Рішення № 58143611, 26.05.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 681/2257/14-ц

Провадження № 22-ц/792/645/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Власенка О.В.,

суддів: Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Шевчук Ю.Г.

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказав, що 13 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (ПАТ "УкрСиббанк"), та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11141821000, за умовами якого Банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 30000,00 дол. США, зі сплатою 13,5 % річних за використання кредитних коштів, з кінцевим терміном погашення кредиту до 12 квітня 2011 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, 13.04.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № б/н, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями до нього загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м., сарай з блоків

Головуючий у першій інстанції - Бобяк Б.В. Провадження № 22-ц/792/645/16

Доповідач - Власенко О.В. Категорія № 19,27

загальною площею 24,9 кв.м., погріб з бутових загальною площею 17,6 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі за кредитним договором № 11141821000, укладеного 13 квітня 2007 року із ОСОБА_2

У порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього станом на 05.12.2014 утворилась заборгованість у розмірі 67617,75 дол. США, що еквівалентно 1042361 грн. 36 коп. Оскільки вимогу ПАТ "Дельта Банк" про погашення заборгованості за кредитним договором та виселення не виконано, Банк набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин Банк просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11141821000 від 13 квітня 2007 року у розмірі 67617,75 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність; виселити та зняти з реєстрації осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_1 передати Банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, ключі від вхідних дверей та інші документи.

Заочним рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2015 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11141821000 від 13 квітня 2007 року на суму 67617,75 дол. США, що станом на 05 грудня 2014 року складає 1042361,36 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями до нього загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м., сарай з блоків загальною площею 24,9 кв.м., погріб з бутових загальною площею 17,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ "Дельта Банк" вказаного предмета іпотеки у власність.

Ухвалено визнати право власності ПАТ "Дельта Банк" на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1

Виселити та зняти з реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_1 передати ПАТ "Дельта Банк" технічний паспорт та правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, ключі від вхідних дверей та інші документи, передбачені постановою КМУ № 868 від 17 жовтня 2013 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" 2555 грн. 39 коп. судового збору.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2015 року заочне рішення суду від 30 квітня 2016 року скасовано.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2016 року позов ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" вважає, що рішення суду в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його і ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, проте висновки з встановлених обставин зроблені ним неправильно.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Встановлено, що 13 квітня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11141821000, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 30 тисяч доларів США строком до 12.04.2011 року зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами (а.с. 7-18).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту, 13.04.2007 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями до нього загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м. (опис: житловий будинок з цегли загальною площею 99,2 кв.м.; сарай з блоків загальною площею 24,9 кв.м. зазначений на плані літерою "Б"; погріб з бутових загальною площею 17,6 кв.м. зазначений на плані літерою "В"), що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 201 від 14.02.2006 року, та знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 20-24).

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором та/або порушення боржником будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 5.1. розділу 5 договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку";

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

8 грудня 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, що підтверджується випискою з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (а.с. 39-40). Відповідно до умов договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги, що виникло з цього договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Тобто, до позивача перейшло у тому числі право звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з приписами ст. 514 ЦК України, згідно з якою до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на 5 грудня 2014 року, згідно з довідкою-розрахунком ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 19), внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 11141821000 становить 67617,75 доларів США, що згідно з курсом НБУ (за 100 доларів США - 1541,5499 грн.) складає 1042361 грн. 36 коп., з яких: 26644,86 доларів США - заборгованість по тілу кредиту; 40972,89 доларів США - заборгованість за процентами.

17 березня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" надіслав позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцю ОСОБА_1 письмові вимоги №№ 16033, 16020 (а.с. 25,32), які вони отримали 20.03.2014 року (а.с. 29,36), про порушення основного зобов'язання за кредитним договором, при цьому товариство попередило обох про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання ними порушеного зобов'язання та виселення з житлового будинку.

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності від 09 грудня 2015 року ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 99,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, станом на момент проведення експертизи, становить 500061 грн. (а.с. 148-184).

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Як передбачено ч.ч. 1 і 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Крім цього, згідно з п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів виходить із того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки наведеними нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право застосування його судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави/іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, заявлені позивачем вимоги є належним способом захисту.

Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором.

Разом із тим, відмовляючи в позові ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд припустився помилки.

Встановлено, що 19.12.2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зобов'язання вчинити дії та стягнення судового збору.

09.12.2015 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ "Дельта Банк" та відмовити у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, застосувавши вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України (а.с. 128).

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Отже, вказана заява представника відповідача, з підстав наведених у ній, не підлягала задоволенню.

21.01.2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вдруге звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ "Дельта Банк", оскільки термін погашення кредиту сплив 12.04.2011 року (а.с. 144).

Як зазначено у договорі про надання споживчого кредиту, сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання позичальником в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 12 квітня 2011 року, відповідно Графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до договору, а.с. 17-18), тобто, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань - внесення щомісячних платежів.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

У справі яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розміри та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-116цс13 від 06.11.2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати, в тому числі: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом з липня 2012 року, оскільки останній платіж ним було здійснено 27.06.2012 року, що підтверджується квитанцією № 15902836 (а.с. 78) та випискою по кредитному договору за період з 13.04.2007 року по 20.01.2012 року (а.с. 227-234), що свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Проте суд першої інстанції взагалі не дав оцінки вказаному факту.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що сплативши 27.06.2012 року в рахунок погашення кредиту 200 доларів США, ОСОБА_2 визнав наявність боргу перед ПАТ "Дельта Банк", вказаними діями було перервано перебіг позовної давності з 12.04.2011 року, позовна давність почалася заново, а тому ПАТ "Дельта Банк", звернувшись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 19.12.2014 року, не пропустив строк позовної давності, і висновок суду першої інстанції про це є передчасним і неправильним.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції даний спір вирішений з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ "Дельта Банк", який в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11141821000 від 13.04.2007 року в розмірі 67617,75 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 05.12.2014 року становить 1 042 361 грн. 36 коп., вправі задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями до нього загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м., ринкова вартість якого становить 500061 грн. (опис: житловий будинок з цегли загальною площею 99,2 кв.м.; сарай з блоків загальною площею 24,9 кв.м. зазначений на плані літерою "Б"; погріб з бутових загальною площею 17,6 кв.м. зазначений на плані літерою "В"), що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 201 від 14.02.2006 року, та знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом передачі ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки.

Разом з тим, враховуючи, що 7 червня 2014 року набув чинності Закон України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" його дія поширюється і на правовідносини сторін, у зв'язку з чим не підлягає виконанню рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, на час дії цього Закону.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог.

З матеріалів справи встановлено, що позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 2555 грн. 39 коп.(а.с. 6) та в розмірі 4287 грн. 36 коп. (2810,93+1476,43) (а.с. 208, 211). Позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" підлягають задоволенню на 25 %, а тому відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ "Дельта Банк" необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1710 грн. 69 коп.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" про визнання права власності на предмет іпотеки, виселення ОСОБА_1 з житлового будинку та зобов'язання його вчинити дії не оскаржується, апеляційна скарга таких доводів не містить, а тому вони не переглядаються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2016 року щодо відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" у власність житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 99,2 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м.; сарай з блоків, загальною площею 24,9 кв.м., зазначений в плані під літерою "Б"; погріб з бутових, загальною площею 17,6 кв.м., зазначений в плані під літерою "В", що знаходяться по АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11141821000 від 13 квітня 2007 року в розмірі 67617,75 доларів США.

Рішення суду не підлягає виконанню на час дії Закону України № 1304-VII від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судовий збір в розмірі 1710 грн. 69 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/ О.В. Власенко

Судді: /підпис/ О.М. Юзюк

/підпис/ О.І. Ярмолюк

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.В. Власенко