Рішення № 58150074, 06.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9333/15-ц Провадження № 22-ц/772/1807/2016Головуючий в суді першої інстанції Волошин С. В.Категорія 52 Доповідач Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Колоса С.С., Якименко М.М.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, за участю третьої особи без самостійних вимог - Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулася до суду вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 2006 року по 2008 рік позивач ОСОБА_7 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_6 За час спільного проживання у позивача та відповідача народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейні відносини між позивачем та відповідачем не склалися, спільне проживання сторони припинили з 2008 року. З того часу відповідач участі у вихованні сина не приймав, з сином не спілкувався, матеріальної підтримки на утримання дитини не надавав. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2013 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 зазначеного рішення суду державним виконавцем 05.11.2014 року було відкрито виконавче провадження про примусове стягнення аліментів з боржника, проте жодних коштів позивач ОСОБА_7 на утримання дитини так і не отримала. Станом на 01.03.2015 року заборгованість ОСОБА_6 по сплаті аліментів складає більше 9 000 гривень. Неповнолітній син позивача та відповідача ОСОБА_8 постійно проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, в разі потреби допомогу надають інші члени сім»ї позивача. Відповідач за час окремого проживання з позивачем та сином ніколи не проявляв зацікавленості та турботи до сина, моральних та матеріальних обов'язків з утримання та виховання дитини не виконує. Більше того, своєю поведінкою та вчинками шкодить процесу виховання сина, завдає йому болю, а наявність дитини використовує в своїх протизаконних інтересах: звертається про позику йому грошей, посилаючись необхідність лікувати сина, при цьому дитина здорова та жодного лікування не потребує, відносин з батьком не підтримує. В квітні 2014 року син ОСОБА_9, на прохання батька ОСОБА_6, виніс з дому і віддав батьку планшет сестри, який був подарований їй на день народження. ОСОБА_6 річ власниці, незважаючи на вимоги ОСОБА_7, не повернув. Як наведено у позовній заяві з цього приводу та за заявами інших громадян органами МВС порушено кримінальну справу. Відповідач ОСОБА_6 раніше судимий.

Оскільки поведінка відповідача, який добровільно відмовився від виконання батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_9, завдає сину важких психологічних травм, негативно впливає на його поведінку та моральний розвиток, позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.04.2016 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду, та про постановлення нового, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

В період з 18.07.2011 року по 17.10.2014 року позивач у справі перебувала в шлюбі з ОСОБА_11, що обумовило зміну її прізвища з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2013 року у справі №127/23681/13-ц задоволено позов ОСОБА_7 про стягнення аліментів зі ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_8 в розмірі 550 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття, починаючи з 03.10.2013 року.

У Замостянському відділі ДВС Вінницького МУЮ на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2013 року у справі №127/23681/13-ц.

З листа Замостянського відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області від 09.02.2015 року № 2700/09 - 37/11 вбачається, що виконавчий лист за наведеним вище рішенням суду був пред'явлений до виконання 04.11.2014 року, за яким 05.11.2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Станом на 09.02.2015 року боржнику було направлено виклик та реквізити стягувача для перерахунку аліментів.

Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.03.2015 року складала 9 296,77 гривень, а станом на 01.09.2015 року - 12596,77 грн.

ОСОБА_6 на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років та три місяці у Стрижавській виправній колонії № 81, що визначено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.07.2015 року, згідно з яким початок строку відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з дня постановлення вироку, тобто з 31.07.2015 року, разом з тим на виконання вимог КПК України, вирішено також зарахувати ОСОБА_6 в строк покарання відбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2015 року з 05.06.2014 року по 30.07.2015 року.

На виконання ухвали суду від 06.08.2015 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 щодо дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. У висновку наведено, що з 2008 року по теперішній час ОСОБА_6 проживав окремо від сина ОСОБА_8. За час окремого проживання Батько неналежним чином виконував обов'язки по вихованню та розвитку дитини, спілкувався з сином лише епізодично, не цікавився життям дитини, неналежно виконував обов'язок щодо утримання дитини (наявна заборгованість по сплаті аліментів). ОСОБА_6 веде антигромадський спосіб життя, притягувався до кримінальної відповідальності, на час виготовлення висновку перебуває у слідчому ізоляторі за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. В 2014 році мав місце факт втягування ОСОБА_6 свого малолітнього сина ОСОБА_8 у протиправну діяльність. На засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Вінницької міської ради ОСОБА_6 не з'явився, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. Враховуючи неналежне виконання батьком ОСОБА_6 протягом тривалого часу своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, думку дитини, орган опіки і піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки про склад сім'ї №318 від 26.03.2015 року, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_7 та сестрою.

Актом обстеження житлово-побутових умов проживання дитини від 15.04.2015 року, затвердженого директором закладу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Вінницької міської ради» 16.04.2015 року, встановлено, що житлово-побутові умови та характеристика сім'ї, в якій проживає ОСОБА_8, задовольняють вимоги для зростання та виховання хлопчика, батько з дитиною не проживає.

З характеристики на ОСОБА_8, виданої закладом «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №12 Вінницької міської ради» 30.01.2015 року за №9, вбачається, що вихованням дитини займається його мати ОСОБА_7, батько хлопчика жодного разу до школи не приходив, з вчителем не спілкувався, при розмові по телефону на запрошення відвідати школу відповів відмовою.

Згідно довідки Дошкільного навчального закладу № 16 від 13.02.2015 року № 05-01-44/3 в дошкільні роки ОСОБА_8 з серпня 2009 року по 30.07.2012 року ОСОБА_6 в зазначеному закладі не з'являвся, вихованням дитини займалася мати.

Згідно психологічної характеристики ОСОБА_8 від 26.01.2015 року дитина з батьком не бачиться, не спілкується, не вважає останнього своє сім'єю, емоційна атмосфера сім'ї, в якій росте хлопчик, є сприятливою для виховання і навчання дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Вказані вимоги стосуються поведінки відповідача щодо свого неповнолітнього сина.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а позов - до задоволення, позбавивши ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, батьківських прав відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, батьківських прав відносно ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча: Л.П. Стеблюк

Судді: С.С. Колос

М.М. Якименко

/підписи/

з оригіналом вірно: