Рішення № 58156476, 31.05.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 р. Справа № 909/289/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ,01001

до відповідача: Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради вул..Окружна, 8,м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300

про стягнення 488 249,95грн. заборгованості: в тому числі основний борг - 271422,72грн, пеня- 50196,46грн, інфляційні втрати - 156213,12грн та 3% річних у розмірі 10417,65грн..

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність № 14-182 від 15.07.14)-представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 ( довіреність №671 від 06.-5.16)-представник;

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення 488 249,95грн. заборгованості: в тому числі основний борг- 271422,72грн, пеня- 50196,46грн, інфляційні втрати - 156213,12грн та 3% річних у розмірі 10417,65грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.16 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.04.16. Ухвалою суду від 19.04.2016року розгляд справи було відкладено на 17.05.2016року. У судовому засіданні 17.05.2016року присутнім у судовому засіданні представникам сторін була оголошена перерва до 31.05.2016року.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу № 969/14-Кп-15 від 24.01.2014року на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача, по актах приймання - передачі природного газу природний газ на загальну суму 271422,72грн.;

- порушення відповідачем п.6.1.Договору, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченим залишився спожитий природний газ вартістю 271422,72грн.

- п. 7.2. Договору, положення п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за систематичне порушення строків оплати поставленого природного газу, у відповідача в наявності зобов'язання зі сплати позивачу: пеня- 50196,46грн, інфляційні втрати - 156213,12грн та 3% річних у розмірі 10417,65грн.

- приписи ст.ст. 525, 526, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач 11.05.2016року подав суду відзив на позовну заяву №692 від 11.05.2016року (вх. 6507/16 від 11.05.2016року), у якій у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.

Відповідач 17.05.2016року подав суду клопотання № 706 від 16.05.2016року ( вх. 4852/16 від 17.05.2016року), у якому просить суд зупинити провадження по справі, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області порушено провадження по справі за позовом КП "Водотеплорсервіс" до ПАТ "НАК Нафтогаз України" про визнання п.9.3 Договору № 969/14-КП-15 купівлі-продажу природного газу від 24.01.2014року недійсним.

Розглянувши у судовому засіданні 17.05.2016року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання з огляду на таке.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

ОСОБА_1, судом не встановлено обставин, які унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у справі та не встановлено наявність певних обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Водночас, суд, з урахуванням викладеного, дійшов висновку, що розгляд справи № 909/399/16 не є перешкодою для встановлення відповідно до ст. 43 ГПК України суттєвих обставин у даній справі при її розгляді господарським судом, а конкретні обставини даної справи надають можливість розглянути даний спір без очікування результатів вказаної вище справи.

Отже, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи. З огляду на викладене, обставини, наведені відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі, не є підставами для зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що рішенням господарського суду від 24.05.2016року в позові Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання пункту 9.3. Договору № 856/14-БО-15 від 24.01.2014 року купівлі-продажу природного газу укладений між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та КП "Водотеплосервіс" відмовлено..

Відповідач подав суду клопотання про застосування строку позовної давності № 709 від 16.05.2016року ( вх.7534/16 від 31.05.2016року), у якій просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення неустойки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

24 січня 2014 року між Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (по договору - покупець/по справі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (по договору - продавець/ по справі - відповідач) укладено договір №856/14-БО-15 купівлі-продажу природного газу (із змінами та доповненнями).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ, на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Пунктом 6.1. Договору сторонами визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що продавець передає покупцю з січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 42 тис.куб.м.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, природний газ на загальну суму 271422,72грн. Даний факт підтверджують належним чином оформлені підписані та скріплені печатками сторін акти приймання - передачі природного газу від 01.14, від 28.02.14, від 31.03.14, від 31.10.14, від 30.11.14 та від 31.12.14 б/н загальну суму 271 422,72 грн. .

Отже, позивачем передано відповідачу за період січень - грудень 2014р. природного газу на загальну суму 271 422,72 грн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється купцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14- числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи, що відповідач не оплатив отриманий газ заборгованість становить

271 422,72 грн

Положенням п. 9.3 Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'яти) років.

Відповідно до п.7.2 договору позивача нарахував відповідачу пеню, що складає 50 196,46 грн.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив конання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 156 213,12 грн. (інфляційні) та 10 417,65 грн. (3% річних).

Загальна сума заборгованості Комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлена позивачем становить 488 249,95 грн.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу природного газу № 969/14-КП-15 від 24.01.2014року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, які випливають з Договору та закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача вартості поставленого природного газу в сумі 271422,72грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем, за порушення строків оплати поставленого природного газу, нараховано відповідачу пеню- 50196,46грн, інфляційні втрати - 156213,12грн та 3% річних у розмірі 10417,65грн..

При здійсненні перевірки правильності нарахування пені та 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку, позивачем включено дні фактичної оплати сум боргу в періоди часу, за який здійснювались нарахування пені та 3% річних, що не узгоджується з роз'ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними у п.1.9. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.13р., у відповідності до яких, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені та з приписами ст.ст. 599, 612 Цивільного кодексу України, за змістом яких, день виконання зобов'язання не може входити до періоду прострочення його виконання, позаяк, цього дня зобов'язання боржника, хоч і з порушенням строку виконання, але припиняється.

Такої ж правової позиції дотримано у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.15р. у справі №908/997/15-г, від 23.02.16р. у справі №904/6406/15, від 01.03.16р. у справі №904/7883/15, від 22.03.16р. у справі №904/8880/15.

Крім того, останній день виконання зобовязання (закінчення відстрочки) визначається на підставі статей 253 та 254 Цивільного кодексу України, а саме, початок відстрочки починає свій перебіг з наступного дня з моменту настання відповідної події. Якщо останній день відстрочки співпадає з вихідним, святковим або іншим неробочим днем, днем закінчення відстрочки є перший день що слідує за неробочим. Перший день прострочення визначається як наступний день що слідує за останнім днем виконання зобовязання.

За таких обставин, при здійсненні перерахунку розміру пені та 3% річних, судом виключено дні фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення та вихідні дні, і як наслідок, стягненню з відповідача підлягає пеня в загальній сумі 49971,35грн., 3% річних в загальній сумі 10381,61грн.

В частині стягнення 225,11грн. пені та 36,04грн. -3% річних - відмовити.

Що стосується інфляційних втрат, то судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 156213,12грн. інфляційних втрат, які підлягають стягненню за період та у сумі вказаній позивачем у розрахунку, який визнається судом арифметично вірним.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності № 709 від 16.05.2016року (вх.7534/16 від 31.05.2016року), у якому відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення неустойки. суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір №856/14-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 24.01.2014 року, за умовами якого відповідач зобов'язався передати природний газ власного видобутку виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а позивач, в свою чергу, приймати та оплачувати на умовах цього Договору.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Згідно з пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами спірний Договір є договором купівлі - продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

З положень статті 628 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.13 встановлено, що за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Отже, посилання відповідача про невідповідність умов оспорюваного Договору вимогам закону є безпідставними, в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності слід відмовити.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягають 271422,72грн. - основного боргу, 49971,35грн. - пені, 156213,12грн. - інфляційних втрат, 10381,61грн. - 3% річних. В частині стягнення 225,11грн. - пені, 36,04грн - 3% річних - відмовити.

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610-612, 625-629, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради вул..Окружна, 8,м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область про стягнення 488 249,95грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради вул..Окружна, 8,м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 32364207) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) - 271 422,72грн. ( двісті сімдесят одна тисяча чотириста двадцять дві грн. 72коп.) основного боргу, 49 971,35грн. ( сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одна грн. 35коп.) - пені, 156 213,12грн. ( сто п'ятдесят шість тисяч двісті тринадцять грн.12коп.)- інфляційних втрат, 10 381,61грн. ( десять тисяч триста вісімдесят одна грн.61коп.)- 3% річних та 7319,83 грн. ( сім тисяч триста дев'ятнадцять грн.83коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради вул.Окружна,8, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 32364207) -225,11грн. - пені, 36,04грн - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.06.16

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.