Рішення № 58156744, 26.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа №910/4472/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"доКомунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"простягнення 1000501,06 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаМельник М.В. - представниквід відповідачаКлинківська М.В. - представниквід третьої особиЗелена Н.Ю. - представник

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва" заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №420083 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2014 у розмірі 548242,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 167626,53 грн., 3% річних у розмірі 16351,05 грн. та пені розмірі 268280,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2014 по 01.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/4472/16 та розгляд справи призначено на 14.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 судом залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", у зв'язку з чим відкладено розгляд справи на 25.04.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016, у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, невиконанням третьої особою вимог ухвали суду від 14.04.2016, розгляд справи відкладено на 11.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 за клопотанням представників сторін судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/4472/16 на 15 днів.

В судовому засіданні 11.05.2016 оголошено перерву до 26.05.2016.

Представник позивача в судове засідання 26.05.2016 з'явився, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2016 з'явився, надав суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову частково заперечив та зазначив про те, що вважає позовні вимоги обґрунтованими тільки за період з 01.10.2014 до 16.02.2015. Як вказав відповідач, розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.02.2015 №61 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 №270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" об'єкти житлового і нежитлового фонду територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та елементи зовнішнього благоустрою було закріплено на праві господарського відання за третьою особою - Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" з 16.02.2015, у зв'язку з чим з 16.02.2015 відповідач не є балансоутримувачем і не має змоги забезпечувати утримання житлового та нежитлового фонду, а також внутрішньобудинкових мереж. Таким чином, відповідач вважає, що нарахування за договором №420083 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2014 з 16.02.2015 було здійснено безпідставно.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 26.05.2016 з'явився, надав суду пояснення по суті спору, в яких стверджував про те, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №61 від 13.02.2015 на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" закріплено об'єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади м. Києва з 16.02.2016, а не 16.02.2015, як зазначає відповідач у відзиві на позов, фактично акти приймання - передачі житлових та нежитлових будівель, які передаються безоплатно на праві господарського відання з балансу Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" на баланс Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" були підписані 11.04.2015 станом на 01.04.2015, а отже, на думку третьої особи, заборгованість за отриману протягом жовтня місяця 2014 року - квітня місяця 2015 року (включно) теплову енергію у розмірі 548242,73 грн. виникла внаслідок невиконання умов договору №420083 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2014 саме відповідачем - Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація, позивач) та Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (покупець, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 420083 (далі - договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю (адреса об'єкта: пр-т. Гагаріна, 17-Б, додатки 3 та 3-А) теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар або теплоносій, теплова енергія) у період з 01.10.2014 по 30.09.2015 в кількості 1218,500 Гкал, з максимально тепловим навантаженням 0,591 Гкал/год,Є в т.ч. на потреби опалення 0,510 Гкал/год, гарячого водопостачання 0,081 Гкал/год (п.1.1), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору (п.1.2), покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальної організації оформлені бланки актів приймання-передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації. Розрахунковий період - період часу, за який визначається кількість спожитої теплової енергії та здійснюється розрахунок між покупцем та енергопостачальною організацією (п.6.5), покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п.6.6), в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день до моменту його погашення (п.9.2), даний договір укладений на термін з 01.10.2014 до 30.09.2015 р. Договір вважається подовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін даного не повідомить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення (п. 10.1).

Додатком № 3 до договору визначено абонентів, які знаходяться на балансі Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" та яким надаються послуги.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним за період з 01.10.2014 по 01.05.2015 було надано послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді за укладеним між сторонами договором на загальну суму 553242,73 грн., що підтверджується розрахунком фактичного споживання теплової енергії, актами приймання-передавання товарної продукції, особовими картками та актами звіряння, а також рахунками-фактурами на оплату за відповідний період, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач сплатив вартість наданих позивачем за спірний період послуг частково, на суму 5000,00 грн., про підтверджується випискою банку з рахунку позивача від 09.02.2015.

Отже, у Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" перед позивачем виникла заборгованість з оплати вартості наданих послуг у розмірі 548242,73 грн.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором у період з 01.10.2014 по 01.05.2015 на загальну суму 553242,73 грн., а відповідач в порушення умов договору та норм законодавства України не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за цей період, сплативши тільки 5000,00 грн., у зв'язку з чим в останнього станом на день розгляду справи існує заборгованість у розмірі 548242,73 грн.

При цьому, обсяги, вартість поставленої теплової енергії та факт здійснення відповідачем часткової оплати за вказаний період підтверджується долученими до позовної заяви письмовими доказами.

Щодо заперечень відповідача, які викладені ним у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" об'єкти житлового і нежитлового фонду, зокрема і будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Гагаріна, 17-Б (та інші будинки згідно додатків 3 та 3-А до договору), та перебував та балансі відповідача, з 16.02.2015 закріплений на праві господарського відання за іншою організацією - Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва".

У подальшому зазначений будинок та інші будинки, що вказані в додатках 3 та 3-А до договору були передані відповідачем на баланс Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва", що підтверджується актами приймання - передачі від 11.04.2015, які підписані станом на 01.04.2015.

Як стверджує відповідач у відзиві на позов, за вищенаведених обставин заборгованість, яка виникла після 16.02.2015 має бути сплачена новим балансоутримувачем - Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва". Однак у зв'язку із зміною балансоутримувача договір №420083 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2014 розірваний не був, не було проведено і заміни сторін цього договору, а отже твердження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Надані відповідачем акти приймання - передачі від 11.04.2054, які підписані станом на 01.04.2015, свідчать лише про передачу ним на баланс Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва", зокрема, житлового будинку за адресою: м. Київ, пр-т. Гагаріна, 17-Б (та інших будинків згідно додатків 3 та 3-А до договору) на виконання розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 та не свідчать про автоматичне припинення зобов'язань за договором.

Отже, суд приходить до висновку про те, що у спірному періоді саме відповідач був стороною договору, яка фактично отримувала надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води. Відтак, саме відповідач має нести відповідальність за невиконання господарського зобов'язання та зобов'язаний оплатити вартість послуг, спожитих за договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки факт наявності у відповідача основної заборгованості за договором, яка становить 548242,73 грн. за період з 01.10.2014 по 01.05.2015 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання зобов'язання у розмірі 268280,75 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.2 договору, в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день до моменту його погашення.

Відповідно до п.2.5 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перерахувавши заявлену позивачем суму пені відповідно до умов договору, вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за період, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пеню в сумі 76677,62 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач у позовній заяві, оскільки ним не враховано шестимісячний строк нарахування пені та взято неправильну суму основного боргу для розрахунку пені.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 167626,53 грн. та 3% річних у розмірі 16351,05 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками позивача, які перевірені судом.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 38133008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) заборгованість у розмірі 548242 (п'ятсот сорок вісім тисяч двісті сорок дві) грн. 73 коп., пеню у розмірі 76677 (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 167626 (сто шістдесят сім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 53 грн., 3% річних у розмірі 16351 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 05 коп. та 12133 (дванадцять тисяч сто тридцять три) грн. 47 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.06.2016

Суддя Ю.М. Смирнова