Рішення № 58133716, 23.05.2016, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р. Справа № 370/251/15-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Устимчук М.Ю., при секретарі Захарченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчий комітет Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області , треті особи Реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції та Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним і скасування його державної реєстрації, скасування рішення ради на підставі якого був виданий державний акт, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом 28.01.2015 року. В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги відповідної заявою від 25.02.2016 року вказавши наступне. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла її матір ОСОБА_4, яка при житті склала заповіт , яким все своє майно в рівних долях заповіла донькам , а саме їй та відповідачці по справі. Нотаріус видав свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок в АДРЕСА_1 в рівних долях. Вона зареєструвала своє право власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень. Згідно виписки з по господарської книги біля житлового будинку за померлою ОСОБА_5 рахувалась земельна ділянка площею 0,50 га, з яких 0,25 га для ОЖБ та 0,25 га для ведення особистого селянського господарства. Згідно з точними обмірами Макарівського РЗБК з техпаспорту вбачається, що в дійсності на місцевості з врахуванням вже давно існуючих меж і прилеглих земельних ділянок в наявності за адресою АДРЕСА_2 є лише 0,482 га ( 0,25 га для ОЖБ та 0,232 га для ведення ОПГ) . Без її відома , відповідачка по справі одноособово приватизувала вищевказану земельну ділянку чим порушила її права як власниці ? частини житлового будинку. Крім того, підставою видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачки є рішення виконкому Вільнянської сільської ради №2 від 18.01.2002 року , що суперечить вимогам чинного на той момент законодавства ,оскільки винесено не вповноваженим органом, а тому просила суд визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Вільнянської сільської ради №2 від 18 січня 2002 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою , що посвідчує право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 а також визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 19.06.2002 року видраний ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію.

У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала, викладене у позові та заяві про уточнення позовних вимог підтвердила та пояснила, що її матір ОСОБА_5 проживала у АДРЕСА_1 у будинку побудованим з її батьком. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,50 га. Яким чином та на підставі якого документа ця земельна ділянка надавалась батькам їй не відомо. Після смерті матері вона успадкувала ? частину житлового будинку, її сестра відповідачка ОСОБА_2 успадкувала іншу частину спадкового майна. Приватизація у селі Вільно розпочалась ще при житті матері, але матір відмовилась приватизувати землю, казала що має двох дочок і і кожна отримає по 0,25 га. Відповідачка почала будуватись поруч успадкованого будинку, питання приватизації земельної ділянки не піднімалось. Вона особисто з квітня по жовтень на кожні вихідні приїздить до села, а сестра живе у будинку постійно. Вона обробляє половину земельної ділянки. Коли ж у вересні 2014 року вона вирішила приватизувати свою частину земельної ділянки, то з розмови з відповідачкою їй стало зрозуміло, що землі у неї вже не має. У земельному відділі їй повідомили, що вся земельна ділянка приватизована сестрою.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечила та пояснила, що з 2000 року вона з родиною постійно проживає у АДРЕСА_1 у житловому будинку, який успадкувала після смерті матері. У 2002 році вирішила приватизувати земельну ділянку біля будинку і тричі намагалась отримати згоду від своєї сестри позивачки по даній справі. Двічі сестра відмовляла їй , а на третій раз дала свою згоду на приватизацію земельної ділянки .

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги повністю заперечила, подала суду письмову заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач Вільнянська сільська рада Макарівського району Київської області свого представника до зали суду не направили, подали лист з проханням слухати справу у їх відсутності.

Треті особи по даній справі своїх представників до зали суду не направили, подали листи з проханням слухати справу у їх відсутність .

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами , ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла матір сторін - громадянка ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкодавець ОСОБА_4 заповіла своїм дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. ( а.с. 8)

Позивачка ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на 1\2 частку вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. ( а.с. 11-12)

Згідно з виписки з по господарської книги №4 за 1996-2000 р.р. Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області біля житлового будинку за ОСОБА_5 рахувалася земельна ділянка площею 0,50 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,25 га для ведення особистого селянського господарства. ( а.с. 9)

Як слідує з поданих матеріалів , а саме Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 відповідачка по справі ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Вільнянської сільської ради від 18.01.2002 року №2 отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,482 га, з яких 0, 250 га передано для обслуговування житлового будинку, 0,232 га передано для ведення особистого підсобного господарства(ОПГ), що розташована за адресою: АДРЕСА_1. ( а.с. 10)

У позовній заяві зазначено, що у січні 2015 року Позивачка дізналася, що земельна ділянка під житловим будинком частину якого вона успадкувала , була одноособово приватизована відповідачкою, без відома Позивачки та її згоди, не узгодивши зі своєю сестрою питання щодо розмірів земельної ділянки та не погодивши з нею межі земельної ділянки як суміжним землевласником.

За клопотанням сторони до матеріалів справи було витребувано та приєднано копію Технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам в селі Вільно на території Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області. ( а.с. 140-157)

У судовому засіданні суд мав змогу ознайомитись з копією рішенням виконавчого комітету Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області №2 від 18 січня 2002 року «Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю» . яке міститься у матеріалах технічної документації. ( а.с. 152)

Зі змісту рішення слідує, що виконавчий комітет вирішив затвердити технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам згідно додатку; передати у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлових та господарських споруд, для ведення особистих підсобних господарств громадянам площею, згідно додатку.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст.26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка колишній сільський голова Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області Кушенко Володимир Петрович , який згідно матеріалів справи підписав рішення виконкому Вільнянської сільської ради №2 від 18.01.2002 року на запитання пояснив, що повноваження сесії Вільнянської сільської ради можливо на той час були делеговані виконкому сільської ради, проте точно він не пам'ятає. а саме тому оспорювань по даній справі рішення №2 від 18.01.2002 року прийнято виконкомом Вільнянської сільської ради. Питання земельних відносин виключно компетенція сесії сільської ради, був якийсь період що повноваження надавались виконкому, проте підтверджень не має.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач по справі , заперечуючи позов ОСОБА_1 щодо правомірності рішення виконкому Вільнянської сільської ради №2 від 18.01.2002 року просив суд допитати свідка ОСОБА_8, проте суд вважає, що свідок не підтвердив факт делегування повноважень Вільнянської сільської ради станом на 18.01.2002 року з питань земельних відносин виконкому Вільнянської сільської ради , оскільки його пояснення побудовані на припущеннях. Будь-яких інших доказів суду не надано.

Крім того, суд звертає свою увагу на наступне.

Відповідач по даній справі Вільнянська сільська рада , розглядаючи заяву громадянки ОСОБА_2 не керувались вимогами діючого на той час законодавства при визначенні розміру земельних ділянок відповідно до поділу житлового будинку , можливо навіть не знали, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом спільної часткової власності.

Так, відповідно до ст.30 ЗК від 18.12.1990 року №561-ХІІ ( діючого на час набуття права власності на будинок) при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Відповідно до ч.4 ст.120 ЗУ України від 20.12.2001 року ( діючого на час винесення рішення) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди , якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказав, що при розгляді заяви ОСОБА_2 про приватизацію земельної ділянки мала би бути врахована згода спадкоємця ОСОБА_1, але чи така згода була він не може стверджувати.

Таким чином, суд вважає, що виконком Вільнянської сільської ради Макарівського району при винесенні рішення № 2 від 18.01.2002 року були грубо порушені вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , вимоги земельного та цивільного законодавства України .

Винесенням рішення виконкомом Вільнянської сільської ради Макарівського району №2 від 18.01.2002 року «Про затвердження технічної документації по складанню державного акту на право приватної власності гр. ОСОБА_2» та в подальшому отриманням ОСОБА_2 Державного акту на право власності на всю земельну ділянку площею 0, 482 га в АДРЕСА_1 були грубо порушені права позивача як співвласника житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1

Проте, суд не може проігнорувати письмову заяву про застосування строків позовної давності подану представником відповідача ОСОБА_7 під час судового розгляду.

Так, відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 ч.3 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В матеріалах цивільної справи відсутні будь які докази, що підтверджували б те,що позивач ОСОБА_1 дізналась про своє порушене право саме у січні 2015 року, як це зазначено у позові.

На разі свідок позивачки ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що одружився з дочкою позивачки у 1996 році і постійно приїжджає до села Вільно для обробітку земельної ділянки на вихідні дні. Був період коли сторони по даній справі обробляли земельну ділянку разом, але потім відповідачка років шість-сім назад поділила город «на око» . Він пам'ятає розмову відповідачки з позивачкою щодо приватизації земельної ділянки і теща ОСОБА_1 надала таку згоду. Це було пов'язано з тим, що ОСОБА_2 потрібно було отримати дозвіл на будівництво магазину на землі при цьому розмір ділянки не ними озвучувався, така розмова мала місце на початку 2000 року.

Свідок відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що знайомий з відповідачкою з 1989 року , а з позивачкою - з дня смерті їх матері ОСОБА_4. Він був у будинку в АДРЕСА_1 за життя ОСОБА_4 та після її смерті, бо допомагав ОСОБА_11 , тобто чоловіку відповідачки. На той час у будинку в селі Вільно жила відповідачка, а позивачка в місті Києві, однак город оброблявся обома родинами. З 1999 року він проживав у будинку сторін в АДРЕСА_1 протягом 3 років за проханням ОСОБА_2 Йому достовірно відомо, що відповідачка узгоджувала питання приватизації земельної ділянки зі своєю сестрою, і позивачка була згодна на таку приватизацію. Що стосується розмірів земельної ділянки , їх частин , йому невідомо.

Проаналізувавши пояснення свідків, суд приходить до висновку, що позивач по справі знала, або повинна була знати про те,що її сестра - відповідачка ОСОБА_2 у 2000-2002 роках проводить приватизацію земельної ділянки біля житлового будинку в АДРЕСА_1

Таким чином, враховуючи вищевикладене , суд, зважаючи на те, що права позивачки ОСОБА_1 були порушені ( обставини викладені вище) , проте загальний трьохрічний строк позовної давності позивачкою пропущений, заяв про його поновлення суду не подано, поважних причин для поновлення не встановлено, а отже у задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 13, 15,60,79,88, 209,212-215,223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчий комітет Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області , треті особи Реєстраційна служба Макарівського районного управління юстиції та Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним і скасування його державної реєстрації, скасування рішення ради на підставі якого був виданий державний акт, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 27 травня 2016 року.

Суддя М.Ю. Устимчук