Постанова № 58155559, 06.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 червня 2016 року №826/5/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Келеберди В.І., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» доДержавної архітектурно-будівельної інспекції України провизнання протиправними та скасування припису від 07.12.2015 та постанови від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015, складений Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесену Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вимоги, викладені в оскаржуваному приписі, не відповідають положенням пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині заборони експлуатації. Крім того, позивачем наголошено, що роботи з реконструкції нежитлового приміщення, яке виступило об'єктом перевірки, проводились у 2009-2010 роках, а тому, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», строк притягнення до відповідальності станом на момент прийняття оскаржуваної постанови завершився.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на правомірність оскаржуваних припису та постанови, прийнятих у межах та на підставі наявних в останнього повноважень, з урахуванням виявленого порушення у сфері містобудівної діяльності.

Справу №826/5/16 розглянуто у порядку письмового провадження на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Куртяком В.В. у присутності директора товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва «Реконструкція закладу громадського харчування «ШАМ» на проспекті Перемоги, 40 у Шевченківському районі м.Києва» на підставі звернення Центрального міжрайонного відділу Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 27.11.2015 №51/35-23-15.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 07.12.2015, яким встановлено, що за вказаною адресою на земельній ділянці, яка використовується на підставі рішення Київської міської ради від 15.03.2007 №336/997 та договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.09.2007 №91-6-00691, товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» експлуатується об'єкт будівництва після самовільного виконання в 2010-2011 роках будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення на проспекті Перемоги, 40 (літ. «А»), згідно з технічним паспортом Київського МБТІ від 09.12.2010 (інвентаризаційна справа №89694), а саме: закладу громадського харчування «ШАМ» без документів, які б надали право на виконання будівельних робіт, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийняття в експлуатацію, чим порушено частину восьму статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до ДБН А2.2.-3:2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.1.2-14:2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ», встановлено ІІІ категорію складності зазначеного вище об'єкта.

На підставі викладеного, складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.12.2015, а також припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015, яким з метою усунення виявлених порушень від товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» вимагалось таке:

- усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку в термін до 29.02.2016;

- з 09.12.2015 заборонити експлуатацію закладу громадського харчування «ШАМ» до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Також, з урахуванням результатів досліджуваної перевірки, департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4, якою товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого абзацом 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 124 020,00 грн.

Вважаючи припис від 07.12.2015 та постанову від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Так, згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 3 Указу Президента України від 08.04.2011 №439/2011, яким затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, визначено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки, у тому числі щодо дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень (підпункти 10, 11 пункту 4 вказаного Положення).

Приписами пункту 6 Положення передбачено, що Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

У свою чергу, Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.

У силу пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки, зокрема, є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки (пункт 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис) (пункт 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Пунктом 20 названого Порядку передбачено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф (пункт 22 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

Так, приписами абзацу 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», які застосовані до позивача, передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації щодо об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для складення (прийняття) оскаржуваних припису та постанови слугували висновки перевіряючих щодо експлуатації товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» об'єкта будівництва після самовільного виконання у 2010-2011 роках будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення на проспекті Перемоги, 40 (літ. «А»), а саме: закладу громадського харчування «ШАМ», без документів, які б надали право на виконання будівельних робіт, чим порушено частину першу статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та прийняття в експлуатацію, чим порушено частини восьму статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У силу приписів частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Водночас, стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449, однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

З дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000 шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 №1988-III).

19.01.2012, згідно із Законом України від 22.12.2011 №4220-VI, Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 останнього, щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012 № 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі №21-433а13 (ЄДРСР №38285951).

Як було зазначено вище, перевіряючими вказано про самовільне виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» у 2010-2011 роках будівельних робіт із реконструкції нежитлового приміщення на проспекті Перемоги, 40 (літ. «А»). При цьому, суд звертає увагу, що позивачем зазначено про те, що роботи з реконструкції нежитлового приміщення, яке виступило об'єктом перевірки, проводились у 2009-2010 роках, на підтвердження чого останнім надано суду копію технічного паспорта, виготовленого станом на 09.12.2010. У свою чергу, відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами підстав встановлення факту виконання даних робіт саме у період з 2010-2011 років.

Водночас, у відповідності до наведеної правової позиції Верховного Суду України, яка, згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, носить обов'язковий характер, відповідальність для замовника будівництва (у даному разі для позивача) у разі експлуатації або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, законодавчо встановлена лише у 2012 році, тобто вже після вчинення позивачем самовільного виконання будівельних робіт, факт чого встановлено за результатами перевірки.

Також, слід зазначити, що приписи статті 238 Господарського кодексу України встановлюють, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Другий обмежуваний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статтею 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Враховуючи те, що застосований, згідно з постановою від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4, штраф є адміністративно-господарською санкцією, такий штраф повинен би був застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, частина перша якої передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Так, у відповідності до змісту акту перевірки, посадовими особами відповідача встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Пушкіна» у 2010-2011 роках здійснило будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення на проспекті Перемоги, 40 (літ. «А») без документів, які б надали право на виконання будівельних робіт, та прийняття в експлуатацію, з огляду на що, строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з цієї дати, а, отже, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення в сфері містобудування закінчився у 2012 року.

Слід зазначити, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.05.2014 року (ЄДРСР №39689373), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Крім того, пунктом 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

При цьому, у відповідності до пункту 9 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Отже, заборона закінчених будівництвом об'єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника інспекції. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що законодавством не передбачено заборона експлуатації реконструйованих будівель шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.05.2013 3 справі №К/9991/59324/12 (ЄДРСР №31284772).

При цьому, суд наголошує на тому, що заборона експлуатації закладу є заходом реагування контролюючого органу, який має застосовуватися до суб'єкта господарювання із врахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності" від 20.06.2013 №353-VII.

З огляду на викладене вище, оскаржувані припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015 та постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.12.2015.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної архітектурно-будівельної інспекції України про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.12.2015 №74/15/10126-48/1512/02/4.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Келеберда В.І.

Мазур А.С.