Рішення № 58151592, 20.05.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2985/16-ц

Провадження номер 2/522/3951/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

20 травня 2016 року Приморський районний суд міста Одеса у складі

головуючого судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі судового засідання Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Ніка-2005», Виконкому Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 79,4 кв.м. та надземний гараж № 2, площею 17,2 кв.м., за адресою: м.Одеса, вул. Бєлінського, 6-Б, з підсобним приміщенням другого поверху, площею 16,4 кв.м.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник Виконкому Одеської міської ради у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Представник Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Ніка-2005» в судове засідання не зявився, але надав заяву про визнання позову та просить справу слухати у відсутність обєднання.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на вимогах закону та підтверджуються наданими доказами, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що у 1999 та 2000 р.р. між позивачем та ТОВ «Будівельні обєкти» буди укладені договори про дольову участь у будівництві квартири та надземний гараж, з підсобним приміщенням другого поверху по вул. Бєлінського, 6-Б в м. Одесі. Позивачем умови договору виконані в повному обсязі.

У 2002 році позивач отримав технічну документацію на вказане майно та став відкрито їм користуватися з цього ж часу.

Відповідно до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом».

Відповідно до п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»: «Відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальнадавність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Таким чином починаючи з 2002 року по даний час позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє квартирою № 33, будинку № 6-Б, по вул. Бєлінського в м. Одесі та надземний гараж № 2, за адресою: м.Одеса, вул. Бєлінського, 6-Б, з підсобним приміщенням другого поверху.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідач в судовому засіданні заявив про визнання позовних вимог, що в силу ст.174 ЦПК України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст.ст.3,10,11,60,61,88,212,215,218 ЦПК України, на підставі ст.ст.11,15,16,344 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Ніка-2005», Виконкому Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 площею 79,4 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на надземний гараж № 2, площею 17,2 кв.м., за адресою: м.Одеса, вул. Бєлінського, 6-Б, з підсобним приміщенням другого поверху, площею 16,4 кв.м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі у 10-ти денний термін з дня отримання рішення апеляційної скарги.

Суддя

20.05.2016