Постанова № 58153849, 27.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

- ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 р. Справа № 804/1323/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства " Спецконтакт" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Спецконтакт" (далі - ПП «Спецконтакт» або позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2016 р. № 0000022203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1724293,55 грн., із них 1149529,03 грн. за основним платежем та 574764,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підприємство позивача не погоджується з висновками акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товарів/послуг у Приватного Підприємства "Електрогруп" (далі - ПП "Електрогруп" або контрагент), вважає їх хибними та необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не прибув у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ПП "Спецконтакт" перебуває на податковому обліку у Криворізькій південній ОДПІ, посадовими особами якої на підставі наказу №39 від 19.01.2016 року, направлення від 20.01.2016 року №36/22.03 та згідно з пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Спецконтакт" з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Електрогруп" (код ЄДРПОУ 38033053) за червень-липень 2015р. та достовірності сформованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП "Електрогруп" ( код ЄДРПОУ 38033053) за відповідний період.

За висновками вказаного акту позивача перевіркою встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок не підтвердження реальності здійснення операції придбання товарів/послуг у ПП "Електрогруп" та занижено податок на додану вартість на загальну суму 1149529,03 грн., у тому числі:

- у червні 2015р. у розмірі ПДВ 781185,38 грн.;

- у липні 2015р. у розмірі ПДВ 368343,65 грн..

На підставі вказаного Акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 р. № 0000022203 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1724293,55 грн., із них 1149529,03 грн. за основним платежем та 574764,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність винесеного Криворізькою південною ОДПІ податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлює Податковий Кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано статтею 198 ПК України, у відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм ПК України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган, зокрема, визначив непідтвердженість факту придбання товарів та послуг у ПП "Електрогруп".

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача з контрагентом, судом встановлено, що ПП "Спецконтакт" у червні-липні 2015 року мало взаємовідносини з ПП "Електрогруп" (код ЄДРПОУ 38033053).

Так, за договором №2/1с-2015 від 03.01.2015р. виконавець (ПП "Електрогруп") зобов'язується здійснити роботи по ремонту виробів, вказаних в додатку до договору, а замовник (ПП "Спецконтакт") прийняти та оплатити по акту виконаних робіт виконані роботи. В процесі виконання умов зазначеного договору стороами складено наступні документи: рахунок-фактура №11 від 17.06.15 р., Акт приймання виконаних робіт №18 від 17.06.15р.; рахунок-фактура №30 від 26.06.15р., Акт приймання виконаних робіт №50 від 26.06.15р.; податкові накладні: №11 від 17.06.15р., №30 від 26.06.15р., №6 від 27.07.15р., №15 від 30.07.15р.

Крім того, між підприємствами укладено Договір на проведення ремонту елктрообладнання №3/1с-2015 від 03.01.2015р., відповідно до якого підрядник (ПП "Електрогруп") зобов'язується виконати роботи по проведенню ремонту електрообладнання, а замовник (ПП "Спецконтакт") прийняти та оплатити виконані роботи, в процесі виконання якого складено наступні документи: рахунок-фактура №6 від 15.06.15р., Акт приймання виконаних робіт №4 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №5 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №6 за червень 2016 року, рахунок-фактура №8 від 16.06.15р., Акт приймання виконаних робіт №16 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №17 за червень 2015 року, рахунок фактура №13 від 18.06.15р., Акт приймання виконаних робіт №22 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №23 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №24 за червень 2015 року, рахунок-фактура №17 від 19.06.15р., Акт приймання виконаних робіт №28 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №29 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №30 за червень 2015 року, рахунок-фактура №26 від 26.06.15р., Акт приймання виконаних робіт №44 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №45 за червень 2015 року, Акт приймання виконаних робіт №46 за червень 2015 року; податкові накладні: №6 від 15.06.2015р., №8 від 16.06.16р., №10 від 17.06.15р., №13 від 18.06.15р., №17 від 19.06.15р., №26 від 26.06.15р., №4 від 27.07.15р., №8 від 28.07.15р., №13 від 29.07.15р., №11 від 29.07.15р.

Також на виконання договору №8с/1-15 від 14.01.2015р. (відповідно до якого виконавець (ПП "Електрогруп") зобов'язується здійснити роботи по профілактичній діагностиці та обслуговуванню обладнання замовника (ПП "Спецконтакт"), вказаного в додатку до договору, а замовник прийняти та оплатити по акту виконаних робіт виконані роботи) сторонами складено рахунок-фактуру №21 від 24.06.15р., Акт приймання виконаних робіт №37 за червень 2015 року; податкову накладну №21 від 24.06.15р. Розрахунки між виконавцем та замовником проводилися в безготівковій формі, що підтверджується випискою з банку від 24.06.15 №15_2368 на суму 350000грн., випискою з банку від 21.07.15 №15_2995 на суму 395920 грн.

Відповідно до договору на надання послуг №4/1с-2015 від 03.01.2015 виконавець (ПП "Електрогруп") зобов'язується здійснити роботи по уборці виробничіх та адміністративних приміщень, розташованих за адресою: 1) м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 46А, 2) м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34Г. Під час виконання договірних зобов'язань сторонами складено: рахунок-фактура №24 від 25.06.15, Акт прйимання виконаних робіт №42 від 25.06.15, рахунок-фактура №27 від 26.06.15, Акт приймання виконаних робіт №47 від 26.06.15; податкові накладні: №24 від 25.06.15р, № 27 від 26.06.15р.

Також позивач та ПП «Електрогруп» уклади Договір купівлі-продажу від 20.10.2013р. №83с/1-13, відповідно до якого продавець (ПП "Електрогруп") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "Спецконтакт") товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору, продавець (ПП "Електрогруп") зобов'язаний поставляти, а покупець (ПП "Спецконтакт") приймати товар, на який відсутні претензії третіх осіб, що не знаходиться в заставі, податковій заставі, під арештом і/або описом, не виступає забезпеченням виконання зобов'язання продавця (ПП "Електрогруп") перед третіми особами.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується наступними документами: рахунок-фактура №2 від 10.06.15р., видаткова накладна №2 від 10.06.15р., рахунок-фактура №4 від 19.06.15р., видаткова накладна №4 від 19.06.15р., рахунок-фактура №14 від 19.06.15р., видаткова накладна №5 від 19.06.15р., рахунок-фактура №32 від 26.06.15р., видаткова накладна №9 від 26.06.15р., рахунок-фактура №34 від 30.06.15р., видаткова накладна №11 від 30.06.15р., рахунок-фактура №37 від 30.06.15р., видаткова накладна №12 від 30.06.15р., рахунок-фактура №41 від 30.06.15р., видаткова накладна №16 від 30.06.15р., рахунок-фактура №2 від 27.07.15р., видаткова накладна №2 від 27.07.15р., рахунок-фактура №16 від 30.07.15р., видаткова накладна №3 від 30.07.15р., податакові накладні: №2 від 10.06.15р., №4 від 15.06.15р., №14 від 19.06.15р., №32 від 26.06.15р., №34 від 30.06.15р., №37 від 30.06.15р., №41 від 30.06.15р., №2 від 27.07.15р., №16 від 30.07.15р.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України, що також не оспорюється й відповідачем.

Щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних документів, що підтверджують фактичне отримання товару позивачем від контрагенту та відсутності, за таких обставин, права у позивача на формування відповідної суми податкового кредиту, суд зазначає, що зміст Договору купівлі-продажу від 20.10.2013 року №83с/1-13 дозволяє суду дійти висновку, що постачання товару на адресу позивача здійснюється транспортом контрагента та за його рахунок, а позивач не приймає участі в транспортуванні такого товару та оформлені відповідних документів.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку платника податків підтверджувати право на формування податкового кредиту товарно-транспортними накладними або подорожніми листами, а відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення обов'язок щодо наявності таких документів покладено на перевізника та його водія. Товарно-транспортна накладна чи подорожній лист не можуть бути первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції за договорами купівлі-продажу, договорами поставки, в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не відображають відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображають відомості про господарську операцію з перевезення (транспортування). Отже, твердження відповідача про те, що внаслідок формально оформлених товарно-транспортних накладних та інших документів, що складені контрагентом, господарська операція з поставки відповідного товару не мала місце (не здійснювалась), є безпідставними.

Що стосується документів, які підтверджують відповідність отриманого товару встановленим вимогам до його якості, слід зазначити, що наявність чи відсутність цих документів ніяким чином не фіксується у бухгалтерському та податковому обліку, не впливає на формування податкового кредиту підприємства, а перевірка таких документів не належить до функцій органів податкової служби та предмету перевірки.

Щодо посилання податкового органу на акт перевірки контрагента ПП "ЕЛЕКТРОГРУП", інформацію з баз даних податкового органу та інформацію про контрагентів за ланцюгом постачання, то необхідно зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Тобто, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо висновку відповідача, що вчинені ПП "СПЕЦКОНТАКТ" господарські операції з контрагентом є нереальними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, суд зазначає, що як під час укладення правочинів позивача із ПП "Електрогруп", так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване. Крім того, укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ПП "Електрогруп" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку. Отже, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання, тому у суду є підстави вважати висновки акту перевірки про не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товарів/послуг у ПП «Електрогруп» - необґрунтованими. Враховуючи зазначене, винесене на підставі хибних висновків акту перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Спецконтакт" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податковго повідомлення-рішення від 24.02.2016 року № 0000022203 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податковго повідомлення-рішення від 24.02.2016 року № 0000022203 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1724293,55 грн., із них 1149529,03 грн. за основним платежем та 574764,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (50006, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Металургів, буд. 16, код ЄДРПОУ 39738998) на користь Приватного підприємства "Спецконтакт" (50064, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 46-А, код ЄДРПОУ 32410436) сплаченийи судовий збір у розмірі 25864,41 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 41 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова