Рішення № 58143591, 26.05.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 685/188/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1106/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів: Купельського А.В., Фанди В.П.,

секретар - Лапко Ю.В.,

за участю позивача- Козака М.С.,

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,

встановила :

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» 30500грн., з яких: 15500грн.- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та 15000грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 22 грудня 2015 року між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу, відповідно до якого предметом лізингу є трактор «Foton-354», 2014 року випуску, вартістю 155000 грн. Згідно цього договору позивач сплатив 15500грн. на рахунок відповідача. В офісі відповідача його завірили, що трактор має бути поставлений протягом 3-х днів, однак трактор йому не доставили. Вважає зазначений договір фінансового лізингу нікчемним, оскільки не дотримані вимоги щодо його нотаріального посвідчення. Вважає, що йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що дії відповідача призвели до зміни усталеного способу життя позивача, який вимушений був відриватися від звичних занять та декілька раз їздити до м.Житомир з метою придбання трактора, а пізніше - з метою захисту своїх прав. Крім того, позивач вимушений був відволікатись від звичних справ і звертатись за захистом до юристів та в подальшому до суду, одночасно у нього погіршились стосунки в сім'ї через звинувачення дружини у розтраті грошей. Просить застосувати наслідки нікчемності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача 15500 грн сплачених коштів та 15000 грн моральної шкоди.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 15500 грн., сплачених ним згідно договору №003311 _______________

Головуюча у першій інстанції - Бурлак Г.І. Категорія: 19

Доповідач - Спірідонова Т.В.

фінансового лізингу від 22.12.2015 року та 2000 грн. моральної шкоди та в дохід держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон»просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що безпідставними є твердження суду про те, що договір фінансового лізингу є нікчемним, оскільки не був нотаріально посвідчений. Представник апелянта вважає, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди та її розміру. Вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.1 ст.121 ЦПК України при відкритті провадження, так як позивачем не було сплачено судовий збір за подання позовної заяви.

Апелянт ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, представник у судове засідання не з'явився.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Однак зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.

Встановлено, що 22 грудня 2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувачем) укладено договір №003311 фінансового лізингу, згідно з яким лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно, а саме: трактор «FOTON 354» вартістю 155000 грн., а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. Відповідно до умов договору позивач сплатив на користь ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» кошти у сумі 15500 грн, що підтверджується квитанцією від 22.12.2015 року.

Даний договір був укладений у простій письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки сторони при укладенні договору фінансового лізингу не дотрималися нотаріальної форми договору, яка є обов'язковою, такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція передбачена у постанові Верховного Суду України №6-2766цс15 від 16.12.2015 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року (п.4, п.5), судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оцінюючи в сукупності наявні у справі докази суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки договір фінансового лізингу укладений у простій письмовій формі, він є нікчемним, а тому обґрунтовано стягнув на користь позивача сплачені ним кошти у сумі 15500грн.

Рішення в цій частині ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Разом з тим, помилковими є висновки суду про стягнення на користь позивача моральної шкоди з підстав порушення його прав як споживача.

Так, відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися в сукупності з положеннями п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У статті 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» поняття шкоди визначено як завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Саме по собі задоволення вимог споживача не може бути підставою для відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди.

На підставі вищевикладеного, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Посилання представника апелянта на порушення судом вимог ч.1 ст.121 ЦПК України при відкритті провадження, так як позивачем не було сплачено судовий збір, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року скасувати в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/ (Т.В.Спірідонова)

Судді: /підпис/ (А.В.Купельський)

/підпис/ (В.П.Фанда)

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова