Постанова № 58154881, 02.06.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/731/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Фісун С.Е.,

представника відповідача - Курило В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-центр" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Долина-центр" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016 № 0000321403.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення товариством податкового кредиту на суму ПДВ сплачену на користь ТОВ "Віоліт" в складі вартості послуг з перевезення товару, оскільки товариством перед укладанням договору з ТОВ "Віоліт" виявлено розумну обачність, а саме: отримано від контрагента статутні та реєстраційні документи, отримано документи на підтвердження його правоспроможності та дієздатності.

Вказував на те, що твердження відповідача щодо ненадання під час проведення перевірки первинних документів на підтвердження залучення ТОВ "Віоліт" третіх осіб для надання послуг з перевезення, а також не надано документів, що підтверджують розрахунки між ПП "Лема" та ТОВ "Віоліт" є безпідставними, оскільки вказані документи стосуються внутрішньогосподарських питань ТОВ "Віоліт", а тому не могли бути надані ТОВ "Долина-центр" на перевірку.

Стверджував, що виконання умов договору перевезення та отримання послуг з перевезення укладено між товариством та ТОВ "Віоліт" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України. Вказував на те, що в ході проведення перевірки ТОВ "Долина-Центр" не встановлено первинних документів щодо залучення ТОВ "Віоліт" третіх осіб до надання послуг по перевезенню.

Стверджував про відсутність у ТОВ "Віоліт" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій з боку вказаного товариства спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а отже і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Співробітниками ДПІ у м. Полтава у період з 18.04.2016 по 21.04.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Долина-Центр" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Віоліт" та контрагентами покупцями за липень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.04.2016 №1374/16-01-14-03/37287274 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням п. 3 Розділу ІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, що призвело до заниження податкового зобов'язання за липень 2015 року всього на суму 34816,00 грн. /т. 1 а.с. 12-30/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ДПІ у м. Полтава 12.05.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000321403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 52 224,00 грн. (в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 34 816,00 та за штрафними санкціями в розмірі 17 408,00 грн.) /т. 1, а.с. 10/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтава, Товариство з обмеженою відповідальністю "Долина-центр" звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку наведеним твердженням контролюючого органу, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що 18.06.2015 між позивачем (замовник) та ТОВ "Віоліт" (виконавець) укладено договір про надання послуг по перевезенню № 18062015/ДЦ. Предметом вказаного договору є регламентування взаємовідносин між Замовником та Виконавцем, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по Україні автомобільним транспортом та розрахункам по них /т. 1 а.с. 31 -33/.

За результатами здійснення вказаної господарської операції сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, податкові накладні /т. 1 а.с. 34 - 103, 106 - 116/.

На підтвердження оплати за отримані транспортні послуги позивачем суду надано банківські виписки, договір про відступлення права вимоги №05ДЦ-18062015/ДЦ від 05.10.2015, за умов якого первісний кредитор (ТОВ "Віоліт") відступає, а новий кредитор (ПП "Лема") набуває право вимоги належне первісному кредитору і стає кредитором за Договором про надання транспортних послуг по Україні № 18062015/ДЦ від 18.06.2015, право вимоги оцінено сторонами в 188008,40 грн. та повідомлення про відступлення права вимоги. /т. 1 а.с. 104, 105, 220 - 223/.

Твердження відповідача про сплату ТОВ "Долина-Центр" заборгованості на рахунок ПП "Лема" без врахування пені, що є порушенням вимог договору № 18062015/ДЦ від 18.06.2015, судом до уваги не беруться, оскільки порушення сторонами правочину в частині не застосування пені за несвоєчасність розрахунків не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Крім того, на підтвердження реальності отримання транспортних послуг по Україні позивачем суду надано договори поставки регуляторів росту і мікродобрив, договір відповідального зберігання майна, акти прийому-передачі майна, накладні на переміщення, видаткові накладні, довіреності та листи контрагентів ТОВ "Бізон - Тех 206", ТОВ "Агроплантеко", ТОВ "Агролан Рівне", ТОВ "Сидера Кемікел", ТОВ "ТД "Насіння" /т. 1 а.с. 133 - 219, т. 2 а.с. 3 - 20/.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи викладене ТОВ "Долина-Центр" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства його контрагентами, а саме: подання ТОВ "Віоліт" недостовірної інформації стосовно кількості штатних працівників.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 12.05.2016 № 0000321403. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 12.05.2016 № 0000321403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-центр" (код ЄДРПОУ 37287274) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 червня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко