Рішення № 58155772, 01.06.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2016 р. Справа № 902/273/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", код ЄДРПОУ 35472893 (юр. адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, б. 143; адреса для листування: 25011, м. Кіровоград, вул. Генерала Родимцева, б. 89)

до: Приватного-орендного підприємства "Рідний край", код ЄДРПОУ 03729612 (24520, Вінницька область, Ямпільський район, с. Тростянець)

про стягнення 235712,98 грн.

за участю секретаря судового засідання Сидоренко О.О.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 01.02.2016;

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 07.04.2015;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Приватного-орендного підприємства "Рідний край" 124291,94 грн, з них: 39327,49 грн - сума основної заборгованості; 57273,98 грн - дооцінка вартості неоплаченого товару, 8679,67 грн - 36% річних, 11145,30 грн - пеня, 7865,50 грн - штраф.

Ухвалою суду від 06.04.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/273/16 та призначено її до розгляду на 21.04.2016р.

19.04.2016р. до суду від позивача надійшла заява №268 від 15.04.2016р. про уточнення позовних вимог, в якій останній здійснив перерахунок санкцій з 15.08.2015р. по 06.04.2016р. (дата остаточного розрахунку за основним боргом). Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 188519,90 грн, з них: 59210,79 грн - дооцінка вартості неоплаченого товару, 58362,17 грн- 36% річних, 70946,94 грн - пеня.

У п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розяснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

В судовому засіданні 21.04.2016р. оголошено перерву до 13.05.2016р. та зобов'язано позивача уточнити свою процесуальну позицію з приводу заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.05.2016р. розгляд справи відкладено до 01.06.2016р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

29.04.2016р. до суду від позивача надійшла заява №296 від 21.04.2016р. про збільшення позовних вимог, в якій останнім продубльовано позовні вимоги зазначені в заяві №268 від 15.04.2016р. про уточнення позовних вимог. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 188519,90 грн, з них: 59210,79 грн - дооцінка вартості неоплаченого товару, 58362,17 грн- 36% річних, 70946,94 грн - пеня.

Крім того, 18.05.2016р. до суду позивачем надано докази сплати судового збору у встановленому порядку з урахуванням збільшення позовних вимог.

В силу дії ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв зазначені заяви до розгляду.

Разом з тим, 23.05.2016р. від позивача до суду надійшла заява №342 від 16.05.2016р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 192670,53 грн, з них: 63361,42 грн - дооцінка вартості неоплаченого товару, 58362,17 грн- 36% річних, 70946,94 грн - пеня.

Частиною 2 пункту 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що в разі надходження до господарського суду заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Так, частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Також згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Матеріали заяви №342 від 16.05.2016р. не містять доказів направлення її та доданих до неї документів відповідачу. Крім того, до заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі з урахуванням збільшення позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, вказана заява №342 від 16.05.2016р. про збільшення розміру позовних вимог підлягає поверненню заявникові без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2016р. позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 296 від 21.04.2016р., підтримав в повному обсязі та подав заяву від 01.06.2016р., в якій просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з його сплатою відповідачем та в частині стягнення штрафу, у зв'язку з відсутністю основного боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.05.2016р. позов у заявленому позивачем розмірі заборгованості не визнали, мотивуючи тим, що розрахунок 36% річних здійснений не вірно, а розрахунок дооціники вартості товару є необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам укладеного договору.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.04.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (за договором - постачальник) та Приватно-орендним підприємством "Рідний край" (за договором - покупець) укладено договір поставки № КВ-65/15-Д, відповідно до п. 1.1 якого, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається еквівалент у доларах США.

Згідно п. 2.3. договору у випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 2.4 договору, всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того, чи є в них посилання на даний договір; у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначаються в додатках до даного договору (п. 3.2 договору).

Сторони відповідно до положень ч. 2 ст. 524 та ст. 533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведені розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п. 3.3 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2. договору).

У додатках до договору № 1 від 23.04.2015р., № 2 від 05.05.2015р., № 3 від 08.05.2015р., №4 від 14.05.2015р., № 5 від 15.05.2015р., № 6 від 15.05.2015р., № 7 від 18.05.2015р., №8 від 03.06.2015р., №9 від 04.06.2015р., № 10 від 08.06.2015р., № 11 від 23.06.2015р. поставки № КВ-65/15-Д від 22.04.2015р. сторони визначили асортимент поставленої продукції, одиниці вимірювання, кількість, сума в гривнях, строки поставки, ціна в доларах США з ПДВ і вартість в доларах США з ПДВ.

Відповідно до умов договору та додатків до договору постачальник передав у власність покупцю товар на загальну суму 851480,51 грн, що стверджується видатковими накладними: № 3034 від 27.04.2015р., № 3040 від 27.04.2015р., № 3034 від 27.04.2015р., №4192 від 08.05.2015р., № 4740 від 14.05.2015р., № 4738 від 14.05.2015р., № 5078 від 18.05.2015р., № 5077 від 18.05.2015р., № 6652 від 04.06.2015р., № 6782 від 05.06.2015р., № 6784 від 05.06.2015р., № 6939 від 08.06.2015р., № 8069 від 30.06.2015р. та товарно-транспортними накладними.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобовязання належним чином не виконав та лише частково оплатив отриманий товар на загальну суму 497153,02 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №601 від 23.04.2015р, №623 від 06.05.2015р., №636 від 08.05.2015р., № 644 від 14.05.2015р., №647 від 15.05.2015р., №650 від 18.05.2015р., №651 від 18.05.2015р., №658 від 20.05.2015р., №696 від 04.06.2015р., №699 від 05.06.2015р., №811 від 23.06.2015р., №1006 від 21.08.2015р., №1096 від 16.09.2015р., №1339 від 11.12.2015р., №289 від 11.03.2016р.

Крім того, на підставі обопільно підписаного сторонами акту зарахування зустрічних вимог від 29.10.2015р., зараховані однорідні вимоги за зобов'язаннями у сумі 315000,00 грн.

Таким чином, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем на день подання позову до суду склала 39327,49 грн.

Після пред'явлення позивачем позову до суду, відповідачем здійснено проплату залишку основного боргу на суму 39327,49 грн, що стверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 464 від 06.04.2016р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу №ПТМЦ-22/08/12-05 від 22.08.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось раніше, після пред'явлення позову до суду відповідачем здійснено проплату залишку основного боргу на суму 39327,49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 464 від 06.04.2016р. та не заперечується представниками сторін.

Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідач сплатив суму основної заборгованості за договором поставки в сумі 39327,49 грн після звернення позивача з позовною заявою до суду, суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

В п. 7.1.1. договору сторони передбачили, що, крім відповідальності, встановленої п.7.1. даного договору, покупець додатково сплачує штрафні санкції у розмірі 20 % від суми неоплаченого боргу.

Судом взято до уваги заяву позивача від 01.06.2016р. про припинення провадження у справі в частині стягнення штрафу у зв'язку з відсутністю основного боргу станом на час розгляду справи в суді, а тому позов в частині стягнення 7865,50 грн штрафу підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також судом розглянуто вимоги позивача в частині стягнення 59210,79 грн - дооцінки вартості неоплаченого товару, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Пунктом п. 2.5 договору сторони визначили, що в разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

Відповідно до п. 3.4 договору, в тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів, звернення з відповідним позовом до суду), відвантаження товару в рахунок погашення заборгованості є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку(ів), оплата грошових коштів за отриманий товар, відбувається відповідно до курсу долара США до гривні на дату, що передує даті здіснення остаточного розрахунку, згідно даних опублікованих на визначених в договорі сайтах. У виняткових випадках (відсутність з будь-яких причин інформації на даних сайтах) постачальник повідомляє в письмовому вигляді факсимільним зв'язком або на зазначену електронну адресу покупцю курс гривні до долара США за яким буде здійснено розрахунок, перерахунок (дооцінку) вартості товару поставленого покупцю. Сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С=А1/А2 х В, де С - сума належна до оплати; В - ціна товару на момент підписання Додатку; А1 - (курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день проведення розрахунків; А2- (курс на валютній біржі щодо продажу долара США до гривні) на день підписання відповідного додатку.

Згідно п. 3.5 договору, всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.4. договору. При цьому, відповідно до положень ст. 632 ЦК України сторони дійшли згоди, що право на перерахунок вартості товару (дооцінку) у постачальника виникає автоматично після збільшення курсу долара США до гривні враховуючи визначення ціни еквівалентно в доларах США постачальник не зобов'язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, оскільки така вартість вираховується за погодженою у п. 3.4. договору сторонами формулою.

Позивачем проведено перерахунок вартості поставленого, але не оплаченого відповідачем товару, виходячи з того, що станом на 05.04.2016р. (день, що передує остаточному розрахунку за основним боргом) міжбанківський курс гривні по відношенні до долара США (курс долара- продаж) становив 26,1058 грн/1 долар США.

Отже, позовні вимоги про стягнення суми дооцінки вартості неоплаченого товару відповідають умовам договору та положенням законодавства України.

