Ухвала суду № 58152516, 06.06.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №584/392/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Данік Я. І.Номер провадження 22-ц/788/985/16 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 69

УХВАЛА

06 червня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Кононенко О. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу судді Путивльського районного суду Сумської області від 27 квітня 2016 року про залишення заяви без розгляду

у цивільній справі за заявою ОСОБА_3,

про встановлення факту родинних відносин, -

в с т а н о в и л а:

01 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його троюрідна сестра - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка, площею 4,126 га, що розташована на території Рев'якинської сільської ради Путивльського району Сумської області. За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла племіннику - ОСОБА_6 Оскільки племінник не претендує на спадщину, а він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки не підтверджено факт родинних відносин його з померлою, ОСОБА_3 просив встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_5 є його троюрідною сестрою.

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 27 квітня 2016 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_3

Роз'яснено заінтересованим особам, що вони мають право подати позов до суду на загальних підставах.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

По суті представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 доводить, що суд першої інстанції безпідставно залишив заяву ОСОБА_3 без розгляду мотивувавши тим, що в ході судового розгляду встановлено, що наявний заповіт, який не змінено та не скасовано, строк для подання заяви про прийняття спадщини на час розгляду справи не закінчився та крім того, існують спадкоємці за законом попередньої черги, а саме рідний брат померлої; також суд не визначився зі складом осіб, які повинні приймати участь у справі і в порушення положень ст.235 ЦПК України не вирішив питання про залучення до участі у справі зацікавлених осіб, а саме спадкоємця; суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про існування спору про право.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спору про право, оскільки встановлено, що існує заповіт після смерті ОСОБА_5, який не змінено та не скасовано, строк для подання заяви про прийняття спадщини на час розгляду справи не закінчився та крім того, існують спадкоємці за законом попередньої черги, а саме рідний брат померлої.

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5, 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі суд зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Разом з цим для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення або на обмін жилого приміщення. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого приміщення, заінтересована особа має право звернутись до суду з відповідним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 01 квітня 2016 року звернувся до суду з вищезгаданою заявою та доводив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його троюрідна сестра ОСОБА_5 Вона постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1.

З листа приватного нотаріуса Фесенко А.О. від 02 лютого 2016 року № 44/01-16 на ім'я ОСОБА_3 вбачається, що приватним нотаріусом Фесенко А.О. 02 лютого 2016 року була заведена спадкова справа № 15/2016 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5.

Для оформлення права на спадщину ОСОБА_3, як спадкоємцю п'ятої черги за законом, необхідно підтвердити наявність підстав для закликання до спадкоємства. Відсутність (розбіжності) документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, є підставою для відмови у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.15).

Також ОСОБА_3 зазначає, що спір про право відсутній, оскільки єдиний спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 не претендує на спадкове майно.

Встановлення факту родинних відносин необхідно ОСОБА_3 для реалізації своїх спадкових прав на спадкове майно.

Згідно з ч.6 ст.235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01 березня 2013 року передбачено, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Відповідно до ст.30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Сторони - це особи, матеріально-правовий спір між якими суд повинен розглянути і вирішити у порядку цивільного судочинства.

За змістом закону позивач - це особа, на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів якої відкрито позовне провадження у цивільній справі.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими позовними вимогами.

Можна виділити такі ознаки сторін: виникнення між ними матеріально-правового спору стало підставою для відкриття провадження у цивільній справі; саме цей спір є предметом розгляду і вирішення у цивільному процесі; у них наявні протилежні інтереси, що зумовлює їх протистояння один одному; вони завжди діють на захист власних прав, свобод та інтересів; вони заінтересовані у результатах розгляду цивільної справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про існування спору про право, оскільки не було з'ясовано коло осіб, які беруть участь у справі та не притягнуто їх до участі у справі в якості заінтересованих осіб, не з'ясовано їхнє відношення до заяви.

У зв'язку з тим, що належних заінтересованих осіб до участі в справі не залучено, неможливо встановити дійсні обставини справи.

Пунктом 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Ураховуючи вищевикладене та положення п. 4 ч. 2 ст. 307 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до Путивльського районного суду Сумської області.

Керуючись ст.ст. 209, 210, 307, п.4 ч.2 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 311, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати ухвалу Путивльського районного суду Сумської області від 27 квітня 2016 року.

Справу направити для продовження розгляду до Путивльського районного суду Сумської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -