Рішення № 58145211, 19.04.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/10310/15-ц

Провадження № 2/185/312/16

19 квітня 2016 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бабій С. О., за участю секретаря судового засідання Шмик К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди, яким просив в стягнути із відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, спричиненої у звязку з витратами на лікування, 23239, 29 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої у звязку з ДТП 100000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 листопада 2013 року, приблизно в 19 год.00 хв., відповідач ОСОБА_2, керуючі технічно справним автомобілем НОМЕР_1, в районі будинку №61, здійснював рух по проспекту Ювілейному в м. Дніпродзержинську, з боку вул. Чапаєва в напрямку пл.Визволителів, скоїв наїзд на позивача, пішохода - ОСОБА_1, остання перетинала проїжджу частину дороги справа наліво за напрямком руху автомобілю. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, позивач був травмований та отримав тілесні ушкодження середнього ступені тяжкості, з якими був доставлений до КЗ «Дніпродзержинської міської лікарні швидкої медичної допомоги». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: тупої травми грудної клітини з переломом 12-го ребра ліворуч; тупої травми тазу з розривом лонного та кришиво-клубового счленіння; поза черевної гематоми; рани, синців та саден голови, лівій верхній та нижніх кінцівках-які мають ознаки середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, які викликали тривалий розлад здоров'я понад 21 добу. Позивач мав винайняти реанімаційний автомобіль для його транспортування з м. Дніпродзержинська до м. Києва та з м. Києва до м. Павлограда. Вартість орендованого автомобіля складає 11000, 00 грн. Вартість придбання бензину для заправки автомобіля склала 1147,06 грн., а на лікування позивача були витрачені грошові кошти в розмірі 17 666, 02 грн. (придбання стабілізуючого ортеза для розвантаження тазової ділянки та хрещато-клубових суглобів, вартістю 3 760грн., сплата за МРТ попереково-крижового відділу хребта на суму 670,00грн., послуги томографії - 350грн., придбання ортезу 390грн.; придбанні необхідних медичних препаратів за рецептом лікаря, за надані медичні послуги на суму 12 492,02 грн. У зв'язку з поїздками на консультації у лікарню з м.Павлограда до міста Харківа та з м.Харківа до м.Павлограда, на проїзд булі витрачені грошові кошти у сумі 1 626,18грн. Загальну суму завданої позивачуні матеріальної шкоди, за наслідками ДТП, оцінює в 31 439,26грн. Оскільки відповідач ОСОБА_2 М, добровільно, частково, в рахунок майнової шкоди, на лікування, відшкодував позивачу 8 200,00 грн., сума невідшкодованої майнової шкоди складає 23 239,26 грн..

Завдану позивачу моральну шкоду, яка полягає в стражданнях, в зв'язку з ушкодженням мого здоров'я, позивач оцінює в 100 000 гривень. Вказує, що на період знаходження позивача на стаціонарному лікуванні він був позбавлений можливості вчитися, спілкуватися з рідними, друзями, що порушило його звичайний спосіб життя та негативно відобразилося на його психічному стані.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, подав заяву про розгляд справи без його присутності, наполягав на задоволенні позову, спираючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його присутності, подав письмові заперечення на позов, у яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність вини відповідача у спричиненні позивачу шкоди, відсутності у діях відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, зазначаючи, що позивачем було грубо порушено правила дорожнього руху України, що і призвело до дорожньо-транспортної пригоди 13.11.2013 р. Вказує, що відповідачем вже було сплачено позивачу 8200, 00 грн. у якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши докази на належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінивши докази кожний окремо та у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Позивачем на час розгляду судом даної цивільної справи не надано доказів вчинення відповідачем щодо позивача саме кримінального правопорушення. Згідно ч.4 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Натомість, судами України не ухвалювались вироки за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13 листопада 2013року.

Проте, як це передбачено ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідачем не було надано доказів того, що завдання шкоди позивачу 13 листопада 2013року, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, відбулося внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до розяснень, які викладені вПостанові Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати па увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦК Українишкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала.Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідкомдії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкодивідповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ятастатті 1187 ЦК, пункт 1 частини другоїстатті1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідачєзавдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суду не було надано доказів того, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована. Одночасно, суд виходить із того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2808цс15 та є обовязковою для всіх судів України відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Тому, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди, стягнувши із відповідача 17513,97 грн., оскільки позивачем надано докази витрат на лікування у сумі у сумі 14713,97 грн. (670, 00 грн. +390,00 грн. +350,00 грн. +670,00 грн. +3760,00 грн. +250,00 грн. +236,11 грн. +224,35 грн. +166,64 грн. +264,30 грн. +120,85 грн. +184,17 грн. +99,40 грн. +244,60 грн. +205,15 грн. +178,41 грн. +154,80 грн. +192,00 грн. +903,70 грн. +446,20 грн. +365,90 грн. +1653,00 грн. +416,53 грн. +293,67 грн. +2274,10 грн.), а.с. 45-47, 50-51, 54, 58-77. Так само, позивачем надано докази понесення ним витрат із винаймання реанімаційного автомобіль для його транспортування до м. Києва, 10.12.2013 р. та з м. Києва до м. Павлограда 19.12.2013 р. (а.с.50). Суд браховує, що у місті Києві позивач перебував саме у вказаний період часу, що випливає змісту із медичних документів, складених ДУ "Інститут серця МОЗ України" та Київської міської клінічної лікарні "Київський міський центр серця" (а.с.25-28). Натомість, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового звязку між придбанням позивачем та іншими особами проїзних квитків (а.с.14-22), готельних послуг (а.с.56-57), бензину (а.с.58, 67, 72, 75) та діями відповідача. Це саме стосується оплати позивачем послуг з «реєстрації та інформаційних послуг» вартістю 300, 00 грн. від 22.05.2014 р., (а.с. 47).

Згідно зч. 1 ст. 1195 ЦКфізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Діагнози, встановлені позивачу - тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: тупої травми грудної клітини з переломом 12-го ребра ліворуч; тупої травми тазу з розривом лонного та кришиво-клубового счленіння; поза черевної гематоми; рани, синців та саден голови, лівій верхній та нижніх кінцівках (а.с.23-25,30-39,44) обєктивно зумовили придбання даною особою ліків, препаратів та проведення медичних процедур для відновлення здоровя, та відповідає висновкам та рецептам лікарів про призначення та використання лікарських засобів для лікування ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Фізичні страждання це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, а також в інших, несприятливих для людини в психологічному аспекті, переживаннях, пов'язаних із втратою близьких, роботи, розкриттям лікарської таємниці, неможливістю продовжувати активне громадське життя, з обмеженням або позбавленням яких-небудь прав громадян тощо.

І моральна, і фізична шкода після нанесення по суті є непоправними і не можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров'я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

Відшкодування витрат, які пов'язані з нанесенням моральної або фізичної шкоди, є цілком коректним терміном, що чітко визначає сам принцип відшкодування - повернення особі витрат які ця особа здійснила у силу певних обставин (вартість ліків, медичних послуг, реабілітаційних заходів). Але неможливо відшкодувати фізичні або моральні страждання. Поняття моральної та фізичної шкоди припускає можливість їх компенсації і навіть сатисфакції, але не відшкодування.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Ч.3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала ОСОБА_1, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на її користь слід стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

При цьому судом враховується, що ОСОБА_1 перенесла сильний фізичний біль та моральні страждання у звязку з заподіянням їй тілесних ушкоджень, тривалий час порушені нормальні життєві звязки та звичний спосіб життя особи.

В задоволенні решти позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно дост. 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та витрат знайшли своє обєктивне підтвердження в ході судового засідання і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Позивач за п.п.2, 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору при подачі позову (у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи та у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення), суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за двома позовними вимогами, майнового та немайнового характеру в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст.23, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 17513,97 (сімнадцять тисяч пятсот тринадцять) грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 (пять тисяч) грн.

В решті позову відмовити.

СтягнутизОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі487,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. О. Бабій