Рішення № 58141272, 30.05.2016, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

30 травня 2016 рокуСправа № 322/415/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна

про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

04 квітня 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5296, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу від 01.10.2015 щодо звернення стягнення на предмет боргу по кредитній картці;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

02.04.2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 5000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою розміру обов'язкового щомісячного платежу в розмірі 3 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто до 31.04.2010, а позичальник зобов'язувався повертати кредит згідно з графіком погашення суми кредиту та сплачувати 3% щомісячно.

У зв'язку з невиконанням обов'язків по сплаті кредиту банк звернувся до нотаріуса, яким було вчинено виконавчий напис за № 5296, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 25 507,97 грн., а саме: 4985,77 грн. - борг по кредиту; 14 709,88 грн. - борг по відсотках; 2 976,70 грн. - пеня; 1133,62 грн. - штраф, 1700,00 грн. - витрати по виконавчому напису.

Зазначений виконавчий напис, на думку позивача є таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки вчинений без подання стягувачем документів, що підтверджують безспірність заборгованості, та поза межами строків позовної давності.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити його вимоги.

Позивач 30.05.2016 надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог, в якій також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, у судові засідання 12.05.2016 та 30.05.2016 не прибув, не повідомив суд про причини неявки, а також не надіслав до суду будь-яких заяв та заперечень проти позову.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України та з огляду на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, судом 30.05.2016 було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 30.05.2016 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

встановив:

01 жовтня 2015 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі п. 19 ч. 1 ст. 34, ст.ст. 87 - 89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5296, яким запропоновано стягнути кошти у сумі 25 505,97 грн. з ОСОБА_1, які є її боргом за кредитним договором № б/н від 02.04.2007, укладеним між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: залишок заборгованості за кредитом - 4 985,77 грн.; заборгованість за відсотками - 14 709,88 грн.; пеня та комісія - 2 976,70 грн.; штраф - 1 133,62 грн., що всього становить 23 805,97 грн., а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1700,00 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області від 21.03.2016 було відкрито виконавче провадження ВП № 50557464 про примусове виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин провадиться на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

За правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи питання про дотримання строків давності при вчиненні вищезазначеного виконавчого напису, суд на підставі норм ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, враховує висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 12 листопада 2014 року по справі № 6-167ц14 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 41479730) та зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається із закінченням строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов'язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з виписки з рахунку боржника, на підставі якого вчинено виконавчий напис № 5296 від 01.10.2015, в ній відсутні відомості, передбачені п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а саме строки щомісячного погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому, пам'яткою клієнта передбачено щомісячне погашення кредиту в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн.

Водночас, прострочення основного боргу в розмірі 4 985,77 грн., згідно з випискою з рахунку боржника, наступило раніше 01.10.2012, тобто поза межами трирічного строку позовної давності до дня вчинення виконавчого напису № 5296 від 01.10.2015.

З огляду на викладене, суд визнає безпідставним вчинення виконавчого напису нотаріусом за період з 02.04.2007 по 31.08.2015, що становить вісім років чотири місяці двадцять дев'ять днів.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До позовної заяви додано квитанцію від 04.04.2016 № 20, якою підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 551,20 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 - 226, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5296 від 01 жовтня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 25 505,97 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ять гривень 97 коп.) заборгованості за кредитним договором № б/н від 02 квітня 2007 року та витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, а відповідачем - протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.С. Гасанбеков