Постанова № 58154624, 30.05.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року № 813/201/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

позивача ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання відмови вчинити дії протиправною та зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

суд розглядає справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з наступними позовними вимогами (враховуючи уточнені позовні вимоги від 17.02.2016 року):

- про визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у видачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 паспортів громадян України виключно українською мовою;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області обміняти ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 паспорти громадян України на оформлені українською мовою у зв'язку із встановленням розбіжностей у записах;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області вносити дані у паспорти громадян України відповідно до правописних норм третього видання «Українського правопису»: прізвище, ім'я, по батькові в паспортах громадян України записувати з великої літери.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі стверджують, що вони неодноразово звертались до відповідача з вимогами про видачу їм паспортів виключно українською мовою, однак отримували відмову з покликанням на те, що Порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України, що затверджений Наказом МВС України №320 від 13.04.2012 року, передбачає внесення до паспорта відомостей українською та російською мовами. Позивачі голосять про те, що згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про засади державної мовної політики" паспорт громадянина України і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Позивачі не давали згоди на внесення даних російською мовою. Також стверджують, що дані внесені російською мовою не відповідають даним внесеним українською мовами та спотворюють дійсні назви. Зважаючи на викадене, просять про задоволення позовних вимог.

ОСОБА_1, який діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив такі задовольнити.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не прибули, подали суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, де зазначає, що права позивачів не порушено, зокрема твердить, що порядок оформлення та видачі паспорта визначено Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", а також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року № 320 "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", котрі у судовому порядку не були визнані нечинними і не були скасовані, а отже є законними і обов'язковими для застосування на всій території України. Також зазначає, що інформація про особу вноситься українською та російською мовами згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року № 353, якою затверджено зразок паспорта громадянина України. Поруч з тим говорить, що не зважаючи на те, що законодавцем прийнятий Закон України "Про засади державної мовної політики", жодний нормативно-правовий документ, який регламентує діяльність ДМС щодо видачі паспортів, не приведений законодавцем у відповідність з вимогами цього закону. А тому вважає, що діяв в межах та в спосіб визначений законодавством та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 06.05.1997 року отримала паспорт серії НОМЕР_1, ОСОБА_5 26.04.2013 року отримав паспорт серії НОМЕР_2, ОСОБА_2 19.05.2015 року отримав паспорт серії НОМЕР_3.

Доводи позову про звернення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до відповідача за видачею паспорта українською мовою не знаходять свого підтвердження матеріалами справи. А відтак, в задоволенні позову в цій частині заявлених вимог по ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд відмовляє за безпідставністю.

Натомість матеріалами справи стверджується неодноразове звернення з приводу видачі паспорта українською мовою ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2.

Як видно з відповідей відповідача від 06.11.2014 року № Ш-388, від 30.04.2015 №11003, від 14.05.2015 року №02-01/Ш-170, від 14.07.2015 року №02-01/Ш-246, від 08.09.2015 року №02-01/Ш-310, то відповідач підстав видати паспорт громадянина України лише українською не вбачає, оскільки відповідач у своїй діяльності керується наказом МВС України від 13.04.2012 року № 320 "Про порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року № 353, якою затверджено зразок паспорта громадянина України, згідно з яким інформація про особу вноситься українською та російською мовами.

На думку суду, відмова відповідача не узгоджується з приписами чинного законодавства, що регулює питання оформлення паспорту громадянина України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України. Зразок та порядок видачі паспорта громадянина України визначається положенням про паспорт громадянина України, яке затверджується Верховною Радою України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).

Відповідно до п. 1, 2 Положення № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з п. 3 Положення № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами п. 8 Положення № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 16 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що обмін паспорта проводиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Відповідно до п. 2.2.2 Порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України № 320 від 13.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2014 року № 1089/21401, на другій сторінці паспорта громадянина України у перші три рядки вносяться дані в називному відмінку про прізвище, ім'я та по - батькові громадянина російською мовою, у четвертий та п'ятий рядки - дані про дату та місце народження російською мовою, у шостому рядку зазначається стать особи українською та російською мовами, у рядках «ким виданий паспорт» записи про орган, що видав паспорт, робляться українською та російською мовами.

Водночас, п. 4 Положення № 2503-ХІІ встановлено, що мови паспорта визначаються частиною першою статті 13 Закону України «Про засади державної мовної політики». Запис прізвища та імені (по батькові) виконується згідно із статтею 28 Закону України «Про засади державної мовної політики».

Так, ст. 13 Закону України «Про засади державної мовної політики» визначено, що паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України.

За приписами ст. 28 Закону України «Про засади державної мовної політики» імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису. Регіональними та іншими мовами імена громадян України подаються відповідно до встановлених нормативів.

Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. При використанні цього права запис прізвища та імені (по батькові) в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах виконується у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина.

Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.

Частиною першою статті 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.

З аналізу наведених норм вбачається, що усі відомості про власника паспорта вносяться до нього державною мовою і поруч, за вибором громадянина, виконуються однією з регіональних мов або мов меншин України. Тобто, відомості у паспорті виконуються українською мовою обов'язково, іншою мовою - за вибором власника паспорта.

Як не заперечувалось відповідачем, то з ОСОБА_2 погоджень стосовно зазначення в його паспорті даних про нього російською мовою не було.

Пунктом 3 розділу Х Закону України «Про засади державної мовної політики» встановлено, що до приведення у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з тим, відповідно до частин 1,2 ст. 17 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи оформляються українською мовою, лише у визначених законом випадках друкована інформація в документах наводиться також іноземними мовами. При цьому ст. 21 цього Закону, яка регулює правові засади видачі паспорта громадянина України не містить випадків можливості наведення у паспорті громадянина України друкованої інформації іноземною мовою.

Зважаючи на співвідношення закону та підзаконного нормативно-правового акта, та на час прийняття і набрання чинності Закону України «Про засади державної мовної політики» та Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суд вважає, що саме ці норми із законів мають бути застосовані до спірних правовідносин, тому посилання відповідача лише на Порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом МВС України №320 від 13.04.2012 року могло мати місце лише в частині, що не суперечить закону.

Зверненнями ОСОБА_1 в інтересах його неповнолітнього сина ОСОБА_2 підтверджується неодноразове прохання виправити помилковий запис у паспорті, тобто покликання на розбіжності у внесених записах у паспорт ОСОБА_2, що в свою чергу є підставою до його обміну.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача видати щляхом обміну ОСОБА_2 паспорт, оформлений лише українською мовою є протиправною.

Беручи до уваги визнання судом протиправною відмову відповідача, суд з метою гарантування дотримання і захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, вважає за необхідне зобов'язати відповідача видати в спосіб обміну ОСОБА_2 паспорт громадянина України виключно українською мовою.

Задоволення ж даної вимоги з підстав начебто існування розбіжностей у записах зроблених українською мовою з записами зробленими російською мовою виключається задоволенням судом вимоги про зобов'язання видати паспорт шляхом його обміну виключно українською мовою, позаяк з такою вимогою позивач звертався до відповідача, а також до суду. Зобов'язання ж судом відповідача обміняти позивачу паспорт у зв'язку з встановленням розбіжностей у мовах, в яких виготовлений паспорт, потягло б за собою повторне виготовлення паспорта на двох мовах - українською та російською, лише з усуненням таких розбіжностей.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області вносити дані у паспорти громадян України відповідно до правописних норм третього видання «Українського правопису» зважаючи на наступні положення законодавства.

Статтею 55 Конституції України передбачено право на судовий захист, зокрема кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно з приписами ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Дана вимога позивачів носить загальний характер, тобто характер не визначеного кола осіб про начебто порушене відповідачем їх право, а тому суд не може відновлювати буцімто порушене право осіб, котрі не звернулись з позовом за захистом порушеного права, що є наслідком відмови в задоволенні такої вимоги позивачів.

Таким чином позов підставний лише в частині визнання дій протиправними та зобов'язання до дій лише стосовно позивача ОСОБА_2, а відтак підлягає задоволенню, в іншій частині ж позову слід відмовити.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у справі відсутні, оскільки позивачі були звільненні від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області у видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України із внесенням записів у такий виключно українською мовою.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області обміняти ОСОБА_2 паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 07.04.2015 року Личаківським РВ у м. Львові ГУ ДМС України у Львівській області на паспорт громадянина України із внесенням записів у такий виключно українською мовою.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.06.2016 року.

Суддя Сидор Н.Т.