Рішення № 58134231, 01.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/242/16-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/2228/16 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 42 01.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Лівінського С. В.

суддів: Мережко М. В.,

Суханової Є.М.

за участю секретаря судового засідання Бобка О.В

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення в житлове приміщення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів. Просив зобов'язати їх не чинити йому перешкод у користуванні 1/5 частиною квартири АДРЕСА_1 та вселити його у вказану квартиру.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2016 року у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати через порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи позивачу у вселенні до спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що ним не доведено факту порушення його права користування власним майном та факту втручання у здійснення ним повноважень щодо володіння, користування і розпорядження цим майном з боку відповідачів.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком районного суду за такого.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до закону №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст.16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому особа, яка є співвласником майна, яке перебуває у спільній частковій власності, наділена правом на захист права користування, володіння або розпорядження таким майном не залежно від розміру належної їй частки.

Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і сторонами не заперечується, що позивачу належить право власності на 1/5 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1,а також, що згідно висновку про відсутність кримінального правопорушення 23 грудня 2015 року, він звертався до Ірпінського ВП ГУ Національної поліції в Київській області зі скаргою на те, що відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні та розпорядженні спірною часткою квартири.

Оскільки районним судом наведене залишене поза увагою, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, вселення ОСОБА_3 до спірної квартири та зобов'язання відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні 1/5 частиною спірної квартири.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання до суду позовної заяви і апеляційної скарги в розмірі 1763,84 грн належить стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача у розмірі по 440,96 грн, з кожного.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309 ст. ст. 313 - 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Вселити ОСОБА_3 в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_3 у здійснені ним права користуванні 1/5 частиною вказаної квартири, співвласником якої він є.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1763,84 грн по 440.96 з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В. Лівінський

Судді: М.В. Мережко,

Є.М. Суханова