Постанова № 58155537, 30.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2016 року № 826/25058/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 14.08.2015р. №5826552802 в частині суми 248 256,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення в частині суми 248 256,00грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення в частині суми 248 256,00грн.

На підставі частини 4 ст. 122 КАС України суд прийшов до переконання про можливість подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Агрекс» за результатами якої 06.08.2015р. складено акт №35/26-55-28-02/25602906 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за квітень 2015 року (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ. П. 102.5, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 ПК України, позивачем безпідставно задекларована сума залишку від’ємного значення попередніх (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку (р.23.2) за квітень 2015 року в розмірі 486 364,00грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 14.08.2015р. прийнято податкове повідомлення – рішення №5826552802, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 486 364,00грн. за квітень 2015 року.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині суми 248 256,00грн. обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «Агрекс», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У разі коли частка товару/послуги не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної (додаток 1) і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях (додаток 1 виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю товарів/послуг, а копія залишається у продавця товарів/послуг).

Відповідно до п.192.1ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Згідно п. 192.3. ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року задекларовано суму бюджетного відшкодування за вересень 2008 року у розмірі 1 600грн., жовтень 2008 року – 210 309грн., вересень 2010 року – 26 199грн., січень 2015 року – 248 256грн., березень 2015 року – 300 000грн., квітень 2015 року – 14 729 926грн.

Відповідачем відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 486 364,00грн. за квітень 2015 року у зв’язку з тим, що позивачем при заявлені бюджетного відшкодування на суму 238 108,00грн. не враховано строків, визначених п. 102.5 статті 102 ПК України та на суму 248 256,00грн. у зв’язку з тим, що вказана сума не була фактично сплачена постачальником товарів/послу, а позивачем не було її заявлено до бюджетного відшкодування у березні 2015 року, а відображено у р. 20.1 декларації з ПДВ за квітень 2015 року, як показник рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду.

Сума ПДВ у розмірі 248 256,00грн. фактично сплачена постачальником товарів/послуг у квітні 2015 року, у зв’язку з чим була перенесена у р. 23.2, як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Однак, суд не погоджується з твердженнями контролюючого органу у зв’язку з наступним.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розд. V ПКУ. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПКУ). При цьому п. 33 підрозд. 2 розд. XX ПКУ встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015 в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015:

а) або без проведення перевірок, передбачених ст. 200 ПКУ, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену п. 200 1.3 ст. 200 ПКУ, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному ст. 200 ПКУ у редакції, що діяла станом на 31.01.2014.

При цьому облік непогашених залишків сум податку, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015; задекларованих до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015 в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів; від'ємного значення суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 розд. V ПКУ; залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованого платниками податку за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015, здійснюється у відповідності до розд. IX Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 N 966, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, зі змінами і доповненнями (далі - Порядок N 966).

Відповідно до п. 6 та п. 7 розд. IX Порядку N 966 розрахунок суми бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, що підлягає відшкодуванню відповідно до пп. "б" п. 33 підр. 2 розд. XX ПКУ, проводиться у таблиці 2 (Д2) (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ (далі - додаток 2)).

У таблиці 2 (Д2) (додаток 2), починаючи з лютого 2015 року (І кварталу 2015 року), зазначаються: у рядку 1 - сума частини залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, фактично сплачена постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України (графа 12 таблиці 1 (Д2) (додаток 2)); у рядку 1.1- сума сплаченого від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка сформована за рахунок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, визначена з рядка 1; у рядку 2 - обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців за вирахуванням суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за поточний звітний (податковий) період та відображена у рядку 23 декларації за поточний звітний (податковий) період; у рядку 3 - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (зазначається сума з рядка 1, яка менша або дорівнює значенню рядка 2, або сума рядка 1.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 30 декларації за поточний звітний (податковий) період).

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, задекларована у рядку 30 декларації (рядку 3 таблиці 2 (Д2) (додаток 2)), відображається в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби аналогічно показнику рядка 23.2.

Платники податку, які прийняли рішення про повернення такої суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку, подають до контролюючого органу (Д4) (додаток 4).

Окрім цього суд зазначає, що Податковим кодексом України встановлено єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг (пунктом 198.6 статті 198 ПК України), - це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів(послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги п. 200.4 статті 200 ПК України, у зв’язку із чим вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення 14.08.2015р. №5826552802 в частині суми 248 256,00грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів, а тому суб’єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3723,85грн. з бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення 14.08.2015р. №5826552802 в частині суми 248 256,00грн.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3723,85грн. (три тисячі сімсот двадцять три гривні, 85 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко