Рішення № 58155745, 06.06.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2016 р.

Справа № 903/233/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕРМ"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно - паперова фабрика"

про стягнення 23 886,55 грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

СУТЬ СПОРУ: 05.04.2016р. до господарського суду Волинської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕРМ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОНІНКІВСЬКА КАРТОННО - ПАПЕРОВА ФАБРИКА" про стягнення 23 886,55 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.04.2016р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.04.2016р.

В судовому засіданні 20.04.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити. На виконання вимог ухвали суду від 06.04.2016р. надав суду для огляду оригінали витребуваних документів. Додатково листом від 20.04.2016р. за вх.№01-54/3655/16 представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи у наступному засіданні без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання 20.04.2016р. компетентного представника не направив, водночас, на адресу суду листом від 18.04.2016р. за №1/166 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 20.04.2016р. розгляд справи відкладено на 01.06.2016р.

Листом від 17.05.2016р. за №1/230 відповідач на адресу суду надіслав клопотання про здійснення часткового погашення існуючої заборгованості перед ТзОВ "Гідротерм" на суму 12684,48 грн, відповідно до доданих платіжних доручень №1251 на суму 6 000,00 грн. та №1379 на суму 6 684,48 грн.

Вказане клопотання, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийняте судом до розгляду та має місце нова ціна позову 11 202,07 грн., з яких: 10 274,43 грн. - інфляційних та 927,64 грн. -3% річних. Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зміни (зменшення, збільшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що позивач та відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України,

встановив:

в січні 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕРМ" та товариством з обмеженою відповідальністю "ПОНІНКІВСЬКА КАРТОННО - ПАПЕРОВА ФАБРИКА" було укладено договір поставки в усній формі.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати за поставку товару на суму 12 684,48 грн.

Факт передачі товару позивачем відповідачу підтверджується видатковою накладною - №4/10 від 04.10.2013р. (а.с. 20).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні 20.04.2016р. передача та отримання товару іншими документами не оформлялась.

У відповідності із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку між сторонами у справі було укладено договір поставки спрощеним способом - шляхом підписання видаткової накладної №4/10 від 04.10.2013р.

Ця видаткова накладна містить підписи та печатки уповноважених представників сторін, і є первинним обліковим документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксують факт здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обов'язку покупця розрахуватися за отриманий товар.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Після порушення провадження у справі (ухвала суду від 06.04.2016р.), відповідач сплатив позивачу суму основної заборгованості в сумі 12 684,48 грн.

Згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи оплату відповідачем суми основної заборгованості після порушення провадження у справі, суд приходить до переконання, що провадження у справі в частині стягнення 12 684,48 грн. основної заборгованості слід припинити через відсутність предмета спору.

Водночас, заборгованість 11 202,07 грн., з яких: 10 274,43 грн. - інфляційних та 927,64 грн. - 3% річних. відповідачем не сплачена.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 927,64 грн. – 3 % річних нарахованих та 10 274,43 грн. – інфляційних втрат нарахованих за період з 01.11.2013р. по 29.02.2016р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків 927,64 грн. – 3 % річних, вважає, що останні підлягають частковому задоволенню в сумі 887,22 грн., а 10 274,43 грн. – інфляційних втрат нарахованих за період з листопада 2013р. по лютий 2016р., погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення в зазначеній сумі.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 11 161,65 грн., з яких: 10 274,43 грн. - інфляційних втрат та 887, 22 грн. -3% річних , а в частині стягнення 12 684,48 грн. основної заборгованості – припиненню.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 1 373,03 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 12 684,48 грн. основної заборгованості -припинити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Понінківська картонно-паперова фабрика” (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул.Потебні, 71, код ЄДРПОУ 37993343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ГІДРОТЕРМ” (50004, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг вул. Урицького, 4А/1) 11 161,65 грн., з яких: 10 274,43 грн. - інфляційних втрат та 887, 22 грн. - 3% річних та 1 373,03 грн. сплаченого позивачем судового збору.

4. В стягненні 40,42 грн. 3% річних - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

06.06.2016

Суддя В. О. Кравчук