Постанова № 58154319, 17.05.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2016 рокум. Ужгород№ 2a-0770/2691/12

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

представника позивача - Попюк Марата Івановича;

представника відповідача - Бурі Олександра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Бока" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 17 травня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 23 травня 2016 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Бока" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області, якою просило суд: відкрити провадження в адміністративній справі; поновити строк для подання адміністративного позову; визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Рахівському районі від 14 червня 2010 року № 000362351/0, № 000372351/0 та № 00059/1751-1.

Обґрунтовуючи свої позовні вимог, позивач, зокрема, вказав, що за результатами розгляду матеріалів перевірки, 14 червня 2010 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000362351/0 (673/10/2300/34022158), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 20836 грн. основного платежу та 7133 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 000372351/0 (674/10/2300/34022158), яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16607 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3749 грн.; № 00059/1751-1 (686/10/17-00/34022158), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати прибуткового податку у розмірі 14670,39 грн. основного платежу та 20788,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає, що ним, при здійсненні господарської діяльності та обліку її результатів дотримано приписи Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР (тут та далі по тексту - Закон України № 334/94-ВР, який діяв під час виникнення спірних правовідносин), а відтак донарахування податкового зобов'язання є безпідставним. Помилковим є висновок перевірки про не включення до валових доходів простроченої кредиторської заборгованості розміром 5000 грн. та відповідне завищення валових витрат. Транспортні послуги, надані позивачеві ПП "Глобус" та ФОП ОСОБА_1 були оплачені повністю, а отже формування платником валових доходів та витрат у цій частині є правильним. Щодо податкового повідомлення-рішення по податку на додану вартість, позивач зазначає, що віднесення вартості списаних паливно-мастильних матеріалів (далі по тексту ПММ), придбаних за готівкові кошти, на підставі розрахункових чеків, виданих у вихідні дні (субота, неділя), а також одночасної заправки пальним на одній АЗС на різних колонках, неодноразової заправки одним і тим же видом пального протягом дня в межах 10-15 хвилин, не є порушенням, тим більше порушенням податкового законодавства, наслідком якого може бути визначення додаткового податкового зобов'язання. Усі придбані ПММ використовувалися виключно для заправки орендованого вантажного автомобіля, який здійснював перевезення придбаних лісоматеріалів для потреб товариства, а отже витрати на придбання ПММ прямо пов'язані з господарською діяльністю. Щодо встановленого порушення по податку з доходів фізичних осіб, позивач вважає, що донарахування податку на загальну суму 14670,39 грн. є протиправним, оскільки витрати на закупку ПММ у вихідні дні на суму 67688 грн. є обґрунтованим та прямо пов'язані з господарською діяльністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позовну заяву повністю.

Представник відповідача під час судового розгляду позовні вимоги заперечив повністю з мотивів, викладених у запереченні проти позову. Зокрема представник відповідача щодо збільшення валових доходів по податку на прибуток пояснив, що платником до складу валових доходів за ІV квартал 2009 року не включено кредиторську заборгованість, термін позовної давності, якої зійшов в сумі 5000 грн.. Щодо зменшення валових витрат у період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, відповідач зазначив що позивач протягом періоду, що перевірявся, до складу валових витрат відносив вартість списаних паливно-мастильних матеріалів, придбаних за готівкові кошти, на підставі розрахункових чеків, виданих у вихідні дні (субота, неділя), а також одночасної заправки пальним на одній АЗС на різних колонках, неодноразової заправки одним і тим же видом пального протягом дня в межах 10-15 хвилин, в результаті чого відповідач вважає, що позивачем завищено валові витрати на 54302 грн.. При формуванні валових витрат, пов'язаних з віднесенням до складу витрат, витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для орендованого легкового автомобіля, платником була врахована вимога статті 5.4.10 Закону України № 334/94-ВР, тобто до складу валових витрат включалася вартість списаних ПММ на легковий автомобіль в розмірі 50 %. Якщо сума такої заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилися нестягнутою після закінчення терміну позовної давності (загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до статті 257 Цивільного кодексу), вона підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги та на підставі статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6 Закону України № 334/94-ВР включаєтьсядо складу його валових доходів. Таким чином, відповідач зазначає, що позивачем завищено валові витрати у IV кварталі 2009 року на 5000 грн.. Щодо зменшення податкового кредиту по ПДВ та бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року відповідач зазначив наступне. Позивачем протягом періоду, що перевірявся, протиправно відносився податок на додану вартість із вартості списаних ПММ, придбаних за готівкові кошти у вихідні та святкові дні, про яке (придбання) зазначалося вище. Щодо податку з доходів фізичних осіб, відповідач вказав наступне. Відповідно до статті 5 пункту 5.3 підпункту 5.3.1 Закону України № 334/94-ВР не включаються до складу витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності. В порушення цієї норми позивачем протягом періоду, що перевірявся, до складу витрат віднесено вартість списаних ПММ, про що зазначалося вище, придбаних за готівкові кошти на підставі розрахункових чеків. Підзвітною особою до авансового звіту про використання підзвітних сум, прикріплялися чеки про закупівлю ПММ у вихідні дні та не перебуваючи у відрядженні на суму 67688 грн.. Оскільки вказані витрати не є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, то вони не можуть бути класифікованими як відрядні витрати. Таке підтвердження буде рахуватися як додаткове благо і включається до складу загального місячного оподаткованого доходу відповідно до статті 4 пункту 4.2 підпункту 4.2.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV (тут та далі по тексту - Закон України № 889-IV, який діяв під час виникнення спірних правовідносин). У порушення цього позивачем не оподатковано таке додаткове благо у результаті чого донараховано 10394,07 грн. податку з доходів фізичних осіб. Також позивачем в порушення статті 8 пункту 8.1 підпункту 8.1.2. Закону України № 889-IV станом на 01 січня 2010 року несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 4276,32 грн..

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рахівському районі Закарпатської області (далі по тексту - Відповідач) в період з 30 квітня 2010 року по 26 травня 2010 року була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року. За результатами перевірки 03 червня 2010 року був складений Акт за № 23/2351/3422158 (Т. 1 а.с.а.с. 11-54).

На підставі Акту перевірки Відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 000362351/0 (673/10/2300/34022158), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 20836 грн. за основним платежем та 7133 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 000372351/0 (674/10/2300/34022158), яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 16607 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3749 грн.; № 00059/1751-1 (686/10/17-00/34022158), яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати прибуткового податку у розмірі 14670,39 грн. за основним платежем та 20788,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с.а.с. 55-58).

Позивачем вживалися заходи щодо оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку. Такі скарги контролюючим органом, за результатом їх розгляду, були залишені без задоволення (Т. 1 а.с.а.с. 60-97).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що для здійснення господарської діяльності відповідачем використовувалися орендовані транспортні засоби: вантажний автомобіль - марки УРАЛ 4320 та легковий автомобіль - марки SCODA Fabia (Т. 1 а.с.а.с. 205, 206). Кім того судом встановлено, що позивач здійснює діяльність, пов'язану із лісопильним та стругальним виробництвом, просочуванням деревини.

Відповідно до статті 5 пункту 5.4 підпункту 5.4.10 Закону України № 340/94-ВР, платник податку має право включати до складу валових витрат: вартість ПММ, призначених для легкових автомобілів, що належать на праві власності платникові податку, основною діяльністю якого є надання платних послуг з транспортного обслуговування сторонніх громадян або організацій; 50% витрат на придбання ПММ для легкових автомобілів, що використовуються підприємствами, які здійснюють інші види діяльності та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Відповідно до статті 5 пункту 5.2 підпункту 5.2.1 Закону України № 340/94-ВР, зокрема, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із господарської діяльністю такого платника.

З аналізу вказаних норм, у даному випадку, визначальним для формування валових витрат, зокрема щодо вантажного автомобіля є використання ПММ у зв'язку із господарською діяльністю платника. А у зв'язку з орендою легкового автомобіля - до складу валових витрат позивач вправі віднести вартість ПММ, призначених для такого легкового автомобіля, лише у розмірі 50% витрат на придбання таких ПММ. При цьому законодавець звільнив платника податку від обов'язку доведення пов'язаності таких витрат з його господарською діяльністю.

Відповідно до статті 7 пункту 7.4 підпункту 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (тут та далі по тексту - Закон України № 168/97-ВР, який діяв під час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використанні в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податків.

Резюмуючи вищезазначене Закарпатський окружний адміністративний суд констатує, що умовою, при наявності якої платник податків (у даному випадку позивач) при придбанні, зокрема, ПММ має право на податковий кредит є використання цих придбаних ПММ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку. Право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи вже використовувалися, у даному випадку ПММ, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до статті 7 пункту 7.2 підпункту 7.2.6 Закону України 168/97-ВР, при поставці товарів (послуг) (у даному випадку - ПММ) за готівку підставою для нарахування податкового кредиту, зокрема, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг).

Відповідно до статті 1 пункту 1.32 Закону України № 340/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, як для будь-яких товарів (послуг), у даному випадку ПММ, що використовуються у тому числі орендованим легковим автотранспортом для формування податкового кредиту необхідно наявність двох умов, а саме: платник податку мав підставу та право на таке формування, тобто мав податкову накладну чи інших розрахунковий документ (стаття 7 пункт 7.2 підпункт 7.2.6 Закону України 168/97-ВР) та підтвердження набуття такого права. Сума податку на додану вартість сплачена (нарахована) за придбані ПММ для вантажного автотранспорту на підставі податкової накладної чи іншого розрахункового документу, включається до складу податкового кредиту у повному обсязі, у випадку, якщо такий вантажний автотранспорт використовується у господарській діяльності для виробництва продукції, що оподатковується цим податком.

Відповідно статті 4 пункту 4.2 підпункту 4.2.9 Закону України № 889-IV, до складу місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Відповідно до статті 1 пункту 1.1 Закону України № 889-IV, додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Жодних претензій у відповідача до позивача щодо оформлення транспортних документів та порядку списання за нормо-витратами ПММ - не має. Також відповідач не ставить під сумнів інформацію, що містять відповідні подорожні листи та додані товарно-транспортні накладні чи товарні накладні. Відповідач лише наголошує, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, придбання ПММ для орендованих автомобілів здійснювалось за готівкові кошти, на підставі розрахункових чеків, виданих у вихідні дні (субота, неділя), а також одночасної заправки пальним на одній АЗС на різних колонках, неодноразової заправки одним і тим же видом пального протягом дня в межах 10-15 хвилин. Законодавець не пов'язує, зокрема, придбання, у даному випадку ПММ, у вихідні дні чи на одній АЗС у невеликий проміжок часу. Відповідачем не спростовано твердження позивача щодо можливості здійснення заправки орендованих автотранспортних засобів й за посередництвом третіх осіб.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 1 пункту 1.2 Закону України № 889-IV, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального та нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Під час судового розгляду було встановлено, що на час спірної перевірки - позивачем із підзвітною особою, яка здійснювала закупівлю ПММ за готівкові кошти за період з 01 липня 2007 року станом на 01 січня 2010 року розрахунок не проведено. Тобто судом резюмується, що також і у зв'язку з невиплатою підзвітній особі (згідно авансових звітів) твердження відповідача про додаткове благо є безпідставним.

Проводячи спірну перевірку відповідачем встановлено, що станом на 01 січня 2010 року (хоча перевіркою охоплювався період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року) позивачем несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 4276,32 грн.. Тобто така сума була сплачена до бюджету, однак із порушенням строків сплати.

Однак, судом також встановлено, що зазначена сума у розмірі 4276,32 грн. увійшла в оскаржуване податкове повідомлення рішення № 000/1751-1 від 14 червня 2010 року як визначене контролюючим органом сума податкового зобов'язання саме за основним платежем.

Також сторони погодилися, що спірна сума у розмірі 4276,32 грн. уже була стягнута із позивача постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, що ухвалена в адміністративній справі за № 807/415/13-а (Т. 1 а.с.а.с. 230, 231).

Також представником позивача під час своєї промови у судових дебатах фактично визнано те, що позивачем всупереч статті 11 пункту 11.2 підпункту 11.2.1 (щодо кредиторської заборгованості) та статті 4 пункту 4.1 підпункту 4.1.6 Закону України № 340/94-ВР не включено до складу валових доходів суму у розмірі 5000 грн. кредиторської заборгованості (що в свою чергу відображено контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 14 червня 2010 року № 000362351/0, а саме 1000 грн. як основного платежу та 500 грн. штрафної (фінансової) санкції).

Відповідно до статті 71 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 71 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

У зв'язку з вищенаведеним, враховуючи вимоги нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень лише частково.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 94 частини 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до статті 87 частини 1 КАС України, судовий збір входить до складу судових витрат.

Оскільки судом позовну заяву задоволено лише в частині позовних вимог, то з врахуванням статті 94 частини 3 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 71, 72, 94, 160-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Бока" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Рахівському районі від 14 червня 2010 року № 000362351/0 в частині податкового зобов'язання у розмірі 26469 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 19836 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6633 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Рахівському районі від 14 червня 2010 року № 000372351/0.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Рахівському районі від 14 червня 2010 року № 00059/1751-1.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Бока" судові витрати у розмірі 821,08 (вісімсот двадцяти однієї грн. 08 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області.

У задоволенні позовної заяви у частині інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяС.Є. Гаврилко