Рішення № 58156610, 30.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016№910/29263/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у закритому судовому засіданні

справу № 910/29263/15

за позовом відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот», м. Тольятті Самарської області, Російська Федерація,

до Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про визнання недійсним акта (рішення) та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

позивача - Борисенко А.С. (довіреність від 18.09.2015 №б/н);

Вознюка О.В. (довіреність від 18.09.2015 №б/н);

Луканіної Т.В. (довіреність від 18.09.2015 №б/н);

відповідача - Новицького М.З. (довіреність 04.04.2016 №300-122/02-30);

Товкач Л.С. (довіреність від 123.05.2016 №300-122/02-47).

Відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про:

визнання недійсним акта (рішення) АМК про відмову у залученні Товариства як третьої особи до участі у справі №136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» (далі - Завод) законодавства про захист економічної конкуренції;

зобов'язання АМК залучити Товариство як третю особу до участі у справі №136-26/50-15, про що прийняти відповідне розпорядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2015 (суддя Марченко О.В.) відмовлено Товариству у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 вказану ухвалу господарського суду міста Києва скасовано; матеріали справи передано на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.03.2016 зупинено провадження у справі №910/29263/15 до закінчення касаційного перегляду Вищим господарським судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 залишено без змін, а касаційну скаргу АМК - без задоволення.

20.04.2016 до господарського суду міста Києва повернуто справу №910/29263/15 з Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2016 провадження у справі №910/23843/14 поновлено.

22.04.2016 Товариство подало суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило заборонити АМК вчиняти будь-які дії направлені на закінчення розгляду антимонопольної справи, зокрема закрити провадження у антимонопольній справі або винесення рішення по суті антимонопольної справи на період до моменту набрання чинності судовим рішенням, прийнятим за результатами судового розгляду позову Товариства до АМК у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у задоволенні заяви Товариство про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

АМК у судовому засіданні 16.05.2016 подав суду відзив на позов, в якому зазначив таке:

- 14.01.2015 до АМК надійшла заява українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (далі - Підприємство) від 14.01.2015 № 25 про вчинення Заводом порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем;

- розпорядженням державного уповноваженого АМК від 14.04.2015 №04/72-р розпочато розгляд антимонопольної справи №136-26/50-15 за ознаками вчинення Заводом порушення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку (далі - перевантаження аміаку), шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- предметом розгляду антимонопольної справи є дослідження наявності в діях Заводу порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а не порушення прав та інтересів Товариства;

- Підприємство та Завод щороку укладаються договори про надання послуг з перевантаження аміаку;

- в ході розгляду антимонопольної справи АМК було встановлено, що жодних договірних відносин між Товариством та Заводом не виявлено;

- за твердженням Товариства, у нього існують тільки договірні відносини з Підприємством, які не є предметом розгляду антимонопольної справи №136-26/50-15;

- 04.09.2015 до АМК надійшла заява Товариства від 03.09.2015 №772 про залучення його як третьої особи у антимонопольній справі № 136-26/50-15; дану заяву Товариство визначило як конфіденційну інформацію;

- для визнання особи третьою особою, яка бере участь у справі, необхідною передумовою повинно бути те, що рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суттєво зачіпає права та інтереси цієї особи;

- листом від 24.09.2015 №136-29/07-9781 АМК відмовив у задоволенні вказаної заяви позивача про залучення його у якості третьої особи до участі у антимонопольній справі №136-26/50-15, виходячи з того, що відносини, які існують між Товариством та Підприємством, не відносяться безпосередньо до питання, яке є предметом розгляду даної справи;

- разом з тим, ні Товариство, ані АМК у поданні заяви від 03.09.2015 №772 про залучення як третьої особи під час розгляду антимонопольної справи №136-26/50-15, ані господарському суду міста Києва у поданні даного позову не надано доказів, що Завод надає послуги саме позивачу; навпаки, у позові зазначено, що Товариство та Завод не пов'язані ніякими договірними відносинами;

- крім того, Товариство подало суду контракт на надання послуг з транзиту аміаку рідкого через територію України магістральним трубопроводом від 24.12.2007 №026/А/2007, укладений Підприємством та Товариством, з додатковою угодою до зазначеного контракту від 12.01.2015;

- відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення АМК опубліковуються на сайті АМК;

- Товариство після прийняття АМК рішення у антимонопольній справі №136-26/50-15 не позбавлене права звернутися до Підприємства щодо перегляду умов зазначеного контракту;

- суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2016 зобов'язано АМК у строк до 23.05.2016 подати суду копії всіх матеріалів антимонопольної справи №136-26/50-15.

АМК 23.05.2016 подало суду копії всіх матеріалів антимонопольної справи №136-26/50-15 (на DVD-R диску) та клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 вирішено розгляд справи №910/29263/15 здійснювати у закритому судовому засіданні.

Позивач 30.05.2016 подав суду письмові заперечення на відзив АМК, в яких вказав, що: Товариство є фактичним споживачем послуг перевантаження, які надає Завод, незалежно від наявності (чи відсутності) прямого договору між позивачем та Заводом, оскільки послуги перевантаження (серед інших) позивач замовляє та одержує у Підприємства, яке виконує за договором з позивачем функції з організації надання названих послуг Заводом та проведення з останнім розрахунків за ці послуги; рішення та дії АМК про відмову у залучення Товариства до участі у антимонопольній справі як третьої особи, прямо вказують на те, що АМК мав інші наміри, направлені не на дотримання вимог законодавства України, а на використання своїх повноважень з протиправними намірами, спрямованими на обмежене (не повне) з'ясування всіх обставин антимонопольної справи та неприйняття рішення у справі про захист економічної конкуренції про усунення таких наслідків порушення, як відшкодування Товариству завданих збитків.

Представники позивача у судовому засідання 30.05.2016 підтримали доводи, викладені у запереченнях на відзив АМК, поданих суду 30.05.2016 у письмовому вигляді, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача надали пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.01.2015 Підприємство звернулося до АМК із заявою №25 про вчинення Заводом порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг перевалки аміаку шляхом:

- встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- застосування різних цін до рівнозначних угод без об'єктивно виправданих причин;

- обмеження конкуренції на ринку аміаку, зокрема, шляхом часткової відміни від надання заявнику послуг зберігання аміаку, створення перешкод доступу та усунення з ринку аміаку.

Листом від 09.02.2015 №136-29.3/06-1167 АМК повідомив Товариство, що з метою всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин, викладених у заяві Підприємства, АМК необхідно отримати інформацію, потрібну для проведення вказаного дослідження, зокрема, від Заводу; таким чином, відповідно до пункту 19 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299 (далі - Правила), розгляд заяви подовжений на 60 календарних днів.

У частині першій статті 35 Закону зазначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Згідно з пунктом 202 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпорядження про початок розгляду справи або про відмову в розгляді справи на підставі статті 36 Закону приймає державний уповноважений Комітету.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням державного уповноваженого АМК від 14.04.2015 №04/72-р, АМК встановлено:

- Підприємство створене наказом Державного комітету промислової політики України від 05.06.2001 №223 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2001 №571 «Про утворення державного підприємства «Укрхімтрансаміак».

- відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України та положень статуту Підприємства Підприємство створено з метою впорядкування розрахунків за транзит аміаку через територію України трубопровідним транспортом та підвищення безпеки експлуатації українського відрізку аміакопроводу «Тольятті-Горлівка-Одеса» (далі - магістральний аміакопровод) спеціально для здійснення транспортування аміаку російського та українського походження трубопровідним транспортом через територію України і проведення розрахунків з підприємствами, що беруть участь у його транзиті;

- для забезпечення виконання статутних завдань і безперервного та безпечного транзитного транспортування аміаку Підприємство укладає господарські договори з українськими та російськими суб'єктами господарювання про транспортування (транзит) аміаку магістральним аміакопроводом, який знаходиться на балансі Підприємства, через територію України;

- згідно з отриманою інформацією Завод надає Підприємству комплексні і технологічно нерозривно пов'язані (неподільні) послуги з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку (далі - послуги перевантаження аміаку);

- вказані послуги не є взаємозамінними з будь-якими іншими послугами, тобто, товарними межами ринку є послуги перевантаження аміаку;

- оскільки для перевантаження аміаку з метою його подальшого експорту аміак транспортується до Заводу як магістральним аміакопроводом з території Росії, так і від українських виробників, які розташовані в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Рівненській та Черкаській областях, територіальними межами ринку послуг перевантаження аміаку є територія України;

- послуги перевантаження аміаку необхідні виробникам, які реалізують аміак на експорт, і не потрібні виробникам, які реалізують його на внутрішньому ринку або його використовують як сировину; тому споживачами послуг перевантаження аміаку є Підприємство та інші суб'єкти господарювання, розташовані на території України, які є виробниками аміаку і реалізують аміак на експорт;

- і Підприємство, і Завод, зазначають, що інформація щодо інших суб'єктів господарювання, крім Заводу, на території України, які можуть надавати послуги перевантаження аміаку, відсутня, тобто Завод є єдиним суб'єктом господарювання на території України, який надає послуги перевантаження аміаку;

- таким чином, становище Заводу на ринку послуг перевантаження аміаку має ознаки монопольного (домінуючого);

- за інформацією, наданою Підприємством, останнє з моменту свого створення у 2001 році безперервно мало договірні відносини з Заводом, предметом яких було надання Заводом послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження аміаку з магістрального аміакопроводу на морські судна;

- умовами укладених з Заводом договорів встановлено, що розмір оплати (тарифу) за договором визначається виходячи з діючих на момент укладення договору цін на енергоресурси, оскільки, як повідомляв Завод, 60% витрат у вартості послуг перевантаження аміаку становлять витрати на природний газ;

- Підприємством та Заводом укладено договір від 11.12.2013 №1006/1ТА-2014 про надання послуг перевантаження аміаку; відповідно до умов вказаного договору вартість цих послуг становила - 79,90 грн. за 1 гону (без ПДВ);

- однак, за період з січня 2014 року до березня 2015 року Завод збільшив ціну на послуги перевантаження аміаку для Підприємства більш ніж в 4,5 рази з 79.90 грн./т. до 388 грн./т.

У зв'язку з викладеним АМК розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Заводом порушення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку шляхом встановлення таких пін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 39 Закону третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Абзацом третім пункту 17 Правил встановлено, що особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» або частини першої статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 18 Правил Заява подається в письмовій формі й повинна містити: найменування органу, до якого подається заява (Комітет чи відповідне територіальне відділення Комітету); найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін (заявника і відповідача), їхнє місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), інші реквізити сторін, зокрема поштову адресу, а також, якщо такі є, номер засобу зв'язку (телефон, факс тощо), адресу електронної пошти; ім'я контактної особи (для юридичних осіб), номер засобу зв'язку (телефон, факс тощо), а також, якщо така є, адресу електронної пошти; зміст вимог, зокрема очікувані заявником від органів Комітету рішення; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, обґрунтування того, яким чином права заявника порушуються внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; інформацію стосовно звернення до будь-якого іншого органу державної влади, зокрема до суду, з питань, порушених у заяві; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до заяви.

Заява підписується повноважною посадовою особою заявника - юридичної особи або його представником, заявником - фізичною особою або його представником.

До заяви додаються наявні у заявника документи та інші матеріали, що підтверджують викладені у заяві обставини.

Товариство звернулося до АМК з заявою від 03.09.2015 №772 про залучення Товариства до участі у антимонопольній справі як третьої особи, мотивовану тим, що:

- Товариство перебуває у договірних відносинах з Підприємством, який на підставі контакту від 24.12.2007 №026/А/2007 надає послуги з транзиту аміаку рідкого через територію України; транзитні послуги Підприємства, серед іншого, включають також послуги з приймання, зберігання та відвантаження аміаку з ізотермічних ємкостей Заводу на судно (тобто послуги перевалки), які є невід'ємною частиною транзитних послуг; таким чином, Товариство є кінцевим споживачем послуг перевалки, що надаються Заводом з порушенням конкурентного законодавства України, та є предметом розгляду антимонопольної справи;

- механізм транзиту аміаку Товариства територією України має певні особливості, обумовлені законодавчим регулюванням транзиту аміаку через територію України трубопровідним транспортом, що передбачає виключні повноваження Підприємства на здійснення транзиту аміаку російського походження, в тому числі передбачає закупівлю Підприємством послуг перевалки у Заводу, які внаслідок особливостей оподаткування транзиту аміаку не можуть окремо придбаватись Товариством безпосередньо у Заводу з метою транзиту аміаку; Завод виступає саме як підприємство, що бере участь у транзиті аміаку, і його послуги перевалки є однією зі складових частин транзиту аміаку та не можуть окремо надаватись Заводом безпосередньо Товариству, оскільки розрахунки за такі послуги повинні здійснюватись безпосередньо Підприємством, яке фактично закуповує такі послуги у Заводу з метою надання послуг транзитного транспортного аміаку трубопровідним транспортом;

- фактично відносини між Товариством та Підприємством щодо транзитного транспортування аміаку включають дві основні складові, а саме надання: Підприємством власних послуг транзитного транспортування аміаку магістральним трубопроводом від кордону Російської Федерації / Україна до терміналу Заводу (протяжність 804 км), яка надається безпосередньо Підприємством; інших послуг, нерозривно пов'язаних з транзитом аміаку, що включають себе як складову послуги перевалки, які Підприємство закуповує у Заводу;

- транзитний контракт між Товариством та Підприємством прямо передбачає те, що вартість послуги транзиту аміаку складається з двох частин: вартості послуги транспортування аміаку магістральним трубопроводом до Заводу, яка надається Підприємством; сумарної вартості інших послуг, в тому числі послуг перевалки, які Підприємство отримує від Заводу для забезпечення транзиту аміаку і вартість якої складає близько 90,17% сумарної вартості інших послуг;

- починаючи з травня 2014 року через відсутність конкуренції на ринку послуг перевалки Завод зловживає своїм монопольним (домінуючим) становищем, в результаті чого відбувається реальне порушення прав та інтересів Товариства шляхом: тиску (який не припиняється) на Товариство, як покупця та споживача транзитних послуг (включаючи послуги перевалки) при встановленні монопольно високих та економічно необґрунтованих цін (тобто цін, які неможливо було б встановити в умовах значної конкуренції на ринку) на послуги перевалки, які в повному обсязі перекладаються на заявника та завдають заявнику значних збитків; неодноразового безпідставного припинення надання послуг перевалки транзитного аміаку, що призводило (та в подальшому може призводити) до зупинок транзиту аміаку Товариства та відповідно до порушення прав та законних інтересів Товариства щодо отримання належних (якісних) транзитних послуг та завдає значних збитків Товариству; безпідставного зменшення обсягів зберігання аміаку Товариства та створення перешкод доступу Товариства на ринок аміаку; вимог оплати послуг перевалки, наданих у минулому періоді за новим необґрунтованим монопольним тарифом, встановленим (нав'язаним) Заводом;

- до травня 2014 року вартість послуг перевалки була встановлена Заводом на рівні 79,9 грн. за тонну (без урахування ПДВ); з травня 2014 року Завод без надання будь-яких належних обґрунтувань суттєво підвищив ціну на послуги перевалки, встановивши її у сумі 120,84 грн. за тонну (без урахування ПДВ); оскільки вартість послуг перевалки є складовою інших послуг Підприємства (в яких вартість перевалки перевищує 90%), таке суттєве збільшення Заводом ціни на послуги перевалки автоматично призвело до відповідного збільшення вартості інших послуг Підприємства (з 13,22 доларів США до 13,45 доларів США за тонну);

- за відсутності альтернативних джерел отримання послуг перевалки для здійснення транзиту аміаку Товариство було змушено дати згоду на це необґрунтоване підвищення ціни на послуги перевалки та підписати додаткову угоду від 20.05.2014 №18 до контракту про транзит аміаку, згідно з якою вартість інших послуг була відповідно підвищена з 12,22 доларів США до 13,45 доларів США;

- у серпні 2014 року Завод повторно заявив вимоги щодо підвищення тарифу на послуги перевалки до суми 145,45 грн., що призвело до звернення таких вимог до Товариства щодо необхідності збільшення вартості інших послуг, що включають послуги перевалки з 13,45 доларів США до 15,9 доларів США за 1 тонну;

- з листопада 2014 року Завод знову суттєво підвищив ціну на послуги перевалки, встановивши її на рівні 236,7 грн. за тонну (без ПДВ), або 18,845 долара США за тонну (без ПДВ), лише на тій підставі, що такий рівень цін на подібні послуги існує в аміачних терміналах Європи;

- послуги перевалки за монопольно високими цінами надаються виключно Товариству, що підтверджують відповідні договори, укладені між Заводом та Підприємством, які прямо передбачають умови надання таких послуг виключно щодо аміаку російського виробництва; отже, такі самі послуги перевалки для аміаку українських виробників (тобто для всіх інших споживачів) надаються на інших умовах, включаючи ціну на ці послуги;

- в грудні 2014 року - лютому 2015 року, тобто в період, коли між Підприємством та Заводом виник спір щодо підписання договору на послуги перевалки за новою монопольно підвищеною ціною 236,7 грн. за тонну (без ПДВ), надання послуг перевалки та транзитних послуг Товариству було повністю зупинено: з 28.12.2014 до 30.12.2014, тобто протягом 3-х днів; з 09.01.2015 до 11.01.2015, тобто протягом 3-х днів; з 22.01.2015 до 04.02.2015, тобто протягом 13-ти днів; з 19.02.2015 по 22.02.2015, тобто протягом 8-ми днів; такі зупинки призвели до невиконання заявником своїх договірних зобов'язань перед європейськими контрагентами, а обсяг неприйнятого і не транспортованого аміаку Товариства за грудень 2014 року - лютий 2015 року склав 150 677 тонн; такі дії спричинили значні виробничі, фінансові, економічні та репутаційні витрати для Товариства у зв'язку із вимушеною зупинкою виробництва та поставки аміаку своїм контрагентам за загальну суму понад 60 млн. доларів США;

- Товариство після застосування неодноразових зупинок транзиту аміаку було змушене укласти додаткову угоду від 03.02.2015 №20, датовану 12.01.2015, та сплатити нав'язані Заводом монопольні тарифи за послуги перевалки починаючи, з 25.11.2014, незважаючи на те, що ці послуги вже були оплачені станом на 03.02.2015 за діючим на той час попереднім тарифом.

АМК листом (рішенням) від 24.09.2015 №136-29/07-9781 відмовив Товариству у залученні останнього до участі у антимонопольній справі з огляду на те, що: надані Товариством матеріали не дають підстав вважати, що рішення у справі може суттєво зачепити права і інтереси Товариства, охоронювані Законом; взаємовідносини Товариства та Підприємства, зокрема, вплив зміни тарифів Підприємства на собівартість та ціну аміаку Товариства не є предметом розгляду антимонопольної справи №136-26/50-15.

Суд не погоджується з вказаним рішенням АМК з огляду на таке.

Судом встановлено, що Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) укладено контракт від 24.12.2007 №026/А/2007 про надання послуг з транзиту аміаку рідкого через територію України магістральним трубопроводом, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає послуги з транзиту аміаку рідкого технічного ГОСТ 6221-90 марки «АК» російського походження, що поставляється замовником, а саме: його транспортування магістральним аміакопроводом по ділянці «кордон Росія /Україна - термінал Заводу» протяжністю 804 км., прийом, захолоджування, зберігання та перевантаження аміаку з ізотермічних ємностей Заводу на судно, надання спецпричалів ДП «?Морський торговельний порт «Южний», а також інші послуги, безпосередньо пов'язані з виконанням зобов'язань перед замовником за контрактом.

Протягом 2014-2015 років Підприємство листами від 13.05.2014 №500, від 15.05.2014 та від 20.01.2015 №52 неодноразово зверталося до Товариства з пропозиціями щодо підвищення розміру тарифної ставки за послуги перевалки, посилаючись на відповідні вимоги Заводу.

Товариство ж у своїх листах від 14.05.2014 №51т-18/3176, від 06.01.2015 №09 та від 03.02.2015 №51т-18/783 до Підприємства наполягало на тому, що такі зміни до тарифів є економічно необґрунтованими та суперечать законодавству України.

Проте, незважаючи на заперечення Товариства, останнє підписало з Підприємством додаткові угоди від 30.04.2014 №18 та від 12.01.2015 №20, якими було внесено зміни до розділу контракту «Оплата та порядок розрахунків за послуги виконавця».

Договорами від 14.05.2012 №1006/1ТА-2012, від 29.12.2012 №1006/1ТА-2013, від 11.12.2013 №1006/1ТА-2014, від 08.05.2014 №1006/2ТА-2012 та від 20.05.2014 №1006/3ТА-2012 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання і перевантаження на судна транзитного аміаку, що надходить по аміакопроводу від підприємств Росії, укладеними Підприємством (замовник) та Заводом (виконавець), передбачено надання Заводом послуг Підприємству з приймання, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТ 6221-90 марки «АК» російського походження.

Слід також зазначити, що рекомендаціями АМК від 13.10.2015 №16-рк про припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції Заводу рекомендовано переглянути тарифи на послуги з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна аміаку та привести їх до економічно обґрунтованого рівня, який існував би за умов значної конкуренції на ринку, та встановлено, що становище Заводу на ринку послуг перевантаження аміаку має ознаки монопольного (домінуючого).

27.01.2016 Підприємство подало АМК доповнення до заяви від 14.01.2015 №25 про вчинення Заводом порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, в якому Підприємство вказало таке:

- у зв'язку із закінченням 31.12.2015 строку дії договору від 17.07.2015 №1006/2ТА- 2015 Заводом було підписано зі свого боку та направлено Підприємству договір про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та перевантаження на судна транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 №1006/1ТА-2016;

- вказаним договором була встановлена вартість послуг перевалки аміаку на рівні 360 грн. з урахування ПДВ, та зазначено, що розмір ставки оплати встановлено при курсі НБУ 23,807482 гривень за долар США на 29.12.2015;

- таким чином, Завод продовжив в 2016 році зловживати своїм монопольним становищем, оскільки вказана вартість послуг перевалки аміаку встановлена без будь-якого економічного обґрунтування і визначена як гривневий еквівалент доларової ставки - 15,12 доларів США за 1 тону, що є порушенням норм чинного законодавства України;

- також Заводом нав'язуються й інші дискримінаційні умови договору, зокрема, встановлення обсягу одночасного зберігання в ізотермічних ємностях підприємства аміаку українського та російського походження, що поставляється у сховища заводу магістральним аміакопроводом на рівні 40 тис. тонн, хоча з початку зловживання Заводом монопольним становищем у 2015 році він становив - 45 тис. тон, а до цього в 2013-2014 роках - 50 тис. тон.;

- договором від 29.12.2015 №1006/1ТА-2016 передбачається, що обсяг одночасного зберігання стосується аміаку українського та російського походження, але нав'язаний Заводом обсяг зберігання аміаку в 40 тис. тонн не дозволяє своєчасно накопичувати товарний ресурс на номіновані суда підприємств-транзитерів (Товариство та відкрите акціонерне товариство «Міндобрива»), не кажучи вже про аміак українського походження;

- окрім вказаного, Завод вирішив встановити в договорі на 2016 рік скорочений термін оплати за послуги перевалки аміаку - 1 день з дати отримання рахунку; вказаним обмеженням Завод ставить під загрозу вчасне виконання Підприємством своїх грошових зобов'язань, оскільки грошові кошти за надані послуги будуть надходити підприємству вже після того, як пройде встановлений договором строк оплати, що призведе до автоматичного нарахування підприємству штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань;

- не маючи альтернативних джерел отримання послуг перевалки аміаку, Підприємство змушене було підписати нав'язаний Заводом як монополістом договір від 29.12.2015 №1006/1ТА-2016 з протоколом розбіжностей від 30.12.2015 за нав'язаною Заводом ціною на послуги перевалки аміаку у розмірі 360 грн. за тону (з урахування ПДВ);

- Завод не погодився з запропонованою Підприємством редакцією спірних пунктів (за винятком преамбули, пунктів 1.1 та 4.4) і надіслав протокол погодження розбіжностей від 05.01.2016;

- в свою чергу Підприємство не погодилось з запропонованою Заводом редакцією підпункту 2.1.3 пункту 2.1 та пунктів 4.3, 4.5 і 4.6 договору та підписало протокол погодження розбіжностей від 05.01.2016 з протоколом розбіжностей від 12.01.2016 року, які й надіслало Заводу;

- таким чином, Завод продовжує зловживати своїм домінуючим становищем, а Підприємство, яке знаходиться в нерівних умовах з Заводом через повну відсутність конкуренції на ринку послуг перевалки аміаку, змушене виконувати всі його вимоги, в тому числі й щодо укладення договорів на умовах, нав'язаних Заводом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2001 №751 «Про утворення державного підприємства «Укрхімтрансаміак» Підприємство уповноважено на здійснення транспортування аміаку російського та українського походження трубопровідним та іншим транспортом через територію України і проведення розрахунків з підприємствами, що беруть участь у його транзиті.

У зв'язку з цим Завод виступає як підприємство, що бере участь у транзиті аміаку, і його послуги перевалки є однією із складових частин транзиту аміаку та не можуть окремо надаватись Заводом безпосередньо Товариству, оскільки формально розрахунки за такі послуги повинні здійснюватися виключно через Підприємство, тобто останнє закуповує такі послуги у Заводу в інтересах Товариства.

Отже, відносини, які склались між Підприємством та Заводом за договорами, безпосередньо стосуються відносин між Підприємством та Товариством, оскільки, як встановлено АМК у розпорядженні від 14.04.2015 №04/72-р, Завод є єдиним суб'єктом господарювання на території України, який надає послуги перевантаження аміаку.

Таким чином, позовні вимоги Товариства стосовно визнання недійсним акта (рішення) АМК від 24.09.2015 №136-29/07-9781 про відмову у залученні Товариства як третьої особи до участі у справі №136-26/50-15 про порушення Заводом законодавства про захист економічної конкуренції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до позовних вимог стосовно зобов'язання АМК залучити Товариство як третю особу до участі у справі №136-26/50-15, про що прийняти відповідне розпорядження, то слід зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За приписом статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ для захисту своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини першої і другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та обставини, якими позивач їх обґрунтовує, тобто предмет та підстави позову.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Таким чином, враховуючи, що задоволення вимоги Товариства про визнання недійсним акта (рішення) АМК від 24.09.2015 №136-29/07-9781 саме по собі не відновить порушених прав та законних інтересів Товариства, таке відновлення можливе за умови досягнення результату - залучення Товариства до участі у справі №136-26/50-15, то суд вважає, що вимога стосовно зобов'язання АМК залучити Товариство як третю особу до участі у справі №136-26/50-15, про що прийняти відповідне розпорядження, підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ідентифікаційний код 00032767) від 24.09.2015 №136-29/07-9781 про відмову у залученні відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» (445045, Російська Федерація, Самарська область, м. Тольятті, Поволзьке шосе, 32; ОДРН 1026302004409) як третьої особи до участі у справі №136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» законодавства про захист економічної конкуренції.

3. Зобов'язати Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ідентифікаційний код 00032767) залучити відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» (445045, Російська Федерація, Самарська область, м. Тольятті, Поволзьке шосе, 32; ОДРН 1026302004409) як третю особу до участі у справі №136-26/50-15 про порушення публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» законодавства про захист економічної конкуренції, про що прийняти відповідне розпорядження.

4. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ідентифікаційний код 00032767) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» (445045, Російська Федерація, Самарська область, м. Тольятті, Поволзьке шосе, 32; ОДРН 1026302004409) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016.

Суддя О. Марченко