Постанова № 58153978, 06.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 р. Справа № 804/243/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовними вимогами про скасування податкової вимоги Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 09.11.2015 року №3792-23 про сплату податкового боргу (з урахуванням уточненого адміністративного позову).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при винесенні оскаржуваної податкової вимоги відповідачем невірно здійснено нарахування податкового зобов'язання, з ог7ляду на що податкова вимога підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позовних вимог, в обґрунтування яких зазначено, що визначена в податковій вимозі сума податкового боргу сформована згідно з положеннями ст.59 Податкового кодексу України на підставі узгоджених грошових зобов'язань (а саме: податкових повідомлень-рішень). Відтак, оскаржувана податкова вимога прийнята на підставах та в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Крім того, в письмових запереченнях представник відповідача просив розглядати справу без участі представника податкового органу.

Від представника позивача до судового засідання також надійшло клопотання розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2015 позивачем отримано рекомендованим листом податкову вимогу від 09.01.2015 №3792-23 про сплату суми податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб за узгодженим грошовим зобов'язанням в розмірі 14142,98 гривень.

Правомірність податкової вимоги становить предмет доказування в цій адміністративній справі.

Так, матеріалами справи підтверджується, що сума податкового боргу складається з наступних нарахувань:

- за податковим повідомленням-рішенням №0002621724 від 30.04.2013 року в сумі 4589,55 грн.;

- за податковим повідомленням-рішенням №393-15 від 05.06.2014 року в сумі 4589,55 грн.;

- за податковим повідомленням-рішенням №96-15 від 15.04.2015 року в сумі 4589,55 грн.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.2. Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3. Податкового кодексу України).

Згідно п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того, відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень позивачем у передбачені податковим законодавством строки; правомірність винесених податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду по даній адміністративній справі.

Згідно п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3. Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 2.2. Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів №576 від 10.10.2013 року (далі - Порядок №576), податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Пунктом 4.1. Порядку №576 встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

З вищенаведених норм чинного податкового законодавства вбачається, що право податкового органу на винесення і направлення податкової вимоги виникає лише з моменту виникнення у платника податків податкового боргу.

Матеріали справи свідчать, що спірна податкова вимога прийнята на підставі визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, що узгоджене, але не сплачене платником податку у визначений податковим законодавством строк; а відтак податкова вимога винесена з додержанням вимог податкового законодавства України та не підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, коли обов'язок щодо доказування правомірності винесеного рішення покладено на суб'єкт владних повноважень.

В даній судовій справі відповідач правомірність винесеного судового рішення довів належним чином, натомість позивач не надав доказів порушення порядку надіслання податкової вимоги, а посилання стосовно невірного розрахунку податкового зобов'язання могли бути предметом судового спору в іншій справі про оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких винесено подактову вимогу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, керуючись ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує з позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкової вимоги - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя І.А. Гончарова