Рішення № 58156588, 01.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/7249/16Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 49 000,00 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 49 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.02.2016 року на вул. Новокузнецька в м. Запоріжжя сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Хюндай» д.н. НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб), яким керував ОСОБА_1, та автомобіля "Пежо" д.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 54 653,00 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_2 було застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2016 року, порушено провадження та призначено до розгляду на 01.06.2016 року.

11.05.2016 року представником позивача через канцелярію суду було надано клопотання, про розгляд справи без його участі.

01.06.2016 року представником відповідача через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в позові.

У судове засідання 01.06.2016 року представники позивача та відповідача не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки відділу УДАІ з обслуговування м. Запоріжжя, та постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2016 року у справі №333/782/16-п, 11.02.2016 року на вул. Новокузнецька в м. Запоріжжя ОСОБА_2, рухаючись на автомобілі "Пежо" д.н. НОМЕР_2, при початку руху не впевнилась в безпеці руху, у зв'язку з чим допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_3.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2016 року у справі №333/782/16-п, ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_3.

Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору страхування транспортного засобу №1309/15-Т/Зп1 від 18 серпня 2015 р.

Згідно рахунків №23 від 22.02.2016 року, №ТСФ-749 від 22.02.2016 року, №ТСФ-751 від 09.03.2016 року, №29 від 09.03.2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП склала 54 653,00 грн.

Як вбачається з страхових актів № 1309/15-Т/ЗП1-1 від 23.02.2016 р. та №1309/15-Т/ЗП1-1 - 1 від 10.03.2016 р, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 54 653,00 грн.

Зазначені кошти в розмірі 54 653,00 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 6721 від 24.02.2016 року, №6720 від 24.02.2016 року, №9009 від 12.03.2016 року та №9010 від 12.03.2016 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем "Пежо" д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП, внаслідок якого було заподіяно збитки автомобілю НОМЕР_3 керувала ОСОБА_2.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Пежо" д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю НОМЕР_3 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "Пежо " д.н. НОМЕР_2, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія", про що було укладено договір (поліс) № АЕ/5335348 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля "Пежо" д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю НОМЕР_3, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку (реальних збитків) в межах ліміту відповідальності (50 000,00 грн) за вирахуванням суми франшизи 1000,00 грн. передбаченої договором (полісом) № АЕ/5335348, позов підлягає задоволенню у розмірі 49 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 49 000,00 грн., (ліміт відповідальності 50 000,00 грн. грн. мінус франшиза - 1000,00 грн).

Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте, посилання відповідача на те, що водієм забезпеченого транспортного засобу "Пежо" д.н. НОМЕР_2 не було повідомлено його про дане ДТП не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (49000, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; код 33908322) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 06.06.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна