Постанова № 58154663, 02.06.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Львів № 813/1165/16

18 год. 22 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Коцелко Ю.В.;

відповідача: представник Смолинець М.М.;

третьої особи: представник Сокол Д.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго») звернулось із позовом до Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУДКС України у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 140710,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок виникнення від'ємного значення суми податку на додану вартість, ЛМКП «Львівтеплоенерго», користуючись правом, передбаченим ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), подавало СДПІ з ОВП податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеної у вказаних податкових деклараціях, на рахунок підприємства. Контролюючим органом було проведено документальні позапланові виїзні перевірки позивача, за результатами яких складено довідки та підтверджено суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 3367390,00 грн.

Вказує, що висновки щодо відшкодування позивачу суми ПДВ на загальну суму 3367390,00 грн. СДПІ з ОВП передано до Державної казначейської служби районного рівня.

Стверджує, що невиконання відповідачем своїх обов'язків, встановлених статтею 200 ПК України, порушило право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Зазначає, що 27.05.2016 року відповідачем було здійснено перерахування бюджетного відшкодування ЛМКП «Львівтеплоенерго» на загальну суму 3367390,00 грн.

Відтак, на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» підлягає стягненню пеня за несвоєчасне здійснення відшкодування ЛМКП «Львівтеплоенерго» податку на додану вартість у розмірі 140710,84 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Відповідно до п. 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2001 року, відшкодування підприємствам податку на додану вартість здійснюється на підставі висновку та узагальненої інформації податкових органів про обсяги бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Стверджує, що контролюючим органом висновки щодо відшкодування позивачу суми ПДВ подавались без узагальненої інформації про обсяги бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У зв'язку з цим висновки щодо відшкодування позивачу суми ПДВ повертались до СДПІ з ОВП без виконання. Вважає, що ГУДКС України у Львівській області в процесі відшкодування ПДВ позивачу діяло в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений нормативно-правовими актами, що регламентують механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість. Зазначає, що право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 3367390,00 грн. не порушено, а підстав для задоволення адміністративного позову немає.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» подало до СДПІ з ОВП податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками та заявами про повернення сум бюджетного відшкодування, визначених у вказаних податкових деклараціях, зокрема, за вересень 2015 року 2500000,00 грн., за жовтень 2015 року 867390,00 грн.

СДПІ з ОВП проведено камеральну перевірку для визначення достовірності розрахунку задекларованого бюджетного відшкодування з ПДВ, за результатами якої складено довідку у формі висновку № 40/28-06-42/05506460 від 18.11.2015 року та Довідку «А2» про підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами камеральної перевірки від 19.11.2015 року № 32/0/0/28-06-42/05506460.

20.11.2015 року СДПІ з ОВП сформовано та подано до ГУДКС України у Львівській області висновок на відшкодування ПДВ за № 1972-20 на суму 2500000,00 грн.

Крім того, СДПІ з ОВП проведено камеральну перевірку для визначення достовірності розрахунку задекларованого бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2015 року, за результатами якої складено довідку у формі висновку та Довідку «А2» про підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами камеральної перевірки.

23.12.2015 року СДПІ з ОВП сформовано та подано до ГУДКС України у Львівській області висновок на відшкодування ПДВ за № 2152-20 на суму 867390,00 грн.

29.01.2016 року ГУДКС України у Львівській області листом повідомило позивача, що станом на 29.01.2016 року у ГУДКС України у Львівській області на виконанні знаходяться висновки про суми відшкодування ПДВ по платнику ЛМКП «Львівтеплоенерго» № 1972-20 від 20.11.2015 року на суму 2500000,00 грн. та № 2152-20 від 21.12.2015 року на суму 867390,00 грн. Разом з тим, зазначено, що відсутня узагальнена інформація податкових органів про обсяги бюджетного відшкодування ПДВ, визначеного у вказаних висновках. Відтак, лише при надходженні узагальненої інформації податкових органів про обсяги бюджетного відшкодування ПДВ, визначеного у вказаних висновках, буде здійснено бюджетне відшкодування ПДВ.

27.05.2016 року ГУДКС України у Львівській області здійснено бюджетне відшкодування ПДВ позивачу на загальну суму 3367390,00 грн., у тому числі за вересень 2015 року 2500000,00 грн., за жовтень 2015 року 867390,00 грн., відповідно до платіжних доручень № 1972 та № 2152 від 27.05.2016 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодування з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що СДПІ з ОВП за результатами перевірок визнала право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, підтвердила достовірність розрахунків заявленої до відшкодування суми та подала у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. В свою чергу, ГУДКС України у Львівській області здійснено бюджетне відшкодування ПДВ позивачу на загальну суму 3367390,00 грн., лише 27.05.2016 року, тобто із суттєвим порушенням встановленого ст. 200 ПК України строку.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно з п. 200.18.2 ст. 200 ПК України орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а відповідач не вчинив дій, спрямованих на перерахування позивачу бюджетного відшкодування ПДВ у встановлений законом строк, суд вважає, що у позивача виникло право на нарахування пені відповідно до вимог пунктом 200.23 статті 200 ПК України. При цьому, право позивача на нарахування пені відповідно до вимог пунктом 200.23 статті 200 ПК України не залежить від факту подання контролюючим органом органу Державного казначейства України висновків із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а виникає у зв'язку з не відшкодуванням бюджетного відшкодування ПДВ платнику протягом визначеного статтею 200 ПК України строку.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені відповідач проти розміру та розрахунку пені у сумі 140710,84 грн. на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за період з 29.01.2016 року по 28.03.2016 року, який проведений позивачем у позовній заяві, заперечень не надав.

Щодо розрахунку пені у сумі 140710,84 грн. на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, яка нарахована за період з 29.01.2016 року по 28.03.2016 року, суд зазначає, що такий розрахунок проведений відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Вказана позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 17.11.2014 року №К/800/38736/14.

Покликання відповідача у якості заперечень проти позову на норми Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого Наказом ДПА України від 03.02.2011 року № 68/23, Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 року, судом до уваги не беруться, оскільки порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків детально врегульовано статтею 200 ПК України, норми якої і підлягають застосуванню відповідачем при здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу.

Вказана позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 24.09.2015 року у справі № К/800/36168/15.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування ПДВ, і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011р. № 39, (на який послався відповідач на обґрунтування своєї позиції) прописаного механізму бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі. До того ж, цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

У спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту суд вважає за необхідне безпосередньо стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в ухвалі від 04.02.2016 року у справі № 806/2256/15 (К/800/44985/15).

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпунктів 1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані.

В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до правил ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на те, що позивач зменшив розмір позовних вимог, відмовившись від вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3367390,00 грн., сума судового збору, яку слід присудити на користь позивача, становить 2110,68 грн.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути Державного бюджету України на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (вул. Д.Апостола, 1, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 05506460) пеню за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 140710 (сто сорок тисяч сімсот десять) грн. 84 коп.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (вул. Д.Апостола, 1, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 05506460) судовий збір у розмірі 2110 (дві тисячі сто десять) грн. 66 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.06.2016 року.

Суддя Клименко О.М.