Рішення № 58156934, 01.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016р. Справа №914/646/16

За позовом: Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайф», м. Львів

про: знесення самовільно збудованого ангару,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №03/127 від 20.04.2016р.);

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 01.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Державним підприємством «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайф» (м. Львів) про знесення самовільно збудованого ангару.

Ухвалою суду від 14.03.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 31.03.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обовязковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Позивач участь повноважного представника в судовому засідання 31.03.2016 року не забезпечив, вимоги ухвали суду від 14.03.2016 року не виконав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №13760/16 від 30.03.2016р.) про відкладення розгляду справи.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, вимоги ухвали суду від 14.03.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розгляд справи відкладено на 21.04.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 21.04.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, через відділ обліку та документального забезпечення подав лист (вх. №17632 від 21.04.2016р.) про відсутність у проваджені господарського суду спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.03.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розгляд справи відкладено на 05.05.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 05.05.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, через відділ обліку та документального забезпечення подав клопотання (вх. №2459/16 від 05.05.2016р.) про продовження строку розгляду спору.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.03.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 01.06.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 01.06.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, з клопотаннями та заявами не звертався.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.03.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.03.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (далі по тексту Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайф» (далі по тексту відповідач, ОСОБА_2) укладено договір оренди нерухомого державного майна №51 (далі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення, загальною площею 56,0м2, розміщеного на першому поверсі гаражного боксу «Б-1» виробничої бази за адресою: м. Львів, вул.. Січинського, 28 (реєстровий номер 03329054.3.ХВЮЯШЖ343) (далі по тексту ОСОБА_2), що перебуває на балансі Державного підприємства Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (далі по тексту позивач, Балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновками про вартість майна станом на 31.12.2014 року і становить за незалежною оцінкою 167100,00грн.

Цей договір укладено на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.03.2015 року по 17.02.2018 року включно (п.10.1 Договору).

Відповідно до акту приймання-передавання нерухомого майна №51 від 18.03.2015 року, на виконання умов Договору, здійснено передачу ОСОБА_2.

04.04.2015 року між Державним підприємством Львівським державним інститутом проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» далі по тексту Орендодавець-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Лайф» укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №02/1 1/14 (далі по тексту Договір-2), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець-2 передає, а ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення, які складаються з частини приміщення №2 цегляного одноповерхового гаражного боксу «Б-1» (реєстровий номер 03329054.6.ХВЮЯШЖ343) (далі по тексту Майно-2) площею 48,7 кв.м, розміщене за адресою: м. Львів, вул. Січинського, 28 виробничої бази, що перебуває на балансі державного підприємства Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість/актом оцінки на 31.12.2014 року і становить без ПДВ за незалежною оцінкою 145200,00грн.

Цей договір діє з 04.04.2015 року по 03.03.2017 року включно (п.10.1 Договору-2).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно №46620040 від 30.10.2015 року, власником обєкта нерухомого майна загальною площею 1263,3 кв. м, розташованого за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Січинського Д., буд. 28, є Держава в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до акту передачі-приймання нерухомого державного майна б/н від 04.04.2015 року, на виконання умов Договору-2, здійснено передачу ОСОБА_2 Майна-2.

Згідно з доповідної записки від 29.12.2015 року ОСОБА_3 начальника відділу кадрів позивача, 28.12.2015 року при відвідуванні виробничої бази ним виявлено самочинне будівництво некапітальної легкозбірної споруди у вигляді металічного гаражу (далі по тексту спірна споруда).

Листом №03/455 від 30.12.2015 року позивач вимагав у відповідача демонтувати спірну споруду у місячний термін.

11.01.2016 року позивачем складено акт №1 про результати перевірки виробничої бази Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд», в якому зазначено, що ОСОБА_2 без дозволу Орендодавця-2 самочинно побудував некапітальну, легкозбірну споруду у вигляді ангару (спірна споруда).

29.01.2016 року директор ТзОВ «Брайт Лайф» ОСОБА_4, у відповідь на лист №03/455 від 30.12.2015 року, повідомила позивача, що дана споруда тимчасова й буде демонтована після закінчення договорів.

На думку позивача, добудова вищевказаного приміщення здійснена позивачем без належного дозволу та належно затвердженого проекту, а така споруда, згідно з ч.1 ст.376 ЦК України, вважається самочинним будівництвом. Відтак, позивач звернувся з позовом про знесення самовільно збудованого ангару.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Закріплені в ст. 376 ЦК положення передбачають, як можливі правові способи визначення правового режиму самочинно спорудженого на земельній ділянці будинку, будівлі, споруди та інших об'єктів, так і настання таких негативних наслідків майнового характеру: а) знесення збудованого об'єкта; б) визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на збудований об'єкт; в) проведення перебудови; ґ) відшкодування витрат, пов'язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 376 ЦК України обєкт нерухомостi вважається самочинним будiвництвом за наявностi однiєї з наведених умов: земельна дiлянка не вiдведена для цiєї мети, немає належного дозволу на будiвництво чи затвердженого належним чином проекту, пiд час будiвництва допущенi iстотнi порушення будiвельних норм i правил.

За змiстом частин 4 та 7 ст. 376 цього Кодексу залежно вiд ознак самочинного будiвництва зазначенi в цих пунктах особи можуть вимагати вiд особи, яка здiйснила або здiйснює самочинне будiвництво: знесення самочинно збудованого обєкта або проведення перебудови власними силами чи за її рахунок; приведення земельної дiлянки до попереднього стану або вiдшкодування витрат.

З урахуванням змiсту цiєї статтi в поєднаннi з положеннями статей 16 , 386 , 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути вiдповiдний орган державної влади або орган мiсцевого самоврядування та iншi особи, право власностi яких порушено самочинним будiвництвом.

За змiстом ст. 376 цього Кодексу вимоги про знесення самочинного будiвництва iншi особи можуть заявляти за умови доведеностi факту порушення прав цих осiб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3 , 15 , 16 ЦК України , ст. 3 ЦПК України , згiдно з якими кожна особа має право на захист свого цивiльного права у разi його порушення, невизнання або оспорювання ( постанова Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 19 листопада 2014 р. у справi № 6-180цс14 ).

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено добудову нежитлового приміщення без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Відповідно до п.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Одночасно слід зазначити, що позивач не є органом, уповноваженим на подання відповідного позову з підстав, визначених в п.7 вищевказаної норми.

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом. (п. 9 ст. 4 вказаного Закону).

Частина 2 ст. 95 ЗК України визначає, що порушені права землекористувачів підлягають поновленню в порядку, встановленому законодавством.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Приписами ст. 125 ЗК України унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно вимог ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Матеріали справи не містять і суду не надано правовстановлюючих документів щодо реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована спірна споруда, за позивачем станом на момент його звернення до суду з даним позовом та на час прийняття судового рішення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.

В матеріалах справи відсутні належні докази порушення відповідачем прав позивача, як власника нерухомості, яка розташована на спірній земельній ділянці.

Суд звертає увагу на те, що власником обєкта нерухомого майна загальною площею 1263,3 кв. м, розташованого за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Січинського Д., буд. 28, є Держава в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

У договорі оренди нерухомого державного майна №51 від 18.03.2015 р. зазначено, що ДП Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» є балансоутримувачем орендованого майна.

Враховуючи недоведеність порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.06.2016 року.

Суддя Король М.Р.