Постанова № 58150622, 01.06.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6601/15-а

н\п 2-а/490/182/2015

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Мамаєвої О.В.

із секретарем - Баришніковою І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Галатюк Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду міста Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 08.07.2015р. звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва із позовом до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, а саме: просить визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу з 01.02.2015р. у розмірі, встановленому при призначенні пенсії, про утримання надміру виплачених сум пенсії у розмірі 159570,88 грн.; скасувати рішення відповідача від 18.02.2015р., та від 29.05.2015 року, зобов'язати повернути суму, стягнуту з пенсії позивача, та зобов'язати проводити виплату пенсії у повному обсязі.

В обгрунтування позову зазначено, що 18.02.2015р. відповідачем винесено рішення про зменшення пенсії позивача до з'ясування, та проводити виплату пенсії позивачу у розмірі 3832,86 грн. 29.05.2015 року управлінням було прийнято рішення, що сума переплати пенсії склала 159570,80 грн., яка утворилась за період з 01.03.2011 року по 31.01.2015 року. Підставою для прийняття вказаних рішень стало те, що за період з 2003р. по 2015р. вищий навчальний заклад "Миколаївський політехнічний інститут" (згодом Вищий навчальний заклад "Міжнародний технологічний університет") не проходив процедуру акредитації за рівнем та не отримував сертифікатів про акредитацію за статусом вищого навчального закладу певного рівня (в цілому), період роботи науково-педагогічних працівників у ВНЗ "Миколаївський політехнічний університет", не зараховується до стажу наукової роботи.

Із вказаним рішенням позивач не згоден, так, позивачу було призначено пенсію відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність". Пенсія призначена на підставі довідки від 08.03.2011 року за 2008-2009 роки, яку видав навчальний заклад, для перерахунку пенсії були надані: довідка про заробітну плату, довідка про період роботи в Миколаївському політехнічному інституті на посаді проректора з наукової роботи.

На підставі вказаних рішень позивачу виплачена пенсія в значно меншому розмірі. При цьому згідно ЗУ "Про Пенсійне забезпечення" у ст. 103, передбачено стягнення сум пенсії надміру виплачених пенсіонерові, внаслідок зловживань з його боку, таких зловживань з боку позивача не було допущено.

В подальшому позивач неодноразово доповнював позовні вимоги. Згідно останніх доповнень від 01.06.2016 року, просить визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу з 01.02.2015р. у розмірі 4078 грн., про утримання надміру виплачених сум пенсії у розмірі 132886,68 грн.; скасувати рішення відповідача від 18.02.2015р., та від 29.05.2015 року, як недостовірні, зобов'язати повернути позивачу суму, стягнуту з пенсії позивача; зобов'язати відповідача проводити виплату пенсії у повному обсязі - 4078 грн. щомісячно.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали уточнені 01.06.2016 року позовні вимоги.

Представник відповідача вказала, що не згодна із позовом. Вказала, що з 28.03.2011р. позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність". У грудні 2014р. управлінням було встановлено, що позивач не мав права на призначення пенсії з врахуванням до наукового стажу періоду роботи з 01.10.2008 року по 28.08.2009 року, оскільки у навчального закладу Миколаївського політехнічного інституті відсутні документи на підтвердження ІІІ-ІV рівня акредитації, внаслідок чого виникла переплата пенсії позивачу, та прийнято рішення про обчислення розміру пенсії без врахування періоду роботи на посаді проректора з наукової роботи в Миколаївському політехнічному інституті.

У задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вислухавши сторони, оглянувши письмові докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 28.03.2011р. позивачу призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" на підставі довідок Миколаївського політехнічного інституту від 08.03.2011 р. №6 про заробітну плату за 2008-2009 роки та від 24.03.2011 року №6 про період роботи у вказаному навчальному закладі на проректора з наукової роботи з 01.10.2008 року по 28.08.2009 року /а.с. 78-80/.

18.02.2015р. управлінням ПФУ в Центральному районі м.Миколаєва прийнято рішення № 179 про зменшення розміру пенсії до з'ясування, яким вирішено проводити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2015р. у розмірі 3832,86 грн., без врахування періоду роботи з в Миколаївському політехнічному інституті на посаді проректора з наукової роботи з 01.10.2008 року по 28.08.2009 рік. У вказаному рішенні зазначено, що 23.12.2014р. до управління з Миколаївського політехнічного інституту надійшли копії ліцензій Освіти і науки України видані 21.11.2008р., 13.11.2009р., 15.10.2010р. з додатками та копіями сертифікатів про акредитацію окремих напрямків (спеціальностей),а саме: комп'ютерна інженерія та комп'ютерні системи та мережі (ІІ-ІІІ рівень) за період з 04.06.2009р. по 01.07.2011р.; економіка і підприємництво, банківська справа, облік і аудит (ІІ-ІІІ рівень) за період з 04.06.2009р. по 01.07.2014р.; інженерна механіка, автомобілі та автомобільне господарство (ІІІ рівень) за період з 24.06.2010р. по 01.07.2015р.; фізичне виховання і спорт та фізична реабілітація (ІІІ рівень) за період з 24.06.2010р. по 01.07.2015р. Надані документи свідчать про відсутність в Миколаївському політехнічному інституті двох третин спеціальностей, акредитованих не нижче, ніж за ІІІ рівнем /а.с. 101/.

29 травня 2015 року прийнято рішення управління ПФУ в Центральному районі м.Миколаєва № 38/1 про стягнення із ОСОБА_1 суми переплати пенсії у розмірі 159570,88 грн., у зв'язку з тим, що у період з 2003 по 2015 роки ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут» не проходив процедури акредитації за рівнем та не отримував сертифікатів про акредитацію за статусом ВНЗ певного рівня (в цілому), період роботи науково-педагогічних працівників в ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут» не зараховується до стажу наукової роботи. У зв'язку з чим, сума переплати підлягає поверненню. Також, у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з дня після сплину місячного строку, встановленого для добровільного повернення коштів, до повного погашення /а.с. 102/.

Рішенням Управління від 11.12.2015 року № 79/6 про внесення змін до вищевказаного рішення від 29.05.2015 р. №38/1 встановлено, що рішенням Управління від 29.05.2015 р. визначена сума пенсії, виплаченої надміру, в розмірі 159570,15 грн. за період з 01.03.2011 по 31.01.2015. В результаті приведення пенсійної справи у відповідність встановлено, що сума переплати утворилась за період з 09.04.2009 по 31.10.2015 і становить 112644,28 грн. /а.с. 107/.

Згідно листа управління ліцензування та акредитації Міністерства освіти і науки України, у період з 2003р. по 2015р. вищевказаний університет не проходив процедуру акредитації за рівнем та не отримував сертифікаті про акредитацію за статусом вищого навчального закладу певного рівня (в цілому) /а.с. 12/.

Згідно довідки, Вищий навчальний заклад "Миколаївських політехнічний інститут" (ВНЗ "МПІ") перейменовано у Вищий навчальний заклад "Міжнародний технологічний університет "Миколаївська політехніка" наказом №23 від 07.04.2014р.

У ВНЗ "МПІ" у період з 2008р. по 2010р. проведена акредитація підготовки спеціалістів за ІІІ рівнем таких спеціальностей: фізична реабілітація - термін дії ліцензії з 01.07.2010р.; банківська справа з 01.07.2009р.; облік і аудит - з 13.11.2009р.; автомобілі та автомобільне господарство - 25.10.2010р.; комп'ютерні системи і мережі - з 23.10.2006р. /а.с. 82-94/.

Відповідно до сертифікатів про акредитацію, спеціальність фізична реабілітація з 24.06.2010р. визнано акредитованою за ІІІ рівнем, банківська справа з 04.06.2009р. - за ІІ-ІІІ рівнем, облік і аудит з 04.06.2009р. - за ІІ-ІІІ рівнем, автомобілі та автомобільне господарство - з 24.06.2010р. - за ІІІ рівнем, комп'ютерні системи та мережі з 22.06.2006р. - за ІІ, ІІІ рівнем акредитації /а.с. 95-99/.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Частиною 8 вказаної статті передбачено, що перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.

Частиною 17 цієї ж статті передбачено, що пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за строковим трудовим договором (контрактом) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників не менш як два роки, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням стажу наукової роботи після призначення пенсії.

Відповідно до положень Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 257 від 4 березня 2004 року, заступник керівника (проректор) з науково-педагогічної роботи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації має право на пенсію, передбачену ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Статтею 1 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002р., що діяв на час виникнення спірних відносин, передбачено, що акредитація - це процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Рівень акредитації - рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитований напрям - напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитована спеціальність - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитований вищий навчальний заклад - вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими.

Стаття 24 цього Закону встановлює визначення конкретних рівнів акредитації вищих навчальних закладів. Згідно з її положеннями вищим навчальним закладом третього рівня акредитації є вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

Згідно п.2 постанови КМУ від 04.03.2004р. №257 "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ- ІV рівнів акредитації", до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі

безпосередньо передувала і після неї слідувала робота на посадах, передбачених переліком, та час роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю, час роботи на посадах

керівника (начальника, завідуючого тощо), старшого викладача, викладача Вищих курсів іноземних мов Міністерства закордонних справ України в період з 1 січня 1990 р. по 1 січня 2004 року, на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах

наукових установ у період до 1 січня 1980 р.; час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності,

які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством

промислової політики; час навчання в аспірантурі або ад'юнктурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, ад'юнктури, час перебування в докторантурі випускників докторантури.

Відповідно до п.2.1 Наказу Міністерства освіти та науки від 24.11.2008р. Про затвердження Порядку зарахування до наукового стажу, який дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", часу роботи наукових (науково-педагогічних) працівників у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності, до наукового стажу зараховується час роботи на посадах

наукових (науково-педагогічних) працівників, передбачених Переліком, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності у період:

до 11.02.96 включно - без визначення рівня акредитації інституту, консерваторії, академії, університету;

з 12.02.96 - з дати прийняття рішення Державною

акредитаційною комісією про акредитацію вищого навчального закладу за III-IV рівнями акредитації протягом дії сертифіката про акредитацію, але не більше п'яти років.

2.2. У випадку несвоєчасного проходження повторної акредитації вищим навчальним закладом III-IV рівнів акредитації до наукового стажу, який дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги, зараховується час роботи на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, передбачених Переліком, з дати прийняття рішення Державною акредитаційною комісією про акредитацію вищого навчального закладу за III-IV рівнями акредитації.

Згідно п.15 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у ВНЗ та вищих професійних училищах, затвердженого постановою КМУ від 09.08.2001р. акредитованим за певним рівнем може бути визнаний вищий навчальний заклад, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше ніж дві третини яких акредитовано за рівнем, не нижчим за заявлений рівень акредитації закладу.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Відповідно до норм ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванню», ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 1215 ЦК України стягнення надмірно сплачених сум пенсій передбачено лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, зловживання з його боку (надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації).

Згідно п. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зі змісту вище викладеної статті випливає, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій відповідача в частині прийняття рішення про утримання з нього виплаченої пенсії, зобов'язання вчинити певні дії, а саме повернути стягнуту пенсію - є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки будь-яких зловживань з боку ОСОБА_1 при поданні документів на перерахунок пенсії не було.

Щодо позовних вимог в частині визнання противними дії Управління про зменшення виплати пенсію позивачу з 01.02.2015 року у розмірі 3832,86 грн., а в подальшому у розмірі 4078,30 грн. та в частині зобов'язання Управління проводити виплату пенсію позивачу в повному обсязі, то у задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки позивач не довів та не надав обґрунтованих доказів протиправності дій управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва в цій частині, а тому відповідач діє відповідно до вимог чинного законодавства - адже суд враховує, що такі рішення приймалися відповідачем з зазначенням "до з'ясування обставин". Наведене не перешкоджає позивачеві після прийняття остаточного рішення відповідачем звернутися до суду за захистом пенсійних прав в разі їх порушення.

Що стосується клопотання представника відповідача про звільнення від сплати судового збору, то вказане клопотання підлягає задоволенню на підставі ст.88 КАС України, оскільки Управління не має можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на його оплату.

Керуючись ст.ст. 11,14,100,159,160-161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій.

Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва припинити стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій в розмірі 132 886,65 грн. та повернути суму, стягнуту з пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Управління від 29.05.2015 року №38/1 зі змінами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СУДДЯ Мамаєва О.В.