Рішення № 58145358, 31.05.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/357/15-ц

Провадження № 2/185/602/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

за участю cекретаря судового засідання Волошиної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У січні 2015 року позивач звернувся з позовом до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі Павлоградського відділення №1 у якому просив стягнути з відповідача на його користь 11579 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 14 травня 2013 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір №172/00017428788, згідно якого банк надав позивачу кредит на поточні потреби у сумі 49900 грн. з кінцевою датою повернення не пізніше 13 травня 2018 року, а позивач взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти шляхом внесення щомісячного платежу у сумі 1660,14 грн. У відповідності до умов договору позивач доручив банку списувати з будь-яких його рахунків у банку грошові кошти з метою повернення кредиту. Банк самостійно здійснював погашення кредиту шляхом списання щомісячно коштів з зарплатної карти позивача. За період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року банком було списано з зарплатної картки позивача 29840,56 грн., при цьому в особовому рахунку зазначено, що кошти списувалися на погашення заборгованості за кредитом від 14.05.2013 р. та за кредитом від 14.12.2013 р. Проте, позивач не укладав з відповідачем кредитний договір від 14.12.2013 р., а відповідач у свою чергу не надав пояснення щодо підстав списання коштів. За умовами кредитного договору, який позивач уклав з відповідачем 14.05.2013р., за період з 01.01.2014 р. по 01.12.2014 р. банк повинен був списати кошти на суму 18261,54 на погашення кредитної заборгованості, натомість списав 29840,56 грн. Оскільки відповідач набув кошти позивача у сумі 11579,02 грн. без достатньої правової підстави, позивач просить задовольнити його позов.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування свої доводів зазначив, що 27.12.2012р. з позивачем було укладено кредитний договір та встановлено кредитний ліміт у сумі 21800 грн. Також, 14.05.2013р. з позивачем було укладено кредитний договір за яким позивачу надано кредитні кошти у сумі 49900 грн. з кінцевим терміном повернення до 13.05.2018р. Позивачем належним чином не виконувався обов'язок щодо повернення кредиту шляхом внесення щомісячного платежу, тому банком пред'явлено вимогу про дострокове повернення кредиту, та для обліку простроченої заборгованості за кредитним договором від 14.05.2013р. було відкрито траншевий рахунок від 14.12.2013р., на який і списувались кошти для погашення боргу із зарплатного рахунку позивача. Всі списання, які проводилися банком зараховувались на погашення кредитів.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 травня 2013 рок між ОСОБА_1 та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Публічний акціонерний банк «Сбербанк», укладено кредитний договір №172#00017428788, згідно якого банк надав позивачу кредит на поточні потреби у сумі 49900 грн. зі сплатою 31% річних та кінцевою датою повернення не пізніше 13 травня 2018 року. Позивач взяв на себе зобов'язання повернути кредитні кошти шляхом внесення щомісячного платежу у сумі 1660,14 грн. не пізніше "14" числа кожного місяця /а.с.74-78/.

Згідно п.9.3 кредитного договору №172#00017428788, всі платежі позичальника здійснюються шляхом внесення коштів до каси банку або шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунку позичальника та наступного зарахування на відповідний рахунок, зазначений у п.12.2 цього договору. При цьому, у п.12.2 договору зазначено рахунок позичальника, відкритий на момент укладення договору, та з якого згідно п.9.5 цього ОСОБА_2 може здійснити договірне списання:26206000428788.

У відповідності до п.9.5 кредитного договору №172#00017428788, позичальник доручив банку списувати протягом операційного для з будь-яких рахунків позичальника грошові кошти з метою повернення кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих та несплачених процентів, пені та санкцій, а також будь-яких інших платежів, передбачених цим договором, починаючи з дати в яку позичальник зобов'язаний був здійснити платіж на користь банку і до повного погашення платежів.

Отже, за умовами зазначеного договору обов'язок сплати щомісячних платежів у розмірі не менше 1660,14 грн. не пізніше 14 числа кожного місяця покладено на позичальника, а списання коштів з рахунку 26206000428788 здійснювалося банком у випадку несплати коштів позичальником починаючи з дати, в яку позичальник зобов'язаний був здійснити платіж на користь банку.

Як встановлено п.п.а) п. 8.3 кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором у разі затримання позичальником щонайменше на один календарний місяць сплати частини кредиту, періодичність сплати якого передбачена цим договором, та/або процентів, нарахованих за користування кредитом.

Також, 27 грудня 2012 року між сторонами було укладено Договір №26257015428788/980 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з випуском картки (в межах зарплатного проекту), відкриття та обслуговування карткового рахунку з кредитним лімітом з випуском кредитної картки в рамках договору щодо банківського обслуговування /а.с.71-73/. Відповідно до зазначеного договору, позивачу було відкрито картковий рахунок зі встановленням відновлювальної кредитної лінії, надано кредитні кошти в межах ліміту кредитної лінії, який може бути змінений банком /а.с.71-73/.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку та довідки від 18.03.2015р. позивачем належним чином не виконувались зобов'язання по сплаті у строк до 14 числа кожного місяця заборгованості за кредитним договором №172#00017428788 коштів у сумі не менше 1660,14 грн. У зв'язку з порушенням зобов'язань станом на 23.05.2015р. утворилася заборгованість у сумі 42967,11 грн., з яких: 41414,07 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1521,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9,99 грн. - пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 21,24 грн. - пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом /а.с.59-61/.

У зв'язку з наявністю заборгованості, 14 грудня 2013 року банком було відкрито окремий траншевий рахунок в рамках укладеного кредитного договору для обліку простроченої заборгованості за щомісячними платежами.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку позивача №26206000428788 та виписки по траншевому рахунку від 14.12.2013р., банком здійснювалося договірне списання коштів на погашення заборгованості по кредитному договору №172#00017428788 на траншевий рахунок від 14 грудня 2013 року. Зокрема, 23.09.2014р. списано 2480 грн. із рахунку №26206000428788, які того ж дня зараховано на траншевий рахунок; 08.10.2014р. списано 1234,72 грн. та зараховано вказану суму на траншевий рахунок; 23.10.2014р. списано 2569 грн. та зараховано вказану суму на траншевий рахунок; 07.11.2014р. списано 5000 грн. та зараховано вказану суму на траншевий рахунок; 08.12.2014 р. списано 960 грн. та зараховано вказану суму на траншевий рахунок /а.с.62-66,202-204/. З наданих відповідачем письмових доказів вбачається, що списані кошти йшли на погашення існуючої заборгованості за кредитними договорами.

Отже, у зв'язку з порушенням позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів, банк використав своє право на повернення усієї суми позики шляхом договірного списання коштів з карткового рахунку позичальника.

Згідно зі ст. ст. 11, 58 - 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено факт безпідставного списання коштів з його рахунку чи списання у більших розмірах, ніж передбачено укладеними між сторонами договорами, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позову.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 червня 2016 року.

Суддя ОСОБА_3