Ухвала суду № 58152108, 06.06.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1215/15-ц

Провадження № 2/591/24/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Прокудіної Н.Г.

при секретарі - Різніченко Н.А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, Державної казначейської служби України, 3-тя особа : Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення недоплаченого грошового забезпечення , витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що йому було недоплачене грошове забезпечення та витрати на правову допомогу, так як 21.05.2009 р., згідно наказу начальника УДСО № 269 від 21.05.2009 р. йому була заборонена видача табельної зброї та був відсторонений від посади міліціонера-водія СП ГЗ Сумського МВС СО.

З матеріалів справи слідує, що співробітник МВС був незаконно відсторонений від займаної посади. Проти нього була закрита кримінальна справа органом прокуратури на підставі відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. За час відсторонення від посади співробітник МВС не в повному обсязі отримував грошове забезпечення і тому звернувся із позовом про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету.

Заслухав учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд, вважає, що розмір шкоди в цьому випадку повинен був визначати не суд, а саме той орган, який своїми незаконними діями заподіяв шкоду. Таке правило визначено ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»

Згідно вимог ст. 12 ч. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, а саме недоплаченого грошового забезпечення та витрат на правову допомогу пред'явлені з порушенням порядку, визначеного вищевказаною нормою закону, тому вони не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок та процедура відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначається Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" .

Відповідно до положень даного Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 11) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (п.1 ст. 3). Відшкодування шкоди в цьому випадку провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Разом з тим, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.п.1, 3, 4 ст. 3 Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити.

Встановлення розміру грошових доходів та їх відшкодування, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Пунктами 11, 12 Положення про застосуванняЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 з заявою про визначення розміру відшкодування шкоди, в якій просив стягнути з УДСО кошти за недоплачену премію за час перебування під слідством,

повернути кошти 1500 грн. за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3. В листі на ім.я прокурора у кримінальному провадженні про визначення розміру відшкодування шкоди зазначено про повернення коштів в сумі 1500 грн. за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3, однак до даної справи надано копію квитанції на оплату правової допомоги ОСОБА_4, а не позивачем.

Враховуючи, що у даному судовому засіданні позивач просить стягнути недоплачене грошове забезпечення, а звертався письмово до прокурора про винесення постанови про стягнення коштів за недоплачену премію за час перебування під слідством та про повернення коштів у сумі 1500 грн. за надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_3, однак в заяві прокурору не зазначав, про повернення витрат на правову допомогу, які саме грошові кошти, за який період та ким сплачені, тому позивач не позбавлений можливості, звернутись з даним питанням, у порядку, передбаченому чинним законодавством та конкретизувати свої вимоги і відносно витрат на правову допомогу і відносно стягнення недоплаченого грошового забезпечення.

У даній справі, позивач просить відшкодувати шкоду (частину недоплаченого грошового забезпечення ), завдану незаконним відстороненням від роботи (посади).

Позивачем не дотримано визначеного законом порядку, а саме, що стягнення недоплаченого грошового забезпечення та витрат на правову допомогу в даному випадку належить до компетенції інших органів, а не суду.

Звернення позивача до суду з зазначеною вимогою є передчасним. Також суд, зазначає, що позивач не позбавлений права при виникненні спору в подальшому, звернутись до суду щодо розміру недоплаченого грошового забезпечення та витрат на правову допомогу.

Разом з тим, оскільки визначення розміру грошових доходів, які втратив позивач унаслідок незаконних дій, належить до компетенції інших органів, а не суду, тому провадження у справі необхідно закрити з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Статтею 205 ч.1 п. 1 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому необхідно провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, Державної казначейської служби України, 3-тя особа : Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про відшкодування майнової шкоди, а саме стягнення недоплаченого грошового забезпечення, витрат на правову допомогу закрити, так як вирішуються у іншому порядку.

Керуючись ст. 205 ч.1 п.1 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, Державної казначейської служби України, 3-тя особа : Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення недоплаченого грошового забезпечення, витрат на правову допомогу закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст виготовлено та підписано 06 червня 2016 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна