грн.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань по Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, в разі не оплати або несвоєчасної оплати відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства.

Разом з тим, відповідачем до суду заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50% відсотків. Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши доводи відповідача, дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. У 2015 році 87,4 % від загального обсягу виробленої теплової енергії споживалося населенням. Станом на 01.05.2016 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1,8 млрд. грн., у чому числі заборгованість населення 1.2 млрд. грн., бюджетних установ 382,2 .млн. грн., госпрозрахункових підприємств 137.0 млн. грн. заборгованість місцевого бюджету з компенсації субсидій та пільг 78,5 млн. грн.

Господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані па захист інтересів споживачів цих послуг, але ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги. Так, Законом України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плат за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 року до 01.01.2011 року було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до п'яти років. Станом на 01.05.2016 року сума реструктуризованої заборгованості складає 93,7 млн. грн.

Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.03.2016 року, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 31.03.2016 року складає 271.3 млн. грн.

Сплата штрафних санкцій у повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова. Надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі немає, може привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217 затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі Порядок розподілу коштів). Цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно па спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рахунок гарантованого постачальника природного газу, теплогенеруючої організації, теплопостачальної організації, теплотранспортуючої організації.

Тобто перерахування коштів за пом'якшену воду КП Харківські теплові мережі може здійснювати лише за рахунок тих коштів, які після оплати вартості природного газу, його транспортування, вартості покупної теплової енергії, залишаються у розпорядженні відповідача.

За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 1635918,71 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 188744,89 грн. 3% річних та 889033,86 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 188744,89 та інфляційних втрат у розмірі 889033,86 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені на 50% - задовольнити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область. Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) - 12870708,48 грн. основного боргу, 1635918,71 грн. пені, 188744,89 грн. 3% річних, 889033,86 грн. інфляційних втрат та 206700,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_4