Рішення № 58152037, 06.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2099/16

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Калараш А.А., Заїкін А.П.

За участю секретаря - Полякової В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8

-про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності,

та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5

- про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та подальшому уточнила підстави позову в якому просила суд визнати недійсними договори купівлі-продажу:

-квартири НАА 809325 від 14.07.2014 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

-квартири НАА 268273 від 02.08.2014 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5;

- садового будинку НАК 312150 від 18.12.2014 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;

-земельної ділянки НАК 621501 від 18.12.2014 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Одночасно просила суд визнати за нею право власності на садовий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташовані в АДРЕСА_4.

Підстави позову неодноразово змінювала письмовими позовними заявами та остаточно зазначила, що відповідач користувався довірою родини ОСОБА_6 протягом 20 років. З ним була досягнута домовленість щодо поставки взуття з Турецької республіки. Для підтвердження фінансової спроможності він запропонував її сину - ОСОБА_7 укласти фіктивні договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 корпус 1 для отримання запланованої партії товару, що належала її чоловіку. Ними було укладено договір купівлі-продажу НАА 809325 від 14.07.2014 року із ОСОБА_8, як «посередником» котра уклала наступний договір купівлі-продажу НАА 268273 від 02.08.2014 року з ОСОБА_5, коли він приїхав до України. В подальшому відповідач повідомив, що неможлива поставка товару через недостатню вартість вищезазначеної квартири. Тоді було вирішено укласти фіктивні договори купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки для індивідуального садівництва, що знаходяться по АДРЕСА_4. Після того, як відповідач не домовився на поставку товару з турецькими постачальниками, оплата якої повинна була відбутися після реалізації товару, відповідач відмовився повертати їхнє нерухоме майно, котрі були укладені лише для того, щоб переконати турецьких постачальників у наявності у відповідача необхідного майнового стану. Крім того, позивач зазначає, що грошей за нерухоме майно вони не отримали, вона продовжує володіти квартирою, сплачує комунальні платежі, а відповідач не здійснив жодних дій для отримання спірного майна. Посилаючись на те, що правочини вчинялись лише для виду та без наміру створення юридичних наслідків просила визнати їх недійсними.( а.с. т.2 а.с.21-25)

Представник ОСОБА_7.( ОСОБА_10.) подав до суду уточнену позовну заяву в котрій просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 корпус 1 в м. Одесі укладені між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на спірну квартиру. Позивач посилається на ті ж обставини що і позивач ОСОБА_11 та на те, що ці договори є фіктивними так як не мали на меті настання правових наслідків так як вони не отримали кошти за його продаж, продавець продовжує ним володіти та користуватись. Його батько підписав на нього заповіт та не скасував його.( т.2 а.с.27-32)

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_5. за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 від 18 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_12, що діяла від імені громадянина Турецької Республіки ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М.. зареєстрований в реєстрі за № 1919.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,0615 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, від 18 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_12, що діяла від імені громадянина Турецької Республіки ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1916.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,0615 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, від 14 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_12, що діяла від імені ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., зареєстрований в реєстрі за№ 1015.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, від 22 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скригіченко А.Д.. зареєстрований в реєстрі за № 826.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси №520/1 1983/15-ц від 01.09.2015 року та стягнув судові витрати.

В апеляційній скарзі ставиться питання щодо зміни рішення суду та відмові в заявлених вимогах посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що продавці отримали за продаж об'єктів нерухомості 8 751 835 грн., що підтверджено квитанціями, сплачені через установи банків, надані нотаріусу, що не спростовано позивачами. Він проживає за межами України та не міг впливати на фінансові установи.

В судове засідання ОСОБА_8 не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином. В своїй заяві просить справу слухати за її відсутності.

В силу ст.305 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового посилаючись на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що договір купівлі-продажу садового будинку та квартири вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а тому в силу ст.234 вони є фіктивними. Визнаючи недійсним договір земельної ділянки районний суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.22 п.5 ЗК України землі сільськогосподарського призначання не можуть передаватись у власність відповідачеві так як він є іноземцем.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 14 липня 2014 року ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_8 квартиру під АДРЕСА_2 що підтверджено нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу зареєстрованого за № 1015.

Відповідно до п.5 вказаного договору продаж квартири за домовленістю вчинено за 1 770 600 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання та нотаріально посвідченого договору шляхом внесення коштів на поточний рахунок продавця згідно квитанцією № 6475696 ПАТ «Фівнбанк» від 14.07.2014 року.Вказаний договір купівлі-продажу здійснено за згодою самого позивача -ОСОБА_6.

22 серпня 2014 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_8 передала цей об'єкт нерухомості у власність ОСОБА_5 за 1 867 423 грн., кий посвідчено в м. Трускавець , Львівської області.(а.с.12-17)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_5 садовий будинок , розташований в м. Одеса, по вул. Квіткоава,3/88, що підтверджено нотаріально посвідченим договором від 18 грудня 2014 року за № 1916 за 3 780 431 грн., котрі покупець отримав до підписання та нотаріально засвідченого договору шляхом внесення коштів на поточний рахунок продавця згідно квитанції АТ «Сбербанк Росії» № 186058452 від 18.12.2014 року та земельну ділянку площею 0.0615 № 1919 за 1 333 381 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання та нотаріально посвідченого договору( а.с.18-21)

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Натомість, укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_9 своїм підписом підтвердив, що кошти в сумі 1 770 600 грн. отримав до його підписання. Ці обставини підтверджені і квитанцією № 6475696 від 14.07.2014 року та відповіддю «ПАТ «ФінБАНК» про те, що така операція була проведена.

Одночасно судова колегія зазначає, що районний суд не звернув уваги, що позивачі за цим правочинам не є стороною договору, а сам ОСОБА_9 таких вимог до суду не заявляв.

Більше того, позивачі не заявляли вимоги до покупця-ОСОБА_8 так як участь в справі приймала в якості 3-ї особи.

Крім того, судова колегія вважає, що ОСОБА_6 не спростувала того факту, що за продаж садового будинку та земельної ділянки вона не отримала 5 113 812 грн.

Ці обставини підтверджені як самими договорами купівлі-продажу так і квитанцією № 186058452 від 18 грудня 2014 року котра підтверджує отримання нею цих коштів, а саме за продаж садового будинку та земельної ділянки.

Посилання на відсутність у ОСОБА_6 в АТ «Сбербанк Росії» в період з січня 2014 року по теперішній час відкритих поточних та карткових рахунків не спростовує здійснення такої операції. Покази в якості свідка слідчому СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Карасовської І.С. щодо іншого порядку видачі квитанції не свідчить того факту, що ОСОБА_6 їх не отримала.( а.с.109-112 т.2)

Крім того, само по собі не виконання ПАТ «Сбербанк Росії» ухвали апеляційного суду Одеської області від 27.04.2016 року щодо спростування чи підтвердження вищезазначеної операції не є підставою вважати, що така операція не була проведена, так як приватний нотаріус Сегеченко І.М. на вимогу суду надала завірену копію такої квитанції, котра була представлена при укладені договору.

Наявність кримінальної справи не є підставою для задоволення позовних вимог та не позбавляє права позивачів у випадку доведеності підроблення таких квитанцій переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами.

Відповідно до вимог ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Районний суд не звернув уваги, що ОСОБА_16 01 жовтня 2015 року в своїй заяві уточнила підставу позовних вимог та просила суд визнати договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з підстав їх фіктивності, що передбачено ст.234 ЦК України.

Проте районний суд на це уваги не звернув та визнав недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки з інших правових підстав без правового визначення, вийшовши за межі заявлених вимог.

Користування спірним нерухомим майном та не виконання сторонами правочинів сомо по собі не засвідчує того факту, що ці правочини є фіктивними з врахуванням передачі Бейхану Еркану на них правовстановлюючих документів та його проживання за межами України. У Постанові ПВСУ «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» п.16 «б» зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди (в тому числі договору довічного утримання) не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Виходячи з того, що ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину, а позивачі не довели , що відповідач вчиняв такий правочин лише для виду, без намагання досягти правового результату, такі правочини не можуть бути фіктивними.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що позивачі не довели, що відповідач вчиняв такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним та мав інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином з врахуванням його оплатності та отримання ним правовстановлюючих документів.

Крім того, районний суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо визнання за позивачами права власності на спірні об'єкти нерухомості з наступних підстав. За правилами ст.234 ч.3 ЦК України правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюється законами. Виходячи з того, що позивачі не довели фіктивність договорів, вимоги щодо визнання за ними права власності задоволенню не підлягає.

Більше того, ОСОБА_7 не був стороною договору, а тому він не може набувати право власності за рішенням суду.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції помилково вважав фіктивними правочинами та вийшов за межі підстав заявлених вимог, що свідчить про порушення судом вимог ст.212-214 ЦПК України та не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому з підстав ст..309 ч 1 п.2,3,4 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в заявлених позовних вимогах.

Керуючись ст.ст.218, 309,316, 317,319 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позовних вимогах ОСОБА_6 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними:

-договору купівлі-продажу квартири НАА 809325 від 14.07.2014 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

- договору купівлі-продажу квартири НАА 268273 від 02.08.2014 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5;

- договору купівлі-продажу садового будинку НАК 312150 від 18.12.2014 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;

- договору купівлі-продажу земельної ділянки НАК 621501 від 18.12.2014 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5;

- про визнання права власності на садовий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташовані в АДРЕСА_4 - відмовити.

В позовних вимогах ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири НАА 809325 від 14.07.2014 року укладений між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та ОСОБА_8 і ОСОБА_5 НАА 268273 від 02.08.2014 року та визнанні права власності за ним на квартиру АДРЕСА_3 -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в сумі 6030 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в сумі 669 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.П.Заїкін

А.А.Калараш