Ухвала суду № 58156780, 06.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.06.2016 р. Справа№ 914/4206/15

За заявою: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

про відстрочку виконання рішення суду від 09.02.2016 р.

у справі №914/4206/15

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

про зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача (заявника): ОСОБА_3

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. позов задоволено повністю, зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути шляхом виселення орендоване майно - нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, АДРЕСА_1, загальною площею 74,00 кв.м., Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. залишено без змін рішення суду І інстанції від 09.02.2016р. у справі 914/4206/15.

29.03.2016р. видано накази на виконання рішення суду від 09.02.2016 р.

області 23.05.2016р. надійшла заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача) від 23.05.2016р. в порядку ст.121 ГПК України, в якій відповідач просить відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі 914/4206/15 про зобов'язання повернути об'єкт оренди на 6 місяців до 26.11.2016р..

Ухвалою суду від 25.05.2016р. розгляд заяви про відстрочку виконання рішення призначено на 06.06.2016р.

У судове засідання 06.06.2016р. боржник та його представник з'явилися, заяву про відстрочку підтримали, просили відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців. Заяву обґрунтовують неможливістю у визначений державним виконавцем строк для добровільного виконання (до 26.05.2016р.) виконати рішення суду про виселення з орендованого приміщення, оскільки в зазначених приміщеннях зберігається величезна кількість книг (близько 10590 найменувань), які вивезти боржник не має можливості, оскільки не має іншого придатного приміщення для зберігання цього майна. З огляду на зазначене, просили відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців до 26 листопада 2016р.

Представник позивача (стягувача) у судове засідання 06.06.2016р. з'явився, проти задоволення заяви усно заперечив, зазначивши, що після набрання рішенням суду законної сили пройшло більше 2 місяців, однак воно досі не виконано. Дії боржника спрямовані виключно на ухилення від виконання рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає подану заяву такою, що не підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступного.

У статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства передбачено і «обов'язковість рішень суду».

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. За ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном і не може бути його позбавлена інакше як в інтересах суспільства. За ст.13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Невід'ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захист права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців. У своїх рішеннях, в тому числі і щодо України, Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що неможливість отримати виконання рішення становить втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, як це передбачено у першому реченні першого пункту статті 1 Першого протоколу (див. напр. рішення у справі «Заїченко проти України», «Ромашов проти України», «Войтенко проти України», «Рисовський проти України»). У рішенні по справі «Людмила Науменко проти України» ЄСПЛ зазначив: «Заявниця може вважати себе жертвою порушення її прав, гарантованих Конвенцією, щодо тривалості невиконання рішення, винесеного на її користь».

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення (п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Суд звертає увагу заявника, що ним не доведено наявності обставин виняткового характеру, передбачених ст.121 ГПК України, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим - сама лише наявність великої кількості книг в орендованому приміщенні, які немає куди перевезти, не може бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. Відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували, що ним з моменту набрання рішенням суду законної сили (22.03.2016р.) вчинялися якісь дії щодо його виконання, зокрема, спрямовані на підшуковування іншого приміщення для перевезення майна чи хоча б часткове звільнення орендованого приміщення. Крім того, боржником не доведено, що 6 місячний строк - це той необхідний і достатній строк за який він звільнить і поверне орендоване майно.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.02.2016р. у справі №914/4206/15 відмовити.

Суддя Яворський Б.І.