Такої думки притримується зокрема Вищий господарський суд України у постанові від 21.01.2015р. у справі № 924/489/14.

Виходячи з вищенаведенгого, позивачем проведено дооцінку вартості неоплаченого товару в розмірі 59210,79 грн.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 59210,79 грн дооцінки вартості неоплаченого товару, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані та такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 58362,17 грн 36% річних, які нараховані за період з 15.08.2015р. по 05.04.2016р. та 70946,94 грн пені втрат, які нараховані за період з 15.08.2015р. по 05.04.2016р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строки оплати товару обумовлені сторонами у додатках до договору поставки № КВ-65/15-Д від 22.04.2015р.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1.1 договору, крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору, покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.8 договору, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 36% річних та пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності розрахунку 36% річних за несвоєчасне виконання зобовязань за договором поставки, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок за 1 період прострочення - з 15.08.2015р. по 20.08.2015р.

Так, за вказаний період з суми боргу 609050,83 грн сума 36% річних складає 3604,25 грн (609050,83 грн * 36% * 6 /365).

При здійсненні судом перерахунку 36% річних згідно визначених позивачем періодів, сума річних складає 51754,39 грн.

Позивачем заявлено в позові вимога на стягнення 58362,17 грн 36% річних. Враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення річних підлягає частковому задоволенню в сумі 51754,39 грн, а в решті суми - 6607,78 грн слід відмовити.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені, згідно визначених в розрахунку періодів, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунок за період з 11.12.2015р. по 10.03.2016р. з суми простроченої заборгованості в розмірі 77827,49 грн. Після здійсненого судом перерахунку пені за період з 11.12.2015р. по 10.03.2016р сума пені складає 8519,63 грн, згідно наведеного розрахунку:

- за період з 11.12.2015р. по 31.12.2015р. суми боргу 77827,49 грн сума пені складає 1970,21 грн (77827,49 грн * 22% *2 / 365 (кількість днів у 2015 році) * 21 день);

- за період з 01.01.2016р. по 10.03.2016р. суми боргу 77827,49 грн сума пені складає 6549,42 грн (77827,49 грн * 22% *2 / 366 (кількість днів у 2016 році)* 70 днів).

1970,21 грн + 6549,42 грн = 8519,63 грн.

При здійсненні судом перерахунку пені згідно визначених позивачем періодів, загальна сума пені складає 70929,00 грн.

Позивачем заявлено в позові вимога на стягнення 70946,94 грн пені. Враховуючи вищевикладене позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 70929,00 грн, а в решті суми - 17,94 грн слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення дооцінки вартості неоплаченого товару, пені та 36% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Слід зазначити, що судовий збір, який повинен був сплатити позивач за розгляд судом майнових позовних вимог з ціни позову 235712,98 грн відповідно до Закону України "Про судовий збір" становить 3535,80 грн.

Позивачем при зверненні з позовом надано cуду платіжне доручення № 471 від 28.03.2016р. про сплату 1864,39 грн судового збору, а пізніше платіжне доручення №14418 від 10.05.2016р. про сплату 963,41 грн судового збору. Всього позивачем сплачено 2827,80 грн судового збору. Таким чином, позивачем не доплачено 708,0грн судового збору.

Разом з тим, при прийнятті даного рішення в частині припинення провадження у справі на загальну суму 47192,99грн. судом враховано положення норм чинного законодавства щодо повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в сумі 708,0грн. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Згідно п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015 р. № 2), питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

З огляду на наявність підстав для повернення судового збору, судом не здійснюється стягнення з позивача недоплаченої суми судового збору, сума недоплати судового збору складає 708,0 грн, а сума повернення судувого збору складає 708,0 грн.

01.06.2016р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного-орендного підприємства "Рідний край", код ЄДРПОУ 03729612 (24520, Вінницька область, Ямпільський район, с. Тростянець) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро", код ЄДРПОУ 35472893 (юр. адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, б. 143; адреса для листування: 25011, м. Кіровоград, вул. Генерала Родимцева, б. 89) 59210,79 грн дооцінки вартості неоплаченого товару, 51754,39 грн 36% річних, 70929,00 грн пені та 2728,41 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 6607,78 грн 36% річних та 17,94 грн пені відмовити.

5. Провадження у справі в частині стягнення 39327,49 грн основного боргу та 7865,50 грн штрафу припинити, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" заяву №342 від 16.05.2016р. про збільшення розміру позовних вимог без розгляду.

Повне рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи