Рішення № 58157012, 31.05.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р.Справа № 916/598/16

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Мурачашвілі Х.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №916/598/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ"

до відповідача: виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 144 260 грн. 03 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.03.2016р

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 06.05.2016р

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 144 260 грн. 30 коп. за договором поставки № 869/13 від 02.04.2013, з яких 127 326 грн. 55 коп. основний борг, 1 082 грн. 72 коп. 3% річних, 15 851 грн. 03 коп. пені.

Оскільки представник відповідача, хоча і присутній в судовому засіданні, проти позову заперечував, однак процесуальним правом на надання відзиву на позов, передбаченим положеннями ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Клопотання позивача по справі про забезпечення позову залишено судом без задоволення.

Численні клопотання відповідача по справі про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості укласти мирову угоду судом задовольнялись в межах передбаченого положеннями ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору.

Суд двічі відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення справи № 916/598/16 до колегіального слухання у зв'язку з відсутністю такої необхідності. Недобросовісне користування належними стороні процесуальними правами призводить до безпідставного затягування розгляду справи та порушення прав іншої сторони процесу.

В судовому засіданні оголошувалас перерва до 30.05.2016 о 16:30, 31.05.2016 о 9:30.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

02 квітня 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Єреміївський мясокомбінат" (ТОВ "Єреміївський м'ясокомбінат", постачальник) та виробничо-комерційною фірмою "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ, покупець) був укладений договір поставки з відстроченням плажету № 869/13 (договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобовязався поставляти покупцю, а покупець приймати та оплатити товар, відповідно до вимог цього договору.

Відповідними положеннями договору сторони погодили порядок визначення ціни товару (розділ 2), порядок, строки поставки, умови повернення товару (розділ 3, п. 3.1.-3.18.), порядок оплати та розрахунки (розділ 4, п. 4.1.-4.6.), гарантії та відповідальністю сторін (розділ 5, п. 5.1.-5.10.), особливі умови (розділ 6, що передбачені в додатку № 1, п. 6.1.), комунікації (розділ 7), заключні положення (п. 8.1.-8.7.), реквізити сторін.

Зокрема в відповідних положеннях про умови та порядок постачання сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах DDP- склад покупця (в інтерпретації Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000) однією або кількома партіями згідно специфікаціям або накладним, які складаються на кожну партію товару (п. 3.1.). Приймання товару здійснюється покупцем відповідно до положень Інструкції „Про порядок приймання Товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкції „Про порядок приймання Товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.1966 № П-7, за виключенням умов встановленим договором, а також нормативними актами, які регламентують норми природної втрати виробничих товарів.

Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобовязання кожний раз здійснювати оплату товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару (п. 4.1 договору).

Положеннями п. 5.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочки виконання своїх зобовязань кожна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період такої прострочки, а також компенсує будь-які прями та похідні збитки, що повязані з прострочкою. Для постачальника пеня визначається від вартості партії товару, в період постачання якої умови договіру були порушені, для покупця від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору постачальник поставляв покупцю товар, однак покупець не завжди вчасно розраховувся за нього, у звязку з чим станом на 01.01.2016 за ним утворилась заборгованість у сумі 192 391 грн. 12 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2016р.

Відповідно до угоди від 01.01.2016 сторони договору домовились про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 346 грн. 13 коп.

Постачальник зазначає, що за період з 01.01.2016р. по 01.03.2016р. було поставлено продукції на загальну суму 164 144 грн. 09 коп. За вищезгаданий період покупець здійснив часткову оплату продукції на загальну суму 105 000 грн. та повернув продукції на загальну суму у розмірі 37 862 грн. 53 коп.

Наявність непогашеної заборгованості змусила постачальника 14.03.2016 звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з покупця основного боргу у розмірі 207326,55 грн., 15851,03 грн. пені, 1082,72 грн. трьох процентів річних, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення укладеного між сторонами договору, ст.ст.. 526, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України.

11.04.2016 ВКФ „Юна-Сервіс у вигляді ТОВ сплатила 80 000,00 грн., у звязку з чим 25.04.2016 ТОВ „ТОВ „Єреміївський мясокомбінат надав уточнену позовну заяву та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 144260,03 грн. за договором поставки № 869/13 від 02.04.2013, з яких 127 326, 55 грн. основного боргу, 1082,72 грн. 3% річних, 15 851,03 грн. пені.

Відповідач проти позову заперечував, однак письмових заперень не надав.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

Як вбачається з матеріалів справи 02 квітня 2013р. між ТОВ "Єреміївський мясокомбінат" (постачальник) та ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ (покупець) був укладений Договір поставки № 869/13 (надалі іменується - договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставляти покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар, відповідно до вимог цього Договору.

На виконання умов договору позич поставив відповідачу товар на загальну суму 192 391,12 грн., однак відповідач за поставлено продукцію не розрахувався, у звязку з чим, станом на 01.01.2016 за ним утворилась заборгованість у сумі 192 391,12 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2016.

За період з 01.01.2016 по 01.03.2016 позивачем було поставлено продукції відповідачу на загальну суму 164 144,09 грн. За вищезгаданий період відповідач здійснив часткову оплату продукції на загальну суму 105 000 грн. та повернув продукції на загальну суму у розмірі 37 862 грн.53 коп.

Відповідно до умов договору відповідач прийняв на себе зобовязання кожний раз здійснювати оплату товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору кожні з сторін у разі прострочки виконання своїх зобовязань, виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення.

На підставі п. 5.2 договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у сумі 15 851, 03 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу 3 % річних у сумі 1 082,72 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів повного та належного виконання своїх зобовязань за договором не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, уточнена позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з виробничо-комерційної фірми "ЮНА-СЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65076, м. Одеса, вул. Щорса, 2, код ЄДРПОУ 20974052) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРЕМІЇВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 235, код ЄДРПОУ 38437804) заборгованість у сумі 144 260 грн. 30 коп., а саме 127 326 (сто двадцять сім тисяч триста двадцять шість) грн. 55 коп. основного боргу, 1 082 (одна тисяча вісімдесят дві) грн. 72 коп. 3% річних, 15 851 (пятнадцять тисяч вісімсот пятдесят одна) грн. 03 коп. пені та 3 363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 91 коп. витрати по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя Н.Д. Петренко