Вирок № 58141980, 07.06.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/689/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2016 р. м. Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю прокурора Максимціва Б.Б.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № №12016140050000259 від 23.01.2016 року відносно, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4/56- громадянина України, українця, неодруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше неодноразово судимого, а саме: вироком Червоноградського міського суду Львівьскої області від 27.02.2001 зач.З ст.140, ст.44, ч. 1 ст.142, ст.44, ст.42 КК України (1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі; вироком Червоноградського міського суду Львівьскої області від 30.12.2002 за ч. 3 ст.185, ч.3 ст.357, ст.70 КК України 2001 року до 3 років позбавлення волі; вироком Червоноградського міського суду Львівьскої області від 20.12.2006 за ч.І ст.309, ч.З ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; вироком Червоноградського міського суду Львівьскої області від 20.03.2007 р. за ч.ч.1,2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі, Сихівським районним судом м.Львова від 23.06.2011 р. за ч.2 ст.186, ч.2 ст.309 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч..2 ст.186 КК України,-

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_3. 23.01.2016 р., приблизно о 17:00 годині, перебуваючи по вул.Шептицьких у м.Львові, неподалік будинку №3, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_4 «Samsung Duos 7262» вартістю 1000 грн.. після чого намагався втекти з місця події, однак свого злочинного умислу де кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3, вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України, винним себе не визнав та пояснив, що в січні 2016 року до нього звернувся знайомий на імя ОСОБА_5 із проханням допомогти придбати мобільний телефон. Попередньо вибравши модель телефону на сайті «OLX», вказана особа надала обвинуваченому номер телефону потерпілого ОСОБА_4, який здійснював продаж мобільного пристрою у мережі інтернет. В подальшому чоловік на імя ОСОБА_5 перерахував на банківський рахунок обвинуваченого ОСОБА_3 суму у розмірі 1000 гривень, які останній повинен був використати для оплати вартості телефону. ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_4 та домовився про зустріч біля памятника ОСОБА_6 у м. Львові. ОСОБА_3 прийшов до обумовленого місця із знайомим на імя ОСОБА_7. Зустрівшись із продавцем, ОСОБА_3 повідомив йому, що перед здійсненням купівлі телефону, з метою перевірки технічних характеристик пристрою, телефон повинна оглянути його знайома на імя Марія. В процесі обговорення умов купівлі, товариш ОСОБА_3 ОСОБА_7 відлучився у власних справах. Після повернення останнього до памятника ОСОБА_6, де продовжували очікувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 надав товаришу банківську картку, повідомивши пін-код до неї та попросив зняти кошти у сумі 200 грн., які в подальшому були передані ОСОБА_4. В той же час, обвинувачений повідомив потерпілому, що неподалік від місця, де вони знаходяться в таксі очікує дівчина, яка повинна здійснити огляд телефону, проте у звязку із поганим самопочуттям не може підійти до них. Прибувши до місця, де знаходилось таксі, ОСОБА_4 відмовився сісти у нього та надати телефон для огляду знайомій обвинуваченого ОСОБА_8, яка очікувала всередині автомобіля. Надалі, у звязку із категоричною відмовою потерпілого, за проханням ОСОБА_3 огляд телефону за межами автомобіля провів його знайомий ОСОБА_7. В подальшому, ОСОБА_3 виявив бажання самостійно оглянути телефон, потерпілий не заперечуючи, надав мобільний пристрій у розпорядження ОСОБА_3. Останній, оглядаючи вирішив пройти до найближчого банкомату та зняти решту суми, необхідної для оплати вартості телефону. Проте, пройшовши банкомат, він не зупинився і попрямував далі, пришвидшивши рух. Намір не знімати залишок коштів виник раптово. У момент, коли ОСОБА_3 прямував до банкомату із телефоном потерпілого, його знайомий ОСОБА_7 залишався поруч із останнім, загороджуючи дорогу у напрямку в якому йшов ОСОБА_3. Пояснити такі дії ОСОБА_7 обвинувачений не може, оскільки все відбувалось спонтанно. Також обвинувачений ОСОБА_3 ствердив, що потерпілий ОСОБА_4 не прямував за ним. Усвідомивши, що має факт незаконного заволодіння, ОСОБА_3 викинув телефон у сміттєву урну, яка знаходилась на вул. Городоцькій у м. Львові. Надалі, до вказаного місця прибули працівники поліції та потерпілий ОСОБА_4

Не зважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), під час проведення судового слідства та повновго визнаня своєї вини під час проведення судових дебатів, його вина, повністю доводиться наступними зібраними та дослідженими у кримінальному проводжені доказами:

- показами даними у судовому засіданні потерпілим ОСОБА_4 який показав, що 23 січня 2016 року йому зателефонував невідомий чоловік з приводу оголошення про продаж мобільного телефону марки «Samsung», розміщеного потерпілим на сайті «OLX». Вартість зазначеного телефону становила 1000 гривень. Цього ж дня, а саме 23 січня 2016 року о 15:00 год., із наміром продати вказаний мобільний телефон, ОСОБА_4 домовився про зустріч з обвинуваченим ОСОБА_3 біля памятника ОСОБА_6 у м. Львові. Обвинувачений у телефонній розмові повідомив йому, що на вказану зустріч прийде із товаришем. В подальшому, обвинувачений ОСОБА_3 повторно зателефонував ОСОБА_4 та з невідомих причин переніс зустріч на 17:00 год.., на що останній погодився. О 16 год. 35 хв. ОСОБА_4 прибув до обумовленого у телефонній розмові місця та очікував на зустріч із потенційним покупцем. Через певний період часу до нього підійшов ОСОБА_3 та повідомив, що має намір придбати його мобільний телефон, проте, перед здійсненням купівлі, огляд телефону повинна здійснити його знайома, яка володіє певними навичками щодо визначення технічного стану мобільних телефонних пристроїв. В процесі очікування на зазначену дівчину, до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підійшов знайомий останнього, уточнив чи саме ОСОБА_4 здійснює продаж мобільного телефону та в подальшому кудись відлучився. Надалі, ОСОБА_3 запропонував потерпілому підійти до тролейбусної зупинки, яка знаходиться на вулиці Шептицьких у м. Львові, оскільки туди на таксі підїхала дівчина, яка повинна оглянути мобільний пристрій. Підійшовши до зазначеної зупинки, потерпілий побачив автомобіль, на задньому сидінні якого знаходився чоловік, який підходив до обвинуваченого та потерпілого, коли останні перебували біля памятника ОСОБА_6 та незнайома дівчина. В подальшому потерпілому було запропоновано присісти у автомобіль та надати телефон для огляду. Потерпілий ОСОБА_4 відмовився та повідомив обвинуваченому та його товаришу, що огляд телефону дозволить проводити лише на вулиці, поза межами автомобілю. Проте, ОСОБА_3 та його товариш наполягали на проведенні огляду у автомобільному транспорті. У звязку із тим, що вказана обставина насторожила ОСОБА_4, останній відмовився від наміру продавати мобільний телефон обвинуваченому і попрямував у протилежному напрямку від автомобіля в сторону парку. ОСОБА_3 та його товариш наздогнали ОСОБА_4 та повідомили, що огляд проведуть самостійно. Погодившись, ОСОБА_4 надав мобільний пристрій у розпорядження товариша обвинуваченого. Також, ОСОБА_4 повідомив, що не пригадує чи зазначена особа після проведення перевірки технічних характеристик телефону, повернула такий безпосередньо йому, чи надала для огляду ОСОБА_3, проте надалі мобільний пристрій власноручно оглядав ОСОБА_3. Після того, коли телефон вже перебував у розпорядженні обвинуваченого, товариш останнього знову кудись відлучився. Оглядаючи телефон, ОСОБА_3 постійно відходив від потерпілого на відстань 1-2 метрів. ОСОБА_4, насторожений поведінкою обвинуваченого, звернувся до нього із проханням проводити огляд телефону стоячи на місці. Проте, ОСОБА_3 не реагуючи на прохання потерпілого почав бігти із телефоном в руках в сторону «Привокзального ринку». ОСОБА_4 побіг вслід за ОСОБА_3, вигукуючи: «Стій! Зупинися!». ОСОБА_3 продовжував бігти по вулиці Тобілевича, прямуючи до вул. Городоцької. Надалі, ОСОБА_4 побачивши службовий автомобіль працівників поліції, зупинив його та вказав на ОСОБА_3, як на особу, яка відкрито викрала його мобільний телефон. Працівники поліції, з метою перевірки обставин, попрямували по вул. Городоцькій до кафе «Смачні Сезони», де перебував ОСОБА_3. Через невеликий проміжок часу до вказаного місця добіг ОСОБА_4. В процесі відібрання пояснень працівниками поліції від учасників події, хтось із очевидців повідомив, що мобільний телефон знаходиться в сміттєвій урні і що його туди помістив ОСОБА_3. В подальшому ОСОБА_4 попрямував до Галицького ВП ГУ НП у Львівській області з метою написання заяви про вчинення злочину щодо нього та надання пояснень.

- показами даними у судовому засіданні свідком ОСОБА_5, який пояснив, що займає посаду інспектора патрульної служби м. Львова. У січні 2016 року під час патрулювання на вул. Городоцькій у м. Львові, до нього звернувся потерпілий ОСОБА_4 та повідомив про факт відкритого викрадення мобільного телефону, вказавши на особу обвинуваченого ОСОБА_3 З використанням службового автомобілю, працівники поліції прибули до місця, де знаходився обвинувачений, а саме до кафе «Смачні сезони», яке розташоване на перехресті Залізничної та Городоцької вулиць, одночасно побачивши, що ОСОБА_3 втікаючи викинув невідомий предмет у сміттєву урну. В подальшому, очевидці, які на той момент перебували у вказаному місці, повідомили, що обвинувачений ОСОБА_3 викинув у згадану урну саме мобільний телефон. Надалі, з метою зясування обставин події була викликана слідчо-оперативна група ГВП ГУ НП у Львівській області.

- показами даними у судовому засіданні свідком ОСОБА_9, який пояснив, що займає посаду інспектора патрульної служби м. Львова, та надав аналогічні покази показам свідка ОСОБА_10

Суд надає віри показанням потерпілого ОСОБА_4, які є послідовними, обєктивно відображають обставини справи та стверджуються іншими безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Обвинувачений, заперечуючи показання потерпілого, не навів доводів та аргументів, які б ставили під сумнів їх правдивість та стверджували упередженість ОСОБА_4 по відношенні до останнього.

Суд приймає до увагипоказання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9 як об'єктивні, оскількивони підтверджуєються іншими доказами у кримінальному провадженні.. Зазначені показання свідків є допустимими, узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України підтверджується дослідженими в процесі судового слідства доказами: показами потерпілого ОСОБА_4, даними у судовому засіданні; показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, даними у судовому засіданні; протоколом огляду місця події від 21.01.2016 р. (а.с.6-8); протоколом затриманя особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.01.2016 р. (а.с.22-26); постановою про залучення потерпілого від 23.01.2016 р. (а.с. 28); протоколом огляду предмету від 26.01.2016 р. яким було оглянуто вилучений мобільний телефон марки «Samsung Duos 7262», та фототаблиця до нього ( а.с. 51-55); постановою про визнання предметів речовими доказами і прилученням їх до матеріалів кримінального провадження від 26.01.2016 р., якою мобільний телефон марки «Samsung Duos 7262», визнаний речовим доказом по справі. (а.с.56).

Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відтак за відсутності будь-яких суперечностей по справі суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в пред»явленому обвинуваченні.

Аналізуючи позицію обвинуваченого на стадії судового слідства щодо заперечення своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч.2 ст. 186 КК України та його показання у суді, суд приходить до висновку, що така позиція не відповідає зібраним та дослідженим обєктивним доказам по справі, спрямована на уникнення відповідальності за вчинене; спростовується встановленими фактичними обставинами і доказами по кримінальному провадженні, а саме послідовними та вичерпними показаннями потерпілого ОСОБА_4, та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9 даними ним у судовому засіданні, які підтвердили, що саме обвинувачений ОСОБА_3 вчинив замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Заперечення своєї винуватості обвинуваченим у вчиненні злочинних дій суд розцінює, як обрану ними позицію захисту; доводи обвинуваченого спростовуються обєктивними доказами у справі, наведеними у мотивованій частині вироку. Оцінюючи показання потерпілого та свідків в частині скоєння обвинуваченим ОСОБА_3 злочину передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч.2 ст.186 КК України, суд надає їм віри, оскільки вони знаходяться у обєктивному взаємозвязку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються іншими доказами. Обвинувачений не навів доводів чи мотивованих аргументів, які б дали підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_4 його оговорює.

Оцінюючи докази в їх сукупності суд визнає їх допустимими, належними, достатніми та достовірними і такими, які об»єктивно і повно доводять вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, предаченого ч. 2 ст. 15 - ч.2 ст. 186 КК України. Таким чином, аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведена.

За таких обставин дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 186 КК України, тобто замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено; обставини, що помякшують покарання не встановлені, обставини справи, характеристику, та вважає за необхідне призначити покарання за вказаний злочин у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України. Однак, враховуючи особу обвинуваченого, наявності у нього на утриманні тяжко хворої громадянської дружини та її малолітньої дитини, та те, що ОСОБА_3 з моменту внесення застави вживав заходи для працевлаштування, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, так як його виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства. З урахуванням характеру суспільно небезпечного діяння, суд вважає доцільним застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 положення ст. 76 КК України, з покладанням відповідних обов»язків.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який перейшов у заставу, обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, враховуючи особу та тяжкість злочинного діяння, слід залишити без змін.

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Samsung Duos 7262» слід залишити потерпілому ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Зобовязати засудженого ОСОБА_3, відповідно до ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично зявлятись в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який перейшов у заставу, обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу, враховуючи особу та тяжкість злочинного діяння, слід залишити без змін.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Samsung Duos 7262», - залишити потерпілому ОСОБА_4

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львова до Апеляційного суду Львівської області з підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В.Ф.Романюк