Рішення № 5815447, 29.04.2009, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«29 »квітня 2009 року Справа №17/69

За ПОЗОВОМ: Відкритого акціонерного товариства „Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів”

07420, Київська область, Броварський район, смт. Калита, вул. Перемоги, 2

До ВІДПОВІДАЧА: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

АДРЕСА_1

АДРЕСА_2

Про стягнення заборгованості 20714,53 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Рущак К.М. юрист, довіреність №332 від 19.03.09р.

Від Відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкритим акціонерним товариством „Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів” заявлено позов до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 20714,53 грн., в тому числі 11222,63 грн. основного боргу, 6606,15 грн. інфляційних, 1158,73 грн. - 3% річних, 1727,02 грн. пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані Відповідачу рекомендованими листами за адресою, зазначеною у позові: АДРЕСА_1, повернулася без вручення адресату з відміткою: „за закінченням терміну зберігання”.

При цьому, в довіреності Відповідача на отримання ТМЦ, доданій до позову, Відповідачем зазначена саме адреса: АДРЕСА_1

Згідно довідки державного реєстратора м. Чернігова №599 від 03.04.09р. відповідно до інформаційної бази Деснянської районної ради Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про ОСОБА_1 не внесені, оскільки відповідні документи державному реєстратору не надавались.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані Відповідачу рекомендованими листами за адресою: АДРЕСА_2, також повернулися без вручення адресату з відмітками: „за зазначеною адресою адресат не проживає” та „за закінченням терміну зберігання”.

З викладеного вбачається, що процесуальні документи були направлені судом Відповідачу за місцем його державної реєстрації та адресою .

За таких обставин, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2006 року Відкритим акціонерним товариством „Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів” (Позивач) відповідно видаткової накладної №РН-0000093 від 05.04.06р. передано у власність Субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Відповідач) комбікорм СК 31/7 в кількості 14,590тонни на загальну суму 11222,63 грн. Товар був переданий Відповідачу на підставі довіреності ЯЗЯ №932335 від 04.04.06р., виданої на імя ОСОБА_1.

Позивачем був виписаний рахунок-фактура №СФ-0000047 від 05.04.06р. на суму 11222,63 грн., в якому зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 05.04.06р.

Відповідач за отриманий товар оплати не здійснив.

10.02.2009 року Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №162 від 09.02.09р. на суму 11222,63 грн., яка отримана останнім 20.02.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №31492.

Проте, Відповідач суму заборгованості не сплатив, відповіді на зазначену претензію не надав.

Станом на момент подання позовної заяви, заборгованість Відповідача становить 11222,63 грн.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі товару та часткової її оплати свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбаченого договором або законом.

Разом з тим, конкретний строк оплати купленого товару даною статтею не встановлений.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми.

Враховуючи, що Відповідач суму заборгованості не сплатив, Позивач просить стягнути з Відповідача 6606,15 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 1158,73 грн. за період прострочки з травня 2006 року по січень 2009 року.

При цьому, ні конкретна дата початку, ні кінцева дата нарахування інфляційних та 3% річних у розрахунку не зазначені.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

„Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.”

Як вбачається з доданих до позову документів та пояснень представника Позивача письмовий договір між сторонами, яким би, зокрема, визначалися і строки сплати товару, в даному випадку не укладався.

Поставка комбікорму СК 31/7 в кількості 14,590 тонни на загальну суму 11222,63грн. Позивачем Відповідачу була здійснена на підставі видаткової накладної №РН-0000093 від 05.04.06р. та довіреності ЯЗЯ №932335 від 04.04.06р., виданої на імя ОСОБА_1.

Крім того, Позивачем був виписаний рахунок-фактура №СФ-0000047 від 05.04.06р. на суму 11222,63 грн., в якому зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 05.04.06р.

Разом з тим, ні видаткова накладна, ні довіреність, ні рахунок-фактура не є письмовою формою договору, які б могли визначати строки оплати товару.

Крім того, суду не представлені докази вручення Відповідачу рахунку-фактури.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України:

„Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.”

Як зазначено вище, 10.02.2009 року Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №162 від 09.02.09р. на суму 11222,63 грн., яка отримана останнім 20.02.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №31492.

Таким чином, прострочення у Відповідача виникло з 28.02.09р.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для стягнення з Відповідача 6606,15 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 1158,73 грн. за період прострочки з травня 2006 року по січень 2009 року.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача 1727,02 грн. пені за період прострочки з травня 2006 року по січень 2009 року, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочки з вересня 2008р. по лютий 2009р. При цьому Позивач посилається на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р. №543/96-ВР.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Ухвалами суду від 20.03.09р. та від 02.04.09р. від Позивача витребовувалися докази визначення за угодою сторін штрафних санкцій у вигляді пені та їх розміру.

Таких доказів суду не представлено.

Крім того, як зазначено вище, письмовий договір між сторонами в даному випадку взагалі не укладався і прострочення у Відповідача фактично виникло з 28.02.09р.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для стягнення з Відповідача 1727,02грн. пені за період прострочки з травня 2006 року по січень 2009 року.

.Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару по накладній, покладеній в обґрунтування позову, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Відповідача 11222,63 грн. основного боргу.

В частині стягнення з Відповідача 6606,15 грн. інфляційних, 1158,73 грн. - 3% річних та 1727,02 грн. пені в позові має бути відмовлено.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

„Державне мито покладається:

·у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

·у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

·при задоволенні позову - на відповідача;

·при відмові в позові - на позивача;

·при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.”

Враховуючи, що позовна вимога задоволена на 11222,63 грн./ 20714,53 грн. х 100% = 54,2% Позивачу має бути відшкодовано 112,23 грн. держмита та 63,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525,526,530,546-549,599,610-612,655,625,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,216-218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2., ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в банківських установах відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства „Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів” (07420, Київська область, Броварський район, смт. Калита, вул. Перемоги, 2, код ЄДРПОУ 00951758, р/р260093106891 в АКБ „Юнекс” м. Київ, МФО 322539) 11222 грн. 63 коп. основного боргу, 112 грн. 23 коп. на відшкодування державного мита та 63 грн. 96 коп. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

29.04.09