Рішення № 5813766, 28.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.09 Справа № 13/106

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій», м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 6419 грн. 25 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники: від позивачаКірсан Т.В. дов. № б/н від 23.04.2009р.; від відповідачаОСОБА_3 дов. № 768 від 29.04.09 р.;

ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Чорна І.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 6 419 грн. 25 коп., а саме борг за договором від 01.07.2008 р. за вересень 2008 р. січень 2009 р. в сумі 3 375 грн. 00 коп., 3 044 грн. 25 коп. пеня за період з 06.09.2008 р. по 05.02.2009 р.

28.05.2009 р. позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача борг за договором за період вересень грудень 2008 р. в сумі 2 700 грн. 00 коп., та пеню в сумі 2 835 грн. 00 коп.

Зазначена заява приймається судом, и таким чином предметом позову який розглядає суд є стягнення коштів в сумі 5 535 грн. 00 коп.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

28.05.2009 р. позивачем заявлене клопотання про проведення судової експертизи на вирішення якої поставити запитання про належність підпису яким засвідчено пролонгування дії договору (від 01.07.2007 року) до 30.12.2008 р. відповідачу ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З врахуванням викладеного суд не вбачає необхідності в проведені судової експертизи для встановлення належності підпису відповідачу щодо продовження строку дії договору. За таких обставин клопотання про проведення судової експертизи відхиляється.

Згідно п. 4.5. договору сторони встановили, що всі спори за договором передаються на розгляд в постійно діючий третейський суд при асоціації «Луганськ-Юрстандарт», третейський суддя Шликов Д.В.

Сторони після порушення провадження у справі в господарському суді не подали заперечень проти розгляду справи господарським судом. За таких обставин, з врахуванням положень ст. 124 Конституції України підстави для припинення провадження у справі відповідно до п. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що 01 липня 2008 року сторонами по справі був укладений договір за яким позивач надав відповідачу обладнане місце для розміщення торгового павільйону розміром 3,6х2,5=9м2. Відповідач зобовязався сплачувати позивачу витрати в сумі 675 грн. 00 коп. авансовим платежем не пізніше 5 числа місяця за який здійснюється розрахунок.

Згідно п. 2.4. договору за порушення строків платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.1. строк дії договору з 01 липня 2008 р. по 30 вересня 2008 р. По закінченню зазначеного строку при наявності продовжити договірні відносини відповідач повинен продовжити строк дії договору з оформленням заяви на продовження договірних відносин на новий строк.

Після закінчення встановленого строку дії договору 30 грудня 2008 р. відповідач продовжував використовувати обладнане місце під розміщення павільйону, а позивач не заперечував проти поновлення договору на новий строк.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 01.07.2008 р. за період з вересня 2008 р. по грудень 2008 р. включно в сумі 2 700 грн. 00 коп., та пеню в сумі 2 835 грн. 00 коп. за період з 06.09.2008 р. по 05.02.2009 р.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що строк дії договору закінчився 30 вересня 2008 р. Відповідач зазначає, що він усно повідомляв позивача про небажання продовження строку дії договору. Відповідач посилається на те, що позивач здійснював йому перешкоди при спробі вивезти належний відповідачу павільйон з території ринку. На підтвердження цього факту він посилається на акти складені ним за участю інших фізичних осіб підприємців.

Відповідач заперечує проти стягнення заявленої позивачем пені, посилаючись на те, що її розмір перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

З врахуванням істотних умов договору укладеного сторонами 01 липня 2008 року зазначений договір є договором найму, за яким відповідач одержав в користування обладнане місце для розташування належного йому торгового павільйону, та зобовязався сплачувати за це позивачу встановлену договором плату 675 грн. 00 коп.

Зазначений договір позивачем був виконаний, відповідач одержав предмет найму та використовував його для розміщення торгового павільйону.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач проти продовження строку дії договору на новий строк не заперечував. Відповідач не надав суду належних доказів, що він повідомляв позивача про своє небажання продовжити строк дії договору.

Таким чином, з врахуванням фактів, встановлених судом, та відповідно до норм ст. 764 Цивільного кодексу України, спірний договір був продовжений на новий строк до 31 грудня 2008 р.

Відповідач не оплатив позивачу плату за договором за період вересень грудень 2008 р., в звязку з чим виникло прострочення грошового зобовязання в сумі 2 700 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення боргу в сумі 2 700 грн. 00 коп. є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені в сумі 2 835 грн. 00 коп. за період з 06.09.2008 р. по 05.02.2009 р. нарахованої в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Разом з тим, правило названої норми, що допускає збільшення договором розміру неустойки, встановленої законом, є загальним. Воно не виключає застосування спеціальних правил законів.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, яким б способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Так, якщо вказаним Законом встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу, включаючи ПДВ та інші податки), то у більшому розмірі вона не може бути стягнута.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 190 грн. 52 коп., в решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі розраховуються виходячи з суми позову яка розглядалася судом і стосовно якої прийнято рішення, судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 53 грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 61 грн. 62 коп., в решті на позивача.

Керуючись ст. 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій», м. Луганськ, вул. Ватутіна, 90-а, ідентифікаційний код 30339378, борг в сумі 2 700 грн. 00 коп., пеню 190 грн. 52 коп., державне мито у сумі 53 грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 61 грн. 62 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

01 червня 2009 року