Рішення № 58145715, 13.05.2016, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7861/15-ц

провадження №2/216/616/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Бондарєвої О.І.

при секретарі - Городнічевій Т.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача №2 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті ОСОБА_3, цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Дніпропетровської області, Криворізького відділення поліції Криворізького відділу поліції головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом, під час розгляду справи надано уточнений позов в редакції від 16.03.2016 року, який і є предметом розгляду, в обґрунтування уточнених вимог зазначено, що 20.12.2005 року відділом дізнання Криворізького РВ ГУМВС України в

Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу № 5050485 за фактом таємного викрадення майна, належного Садовому товариству «Зарічний-Лозуватка-2» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Постановою заступника начальника СВ Криворізького РВ ГУМВС України в

Дніпропетровській області від 21.06.2006 року по даній справі Позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності в якості обвинуваченого та предявлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Вину він не визнав, категорично заперечував вчинення ним інкримінованого злочину, вважаючи справу сфальсифікованою, притягнення його до кримінальної відповідальності безпідставним, незаконним, а здійснення дізнання та досудового слідства однобічним, неповним та необєктивним. По закінченню досудового слідства із складеним обвинувальним висновком кримінальну справу було направлено до суду.

В ході судового розгляду постановою помічника прокурора Криворізького району Дніпропетровської області від 24.05.2007 року предявлене Позивачу обвинувачення було змінено шляхом перекваліфікації з ч.3 ст.185 КК України на п.5 ст.27 ч.2 ст.185 КК України за ознаками співучасті в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Змінене обвинувачення Позивачем також не визнавалось, оскільки не було його вини у вчиненні цього злочину, до якого він жодного відношення не мав. В ході судового розгляду неодноразово порушувалось його право на захист, навязувались такі захисники, які також вважали його винним, погіршуючи його становище попри всі доводи невинуватості.

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2007 року вказану кримінальну справу було направлено прокурору Криворізького району Дніпропетровської області для здійснення додаткового досудового слідства.

Проте, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.08.2007 року постанову суду від 08.06.2007 року було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд з підстав порушення права Позивача на захист.

В ході нового розгляду постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.12.2007 року кримінальну справу направлено на додаткове досудове слідство.

Крім того, за неналежне здійснення досудового слідства та грубе порушення професійних обов'язків керівництвом СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області судом першої інстанції 25.12.2007 року було винесено окрему постанову, якою також підтверджується факт неправомірності дій відповідача-3.

Зазначені постанови суду від 25.12.2007 року було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.04.2008 року, після постановлення якої кримінальну справу було знову направлено на додаткове розслідування.

Постановою слідчого СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 22.09.2008 року Позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.213 КК України, а постановою від 23.09.2008 року кримінальну справу направлено в суд для вирішення питання про звільнення його від кримінальної відповідальності у звязку зі спливом строку давності.

Проте, постановою прокурора Криворізького району Дніпропетровської області зазначені постанови слідчого було скасовано, а у справі надано письмові вказівки, і з того часу жодних відомостей про хід здійснення досудового слідства Позивачу відомо не було.

Лише 22.10.2012 року постановою начальника СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області кримінальну справу відносно Позивача було припинено у звязку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.1 ст.213 КК України.

Таким чином, факт незаконного притягнення Позивача до кримінальної відповідальності підтверджується обставинами неодноразового повернення судами першої та апеляційної інстанції кримінальної справи на додаткове слідство, винесенням окремих постанов в адресу органу слідства та вищевказаним обсягом винесених відповідачами - 2, 3 процесуальних документів.

Внаслідок безпідставного притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.185, ч.1 ст.213 КК України Позивач незаконно знаходився під слідством протягом 76 місяців в період з 21.06.2006 року (дата предявлення обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України) до 22.10.2012 року, фактично втративши більше 6 років нормального, спокійного життя.

За весь цей період часу відносно Позивача застосовувався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (який попри неодноразовість його звернень з приводу його зняття не скасовувався), у звязку з чим він вимушений був терпіти обмеження його права на свободу пересування, а саме:

- у звязку з повязаністю роботи із здійсненням міжміських та міжобласних перевезень вантажу на транспорті, яка була єдиним джерелом його доходів на життя та матеріальне забезпечення сімї, за наявності заборони виїзду з міста Позивач був позбавлений єдиного джерела заробітку, що привело його в скрутне матеріальне становище;

- під час складних життєвих обставин, повязаних зі смертю його родичів Позивач не мав можливості за першої необхідності виїхати на похорони та надання допомоги членам їх сімей з цього приводу, у звязку з чим повинен був неодноразово благати, принижуватись перед керівництвом органу слідства щодо надання мені дозволу на виїзд.

Взагалі, протягом тривалого часу перебування під слідством Позивач знаходився у пригніченому, стресовому стані, наявність тавра «злочинець», «обвинувачений» вплинули на його відносини з оточуючими, його статус як особистості в їх очах. Всупереч вимогам ст.62 Конституції України Позивач був змушений доводити свою невинуватість шляхом неодноразових звернень із клопотаннями, заявами, скаргами на незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності, неправомірність дій працівників СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та прокуратури в ході здійснення досудового слідства до: прокуратури Криворізького району Дніпропетровської області; прокурати Дніпропетровської області; Управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області; УМВС України в Дніпропетровській області; Генеральної прокуратури України; Міністерства внутрішніх справ України; Президента України; Кабінету Міністрів України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховного Суду України; Європейського суду з прав людини; Телеканалу 1 + 1, редакції газети «Сільські вісті» (окремі відповіді з огляду на їх велику кількість додаються).

Неодноразові його звернення, скарги вищевказаними органами або ігнорувались, або формально відписувались, або пересилались між інстанціями,

залишаючи безкарними винуватих осіб, не припиняючи їх незаконних дій, з огляду на що він взагалі втратив віру в дієвість Конституції України та законів України, що захищають права людини і громадян держави.

В ст.3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» вказано, що здоровя - це стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

В той же час, самим гіршим стало те, що незаконні дії органів слідства та прокуратури, які полягали в спричиненні йому душевних страждань у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього, притягненням до кримінальної відповідальності, обранням запобіжного заходу, тривалим провадженням у кримінальній справі, призвели до відсутності у Позивача повного психологічного та соціального благополуччя і настання негативних безповоротних наслідків, які позначились на стані його здоровя, у звязку з чим він як особа, що хворіє вегето-судинною дистонією по гіпертонічному типу через хвилювання за вказаних обставин неодноразово з сильними головними болями, запамороченнями звертався до лікарні, викликав швидку медичну допомогу на дім та днями не міг встати з ліжка.

В аспекті аналізу положень законодавства України, з урахуванням ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду " № 266/94-ВР від 01.12.1994 року (далі Закон) року в випадку незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.185, ч.1 ст.213 КК України та закриття кримінальної справи у звязку з відсутністю в його діях складу злочинів, Позивачеві як потерпілому громадянинові відшкодовуються, зокрема: п.3 - судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; п.5 - моральна шкода.

Виходячи з положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (із змінами, внесеними Законом України № 704-VIII від 17.09.2015 року) щодо розміру мінімальної заробітної плати у 2015 році в сумі 1378 грн. за кожен місяць перебування під слідством та судом, що складає 76 місяців 1 день або 6 років 4 місяці 1 день (з дати притягнення в якості обвинуваченого - 21.06.2006 року по дату закриття справи 22.10.2012 року), мінімальна сума моральної шкоди становить 104 773,93 грн. з наступного розрахунку: (76 міс. * 1378 грн.) + (1378 грн. : 30 днів * 1 день). Враховуючи принцип розумності та справедливості, обставини справи, тривалість негативних наслідків для мене, погіршення стану мого здоровя, тривалі емоційні та психологічні страждання, втрату роботи, порушення нормальних життєвих зв'язків, що зараз вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, проведення протягом тривалого часу - більше 6 років відносно Позивача процесуальних дій, в тому числі обшуку за місцем його проживання, застосування запобіжного заходу, накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, на якому він здійснював перевезення вантажів на замовлення клієнтів, що істотно обмежувало його права, вважає, що позовні вимоги про відшкодування мені моральної шкоди, визначеної в мінімальному розмірі в сумі 104 773.93 грн. не є завищеними, обґрунтованими, доведеними доказами.

Крім того, під час перебування під слідством у зв'язку з необхідністю звернення за захистом його порушених прав до інших судових та правоохоронних органів різних рівнів та підпорядкування, Європейського суду з прав людини (перелік наведено в позові), Позивачем було понесені значні витрати на проїзд, відправлення поштової кореспонденції, копіювання та роздруківку документів в сумі 4494,82 - (квитанції, чеки додаються), які в силу п.3 ст.3 Закону України № 266/94-ВР від 01.12.1994 року підлягають відшкодуванню на його користь, а загалом розмір спричиненої йому шкоди становить 109 268,75 грн. з розрахунку: 4 143,82 + 104 773,93. На підставі вище викладеного, керуючись ст.3, ч.4 ст.110 ЦПК України, ст.ст 16, 23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, ст.8 ЗУ «Про державний бюджет на 2015 рік», ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" , п.14 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від

31.03.1995р. за №4, просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного України, шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державного казначейства України на його користь 109 268 (сто девять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 15 коп., в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства та прокуратури.

У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав письмову промову у судових дебатах.

Відповідач №1 належним чином повідомлений, про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач №2 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити позивачу.

Відповідач №3 належним чином повідомлений, про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши думку позивача, представника Відповідача №2, дослідивши надані докази та матеріали цивільної справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так, згідно постанови заступника СВ Криворізького РВ УМВС України у Дніпропетровські області від 21 червня 2006 року Позивача було притягнуто у якості обвинуваченого по кримінальній справі № 5050485 за фактом таємного викрадення майна, належного Садовому товариству «Зарічний-Лозуватка-2» та пред'явлено обвинувачення за ч. 3ст. 185 КК України (а.с.10). По закінченню досудового слідства із складеним обвинувальним висновком кримінальну справу було направлено до суду (а.с. 11-19).

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23.05.2007 року у клопотанні підсудного ОСОБА_1 про відміну обраного запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд було відмовлено та залишено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 20-21).

24.05.2007 року помічником прокурора Криворізького району Скороход І.В. по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 було винесено постанову про зміну обвинувачення в суді, згідно якого обвинувачення було перекваліфіковано з ч.3 ст. 185 КК України на ст. 27 п. 5 ст. 185 ч.2 КК України (а.с. 22-23).

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2007 року вище вказану кримінальну справу було направлено прокурору Криворізького району Дніпропетровської області для провадження додаткового досудового слідства (а.с. 26). Ухвалою колегії суддів по кримінальним справам Дніпропетровської області від 22.08.2007 року Постанова Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.06.2007 року скасована , а справа направлена на новий розгляд в той самий суд (а.с. 27)

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.12.2007 року під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 27 п.5 ч.2 ст. 185 КК України було винесено окрему постанову на адресу слідчого управління УМВС України в Дніпропетровській області, начальнику СУ УМВС України в Дніпропетровській області щодо прийняття необхідних заходів реагування у відношенні заступника начальника Криворізького РВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 (а.с. 29-30).

Як убачається з Постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.12.2007 року вище вказану кримінальну справу вдруге було направлено прокурору Криворізького району Дніпропетровської області для провадження додаткового досудового слідства (а.с. 31-33). Ухвалою колегії суддів по кримінальним справам Дніпропетровської області від 02.04.2008 року Постанова Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.12.2007 року про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 і окрему постанову суду від 25.12.2007 року по даній справі залишено без змін (а.с. 34).

Під час додаткового розслідування слідчим СВ Криворізького РВ УМВС України в Дніпропетровській області капітан міліції ОСОБА_6 було винесено постанову про притягнення у якості обвинуваченого від 22.09.2008 року , згідно якого було притягнуто до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 і пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст. 213 КК України (а.с. 35).

Постановою начальника СВ Криворізького РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області майора міліції ОСОБА_7 про закриття кримінальної справи №5050485 в частині пред'явленого обвинувачення від 22.10.2012 року , кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1 була закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст. 185 ч.2, ст. 213 ч.1 КК України, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд було скасовано (а.с. 41).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Позивач був підданий кримінальному переслідуванню протягом 76 місяців та 1 день, під час якого він притягався в якості обвинуваченого по кримінальній справі, відносно нього обирався міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, який попри неодноразовість його звернень з приводу його зняття не скасовувався , у звязку з чим він вимушений був терпіти обмеження його права на свободу пересування, а саме:

- у звязку з повязаністю роботи із здійсненням міжміських та міжобласних перевезень вантажу на транспорті, яка була єдиним джерелом його доходів на життя та матеріальне забезпечення сімї, за наявності заборони виїзду з міста Позивач був позбавлений єдиного джерела заробітку, що привело його в скрутне матеріальне становище (а.с. 37, 38);

- під час складних життєвих обставин, повязаних зі смертю його родичів Позивач не мав можливості за першої необхідності виїхати на похорони та надання допомоги членам їх сімей з цього приводу, у звязку з чим повинен був неодноразово благати, принижуватись перед керівництвом органу слідства щодо надання мені дозволу на виїзд (а.с. 36).

Взагалі, протягом тривалого часу перебування під слідством Позивач був змушений доводити свою невинуватість шляхом неодноразових звернень із клопотаннями, заявами, скаргами на незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності, неправомірність дій працівників СВ Криворізького РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області та прокуратури в ході здійснення досудового слідства до: прокуратури Криворізького району Дніпропетровської області; прокурати Дніпропетровської області; Управління внутрішньої безпеки в Дніпропетровській області; УМВС України в Дніпропетровській області; Генеральної прокуратури України; Міністерства внутрішніх справ України; Президента України; Кабінету Міністрів України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховного Суду України; Європейського суду з прав людини; Телеканалу 1 + 1, редакції газети «Сільські вісті» (а.с. 42-88).

Також, у зв'язку із незаконними діями дії органів слідства та прокуратури а саме: притягненням до кримінальної відповідальності, обранням запобіжного заходу, тривалим провадженням у кримінальній справі, спричинили Позивачу душевні страждання та призвели до відсутності у Позивача повного психологічного та соціального благополуччя і настання негативних безповоротних наслідків, які позначились на стані його здоровя, у звязку з чим він як особа, що хворіє вегето-судинною дистонією по гіпертонічному типу через хвилювання за вказаних обставин неодноразово з сильними головними болями, запамороченнями звертався до лікарні, викликав швидку медичну допомогу на дім та днями не міг встати з ліжка (а.с. 89-91).

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок його незаконного засудження, незаконного притягнення, як обвинуваченого, а згідно із вимогами ст. 3 цього ж Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно із вимогами п. 2 ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням

обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи вище викладене та те, що постановою начальника СВ Криворізького РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області майора міліції ОСОБА_7 про закриття кримінальної справи №5050485 в частині пред'явленого обвинувачення від 22.10.2012 року , кримінальна справа у відношенні ОСОБА_1 була закрита у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст. 185 ч.2, ст. 213 ч.1 КК України, вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 104 773,93 грн., є доведеними.

Крім того, згідно до п.3 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином. Отже витрати пов'язанні з необхідністю звернення за позивача за захистом своїх порушених прав до інших судових та правоохоронних органів різних рівнів підпорядкування, Позивачем було понесено значні витрати на проїзд, відправлення поштової кореспонденції, копіювання та роздруківку документів у розмірі 4 494, 82 грн. (а.с. 92-109), також є доведенними.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п.п.5 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п.п.1 п.41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів.

На підставі п.44 вказаного Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Таким чином, відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду здійснюється Державним казначейством України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

На підставі вище викладеного, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України на користь Позивача - 109 268 (сто девять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 15 коп., в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства та прокуратури.

Судові витрати суд вважає за доцільне віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 179, 209, 212 ЦПК України, на підставі ст.ст.1, 2, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст.10, 11, 27, 60, 213 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 - 109 268 (сто девять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 15 коп., в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органу досудового слідства та прокуратури.

Судові витрати щодо сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.І.Бондарєва