Ухвала суду № 58156002, 31.05.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

31.05.2016 Справа № 905/2111/15

Господарський суд Донецької області у складі судді ОгороднікД.М., розглянувши матеріали

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп»надії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі№905/2111/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп»до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»про представники сторін: від скаржника: від боржника: від органу державної виконавчої служби:стягнення 280684,60грн. ОСОБА_1- представник за довіреністю; не зявився; не зявився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.05.2016 до господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» на дії органу державної виконавчої служби щодо виконання рішення господарського суду від 27.10.2015. Скаржник просить визнати незаконною та скасувати постанову Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 10.03.2016 у виконавчому провадженні №49961391 та зобовязати Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області провести виконання наказу Господарського суду Донецької області від 27.10.2015 по справі 905/2111/15.

Скарга вмотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» до Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області області предявлено до виконання наказ господарського суду Донецької області №905/2111/15 від 27.10.2015 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» 3% річних у розмірі 23491,79грн., інфляційні втрати у розмірі 257192,81грн.; судовий збір у розмірі 4210,27грн.

11.04.2016 стягувач отримав постанову державного виконавця від 10.03.2015 про закінчення виконавчого провадження №49961391 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі №905/2111/15. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №49961391 обґрунтована тим, що державним виконавцем вчиненні всі можливі дії по виконанню рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2015, крім реалізації арештованого майна. Неможливість реалізації майна орган стягнення пояснює відсутністю правового врегулювання та зазначає, що згідно з наказом Міністерства юстиції від 16.04.2014 №656/5 затверджено Порядок «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів». Зі змісту зазначеного Порядку вбачається, що Донецька та Луганська області не входять до переліку областей на території яких проводиться реалізація арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Проте з вищезазначеною постановою скаржник не погоджується, оскільки наказом Міністерства юстиції №2710/5 від 22.12.2015 затверджено новий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, який не обмежує проведення примусової реалізації на території Донецької області. Станом на момент винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження №49961391 від 10.03.2016 наказ Міністерства юстиції від 16.04.2014 №656/5 втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції №2710/5 від 22.12.2015, отже реалізація майна на території Донецької області була можлива. Тому, скаржник зазначає, що посилання державного виконавця на п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу закінчення виконавчого провадження є незаконною. Стягувач просить визнати незаконною та скасувати постанову Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 10.03.2016 №49961391 та зобовязати Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області провести виконання наказу господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі №905/2111/15, прийнятого на виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі 3905/2111/15.

Скаржником до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії: постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №49961391 від 10.03.2016.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.05.2016 вказана скарга прийнята до розгляду та призначене судове засідання.

Скаржник у судове засідання 31.05.2016 зявився та підтримав свою правову позицію, викладену у скарзі у повному обсягу.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання 31.05.2016 не зявився, причини неявки суду не повідомив. Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» письмових пояснень по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» не надало.

Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області у судове засідання 31.05.2016 явку уповноваженого представника не забезпечив, через канцелярію суду, надав відзив на скаргу, у якому заперечив проти задоволення скарги у повному обсязі. Свій відзив Іллічівський ВДВС обґрунтовує тим, що з 27.04.2016 з Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшов виконавчий документ (наказ господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі №905/2111/15) на підставі якого 27.04.2016 відкрито виконавче провадження №50982043, вказане виконавче провадження відкрито за місцем знаходження майна боржника (м.Маріуполь, пл.Машинобудівників,1) у звязку з поновленням процедури реалізації арештованого майна у Донецькій області. 06.05.2016виконавче провадження №50982043 приєднано до зведеного виконавчого провадження №50982285 в межах якого проводяться виконавчі дії.

Згідно зі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши зміст скарги та документи додані до неї документи, зясувавши доводи відділу примусового виконання, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.10.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» задоволені у повному обсягу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ОСОБА_2 3% річних у розмірі 23491,79грн., інфляційні втрати у розмірі 257192,81грн., судовий збір у розмірі 4210,27 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Статус ОСОБА_2 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1403,43грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.11.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» повернуто без розгляду.

08.12.2015 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2015 по справі №905/2111/15 видані відповідні накази.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 26.01.2015 рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2015 залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» до Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області області предявлено до виконання наказ господарського суду Донецької області №905/2111/15 від 27.10.2015 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» 3% річних у розмірі 23491,79грн., інфляційні втрати у розмірі 257192,81грн.; судовий збір у розмірі 4210,27грн. Проте 10.03.2016 державним виконавцем Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №49961391 та направлення наказу господарського суду Донецької області від 08.12.2015 №905/2111/15 за місцем реєстрації підприємства-боржника ПАТ «Азовзагальмаш» - м.Київ, вул.Пожарського, 4, прим.63, до Департаменту ДВС МЮ України, для вирішення питання про подальше виконання зведеного виконавчого провадження №47222636 шляхом примусової реалізації описаного та арештованого майна.

11.04.2016 стягувач отримав постанову державного виконавця від 10.03.2015 про закінчення виконавчого провадження №49961391 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі №905/2111/15. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №49961391 обґрунтована тим, що державним виконавцем вчиненні всі можливі дії по виконанню рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2015, а саме платіжні вимоги, які направлялись до установ банків, повертаються без виконання, так як існує раніше накладений арешт за постановою ВПВР Департаменту ДВС МЮУ або відсутні кошти. Згідно з наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014 затверджено Порядок «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів» зі змінами. Така реалізація проводиться в усіх областях України, крім Донецької та Луганської областей. Зазначена обставина унеможливлює примусову реалізацію майна. На теперішній час Іллічівський ВДВС ММУЮ проведено всі виконавчі дії, передбачені Законодавством України, крім примусової реалізації арештованого майна.

При прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження №49961391 від 10.03.2016 державний виконавець посилається на п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби» предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

За приписом ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 даного Закону).

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини).

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 (п. 40) по справі Горнсбі проти Греції зазначено: право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 я такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобовязалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до п.10, ч.1, ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Пунктом 3.8.7. Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлено якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншій області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, рішення щодо подальшого виконання таких виконавчих проваджень приймається Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до п.3.16. у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС відповідно до пункту 10 частини першої статті 49 Закону державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначає причини направлення виконавчого документа за належністю, повідомляє про проведені виконавчі дії (якщо стягнення проведено частково, зазначається про фактично стягнену суму коштів), якщо боржник відсутній, вказується дата складання акту про відсутність боржника. До копії постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець додає також постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, копії постанов про накладення арешту на кошти чи майно боржника, копії документів щодо майнового стану боржника та його доходів у разі їх наявності.

Таким чином, діюче законодавство передбачає право одного відділу виконавчої служби перенаправляти виконавчий документ до іншого відділу виконавчої служби, та в такому випадку відповідний відділ має відкрити виконавче провадження.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014 з 01 травня 2014 року у м. Києві, Вінницькій, Дніпропетровській та Львівській областях та з 01 липня 2014 року у Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Одеській, Харківській та Чернігівській областях, з 06 серпня 2014 року у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській та Чернівецькій областях експеримент із запровадження реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Проте, вказаний наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України №2710/5 від 16.04.2014 з 22 грудня 2015 року. Зі змісту останнього наказу вбачається, що реалізація стягненого майна шляхом електронних торгів може проводитися на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Постанова про закінчення виконавчого провадження №49961391 винесена державним виконавцем 10.03.2016, отже, вже коли реалізацію майна за адресою - м. Маріуполь, пл.Машинобудівників,1, шляхом проведення електронних торгів можливо провести. Проте, державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №49961391 не враховано цей факт.

Також, зі змісту скарги суд встановив, що позивач чітко вибрав місце проведення виконавчих дій, а саме м. Маріуполь, пл.Машинобудівників,1.

Отже, державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №49961391 від 10.03.2016 знехтував очевидними вищезазначеними фактами.

Проте, у своєму відзиві на скаргу Іллічівський відділ ДВС Маріупольського МУ юстиції зазначає, що 27.04.2016 з Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшов виконавчий документ (наказ господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі №905/2111/15) на підставі якого 27.04.2016 відкрито виконавче провадження №50982043, вказане виконавче провадження відкрито за місцем знаходження майна боржника (м.Маріуполь, пл.Машинобудівників,1) у звязку з поновленням процедури реалізації арештованого майна у Донецькій області. 06.05.2016 виконавче провадження №50982043 приєднано до зведеного виконавчого провадження №50982285 в межах якого проводяться виконавчі дії.

На підтвердження вищезазначених обставин виконавчої службою до матеріалів справи №905/2111/15 надані копія постанови про відкриття виконавчого провадження №50982043 від 28.04.2016, акт опису та арешту майна від 29.04.2016 з додатком.

З постанови про відкриття виконавчого провадження №50982043 від 28.04.2016 суд встановив, що дійсно виконавче провадження №50982043 відкрите з метою виконання рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2015, шляхом предявлення наказу господарського суду Донецької області від 08.12.2015 до виконання №50982043. Також, на підтвердження початку проведення виконавчих дій Іллічівським відділом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, останнім наданий акт опису та арешту майна від 29.04.2016, яке розташоване за адресою м.Маріуполь, пл.Машинобудівників,1.

За змістом ст. 32 Закону України Про виконавче провадження первісними заходами щодо примусового виконання рішення зі стягнення заборгованості полягає у зверненні стягнення на кошти та майно боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем розпочаті виконавчі дії відносно виконання рішення господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі №905/2111/15.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобовязує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України Про виконавче провадження, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

Отже, у звязку з тим, що постанова державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.03.2016 №49961391 винесена з порушенням норм щодо визначення територіальної підсудності провадження виконавчих дій, а саме за місцем знаходження майна боржника та за вибором стягувача, така постанова підлягає визнанню недійсною, а дій державного виконавця підлягають визнанню незаконними, оскільки прийнята всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, судом враховується те, що станом на теперішній час, наказ суду по справі №905/2111/15 знаходиться на виконання у державного виконавця Іллічівського відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Спірна постанова про закінчення виконавчого провадження та постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2016 стосуються виконання одного і того ж самого документа (наказу господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі №905/2111/15), проте їх зміст та цільове направлення є взаємовиключними. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2016 спрямована безпосередньо на початок виконавчих дій, а постанова про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2015 спрямована на їх закінчення.

За таких обставин, суд задовольняє частково вимоги скарги в частині визнання незаконною постанови Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 10.03.2016 №49961391.

Щодо вимог про зобовязання Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області провести виконання наказу господарського суду Донецької області від 27.10.2015 у справі №905/2111/15, прийнятого на виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі 3905/2111/15, то в цій частині скарга задоволенню не підлягає, оскільки станом на теперішній час державним виконавцем 28.04.2016 вже винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №50982043 для виконання наказу господарського суду Донецької області від 08.12.2015 у справі №905/2111/15., а також вчинені дії щодо примусового виконання рішення суду, а саме в матеріалах справи є акт опису майна. Зі змісту останнього вбачається, що державним виконавцем проведено опис майна Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», яке знаходиться за адресою: м.Маріуполь, пл.Машинобудівників. буд.1.

Окрім того, пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб

державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження » від 26.12.2013 №14 розяснено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює

порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі

зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої

служби.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Центр Груп» частково.

2.Визнати незаконними дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №49961391 від 10.03.2016 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 08.12.2015 №905/2111/15.

3.Визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження №49961391 від 10.03.2016 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 08.12.2015 №905/2111/15.

4.В іншій частині скарги відмовити.

Суддя Д.М. Огороднік