Рішення № 58137365, 22.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 753/16405/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді Астахової О.О.,

при секретарі: Рудь Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 388 592 грн. 04 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 221 143 грн. 35 коп. та заборгованості по выдсоткам за користування кредитом - 167 448 грн. 68 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 21.06.2004 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23-2F9/06-2004А, згідно якого Банк зобов'язується надати відповідачу кредитні кошти в сумі 17 850,00 доларів США, з розрахунку 14 % річних на строк з 21.06.2004 року по 21.06.2010 року.

Позичальник свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач своєчасно позивачу грошові кошти не повернув, відсотки за користування кредитом не сплатив, внаслідок чого у нього перед банком утворилась станом на 31.07.2015 року вказана заборгованість.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого, АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема за кредитним договором №23-2F9/06-2004А укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

Оскільки досудове врегулювання спору виявилось неможливим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві. Додатково зазначив, що протягом тривалого часу позивач намагався врегулювати даний спір із відповідачем в досудовому порядку, у зв»зку із чим з даним позовом до суду звернувся лише в серпні місяці 2015 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав викладених у письмових запереченнях. Додатково зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, оскільки строк дії кредитного договору сплив 21.06.2010 року, а з даним позовом позивач звернувся через п»ять років. Дій які б свідчили про переривання строку позовної давності ОСОБА_1 не вчинялось, а поважності причин пропуску строку позивачем, в межах якого повинен був звернутися до суду для захисту своїх прав, не зазначено. З огляду на наведене просила суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 21 червня 2004 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23-2F9/06-2004А, згідно умов якого останньому було надано кредит у розмірі 17 850,00 доларів США, строком до 21.06.2010 року, із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14% річних. За змістом п.1.2.2 вказаного договору повернення кредиту та відсотків за його користування повинно було здійснюватись в обсязі та в терміни встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (дострокового) відповідно до умов розділу 11 даного договору на підставі будь-якого з п.п.2.3, 5.3,5.5,5.6, 5.8,7.4., ч. 2 п. 9.2. цього договору.

Як убачається із виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», а також витягу із додатку № 1, право грошової вимоги по кредитному договору №23-2F9/06-2004А від 21.06.2004 року укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 передано позивачу.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»має право вимоги і являється належним позивачем.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 10. 57-59 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються зокрема на підставі пояснень сторін, їхніх представників, письмових доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За даними розрахунку заборгованості станом на 31.07.2015 прострочена заборгованість за кредитним договором №23-2F9/06-2004А становить 388 592 грн. 04 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 221 143 грн. 35 коп. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 167 448 грн. 68 коп. (а.с. 11).

Проте, в порушення вимог ст. 57-60 ЦПК України, позивачем не доведено належними доказами факту передачі та отримання відповідачем кредиту у вказаному у договорі розмірі, тобто доказу виконання Банком перед позичальником своїх зобов'язань за цим кредитним договором.

Крім того, згідно положень ст.ст. 256,257, 262 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно ч. 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Будь-яких додаткових угод сторін, якими встановлено інший термін повернення кредиту ніж строк визначений у кредитному договорі - до 21.06.2010 року, матеріали справи не містять, доказів того, що відповідач вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов»язку суду не надано, представник відповідача заперечує факт визнання відповідачем боргу.

Саме на сторони покладено обов»язок по доведенню тих обставин на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень.(ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України)

За ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд критично оцінює твердження представника позивача, щодо поважності причин пропуску ним строку позовної давності, оскільки жодного належного доказу на підтвердження таких обставин суду не надано. Право вимоги у позивача виникло з 08.12.2011 року і тільки 26.08.2015 року він звернувся з даним позовом до суду. Посилання представника позивача щодо врегулювання спору у досудовому порядку, що потягло за собою сплив строку позовної давності не підтвердженні документально. Не зважаючи, на роз'яснення судом представникам сторін наслідки вчинення або не вчинення відповідних процесуальних дій, оголошення у справі перерви для надання представникам можливості подати докази, сторона позивача таким право не скористалась та не довела перед судом переконливості своїх доводів.

Оскільки, позивач не довів належними доказами факт отримання відповідачем кредиту у розмірі визначеному кредитним договором, звернувся до суду із вказаним позовом з порушенням строків позовної давності, поважності причин такого пропуску судом не встановлено, а представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що у позові необхідно відмовити.

На підставі ч.2 ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 58, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 233, 294 ЦПК України, ст.ст. 256 ,257, 262, 267, 512, 514, 525, 526, 1054, 1077, Цивільного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я :

Повний текст рішення виготовлено 27.03.2016 року.