Постанова № 58155341, 02.06.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року Чернігів Справа № 825/986/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

за участю секретаря Мхитаряна В.Г.,

представника позивача Буряка О.І.,

представників відповідача Бисикало Т.А., Редьки Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба- Нова" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС України у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2016 №Ю-0000471303 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4375965,43 грн; визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області Марухленка О.І. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2016 № 0000481303 в розмірі 1302943,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на порушення контролюючим органом вимог Податкового кодексу України у частині визначення суми єдиного внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, без урахування понижуючого коефіцієнту.

Крім того, оскільки СТОВ «Дружба-Нова» вважає незаконним саме донарахування єдиного внеску у розмірі 4375 965,43 грн, на яке контролюючим органом була нарахована штрафна санкція у розмірі 1302943,44 грн, а отже вважає, що рішення про нарахування такого штрафу також є незаконним та підлягає скасуванню, як похідне від незаконної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2016 № Ю-0000471303.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а.с. 58-60), в яких зазначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Крім того, відповідно до п.п. 3 п. 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Отже, якщо роботодавцем виконуються одночасно усі умови, передбачені п. 95 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, та лише у разі нарахування заробітної плати за попередні періоди, тільки тоді такий роботодавець може скористатися правом щодо застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску.

Позиція контролюючого органу, викладена в акті перевірки, повністю узгоджується з позицією Державної фіскальної служби України, викладеною у листах від 20.07.2015 № 1882/2/99-99-17-03-01- 10, від 20.08.2015 № 31041/7/99-99-17-03-03-17, від 23.10.2015 № 22347/6/99-99-17-03-03-15.

На підставі викладеного Головне управління ДФС у Чернігівській області вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій є безпідставними і просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2016 заступником начальника ГУ ДФС у Чернігівській області Шубою О.М. на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення № 0000481303 (а.с. 28), яким на позивача накладено штраф у розмірі 1302943,44 грн.

Крім того, відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), від 11.05.2016 № Ю-0000471303 на суму 4375965,43 грн.

Вищевказані вимога та рішення винесено відповідачем на підставі акта перевірки СТОВ «Дружба-Нова» від 15.02.2016 №29/2200/31333767 «Про результати планової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» код ЄДРПОУ 31333767 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 но 30.09.2015» та на виконання рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 25.03.2016 №6538/6/99-9910-01-07-25.

Слід зазначити, що рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 25.03.2016 №6538/6/99-9910-01-07-25 було скасовано та вирішено вважати відкликаними вимогу ГУ ДФС в Чернігівській області від 15.02.2016 за №Ю-0000031703 та рішення відповідача №0000101703 від 01.03.2016 через те, що їх було сформовано на підставі нормативних документів, які втратили чинність.

Одночасно вищевказаним рішенням повідомлено про те, що донарахування суми єдиного внеску залишено в силі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із п.п. 1, 4 4.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частина 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

На виконання вимог п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем у 2015 році подано звітність про нарахування єдиного внеску з понижуючим коефіцієнтом до ставки єдиного внеску (а.с. 67-102).

У відповідності до п. 9-5 Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН (зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо) 2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо) 2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Як вбачається з бухгалтерської довідки № 10 від 01.06.2016 (а.с. 103-105), понижуючий коефіцієнт застосований лише до фактично нарахованої заробітної плати. До суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою понижуючий коефіцієнт не застосовувався.

Сума донарахування до мінімальної заробітної плати оподатковані за основною ставкою 37,19%. В розрахунках розміру понижуючого коефіцієнту сума донарахування до розміру мінімальної заробітної плати теж не врахована.

Вказане підтверджується звітами СТОВ «Дружба-Нова» про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

У серпні 2015 року на підприємстві були відсутні будь-які донарахування заробітної плати за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок. В розділі 7 Звіту за серпень 2015 року відображено зменшення суми ЄСВ у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах.

Стосовно можливості виправлення виявлених помилок за попередні періоди в звіті за серпень 2015 року необхідно вказати про те, що жодною нормою чинного законодавства України не встановлено норми, яка б забороняла застосування понижуючого коефіцієнту за минулі періоди, в разі його помилкового незастосування в таких періодах, шляхом виправлення такої помилки при поданні звітності в наступних періодах. Навпаки можливість виправлення помилок передбачена розділом V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, та рядками 6 та 7 у таблиці 1 Звіту з ЄСВ, що і було зроблено СТОВ «Дружба-Нова» при поданні звіту за серпень 2015 року.

Крім того, у серпні 2015 на підприємстві були відсутні будь-які донарахування заробітної плати за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок. В р. 7 Звіту за серпень 2015 року відображено зменшення суми ССВ в зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 7.1.1., 7.1.7, 7.1.8 Звіту), тобто у Звіті відображене не донарахування заробітної плати, а помилкове незастосування коефіцієнта.

Об'єктом правопорушення, визначеного частиною 2 пункта 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах. Відповідальність за частиною 2 пункт 11 статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що позивачем було сплачено єдиний внесок з юридичних осіб з врахуванням понижуючого коефіцієнта. Помилка у поданні звіту єдиного внеску з юридичних осіб, яка була виявлена, не є правопорушенням у розумінні частини 2 пункт 11 статті 25 Закону, оскільки вся сума грошового зобов'язання, що визначена позивачем, сплачена у відповідності до норм законодавства та була перерахована до бюджету у встановлені законом терміни. Таким чином, сплата єдиного внеску з юридичних осіб відбулась в відповідному розмірі, який передбачений законодавством України та не породжує збитків, завданих бюджету України.

З наведеного вбачається, що рішення від 11.05.2016 № 0000481303 Головного управління ДФС у Чернігівській області та вимога від 11.05.2016 №Ю-0000471303 не базуються на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів при відсутності порушень законодавства, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях, які набрали законної сили, по справах № 825/1284/15-а, № 825/3346/15-а, № 825/3520/15-а, № 826/24145/15, № 816/4510/15.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, посилання відповідача на листи ДФС є безпідставними, оскільки комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики в своєму листі від 10.11.2015 № 04-27/10-1785 «Щодо понижуючого і коефіцієнта до розміру єдиного внеску» спростовує вказану вище позицію ДФС України та наполягає на тому, що у разі, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то понижуючий коефіцієнт не застосовується лише до суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою. В зв'язку з чим комітетом було запропоновано Державній фіскальній службі України привести всій лист від 20.08.2015 № 31041/7/99-99-17-03-03-17 у відповідність до норм Закону № 2464.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення та вимоги.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2016 №Ю-0000471303 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4375965,43 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області Шуби О.М. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.05.2016 № 0000481303 в розмірі 1302943,44 грн.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" понесені судові витрати у розмірі 85183,64 грн.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан