Постанова № 58131464, 16.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. Справа № 804/440/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-прідприємець ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0011781706 від 10.08.2015 р. на загальну суму 3659,99грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним своєчасно сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за несплату якого відповідачем нараховані штрафні санкції та пеня рішенням № 0011781706 від 10.08.2015 р., а тому позивач виконав свій обов'язок щодо сплати єдиного внеску, помилково перерахувавши відповідні кошти на неналежні рахунки.

09.02.2016 року від Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач зазначає, що оскаржуване рішення було винесено правомірно, оскільки відповідно до вимог п. 6 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на занальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується внесок. Проте, позивачем було порушено граничний строк сплати до 20.07.2015 року. Фактичне погашення податкового боргу відбулося 31.07.2015 року.

У судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17.12.2010 р. суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_2 було видано свідоцтво про сплату єдиного податку, серія НОМЕР_3, термін дії: 2011 р., вид діяльності: 52.21.0 роздрібна торгівля продовольчими товарами (аркуш справи 19).

Законом який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464 від 08.07.2010 р.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 р. передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому - числі, філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464 від 08.07.2010 р. платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Державної фіскальної служби у строки, в порядку та за формою, встановленими ДФС за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Частиною 5-7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464 від 08.07.2010 р. визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Державної фіскальної служби, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному територіальному органу Державної фіскальної служби. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується Державним казначейством України та Державною фіскальною службою за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розрахункове обслуговування територіального органу Державної фіскальної служби здійснюється відповідно до умов договорів між органами Державного казначейства України і власниками рахунків. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464 від 08.07.2010 р. платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначених норм позивачем був сплачений єдиний внесок, що підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями:

квитанція № 5 від 08.10.2013 р. на суму 398 грн. 01 коп. (призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7%);

квитанція № 18 від 08.11.2013 р. на суму 398 грн. 01 коп. (призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7%);

квитанція б/н від 07.12.2013 р. на суму 422 грн. 65 коп. (призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7%)

квитанція № 0110059 від 08.01.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп. (призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110100 від 05.02.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110083 від 04.03.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

платіжне доручення № 10 від 03.04.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

платіжне доручення № 17 від 05.05.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

платіжне доручення № 28 від 03.07.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110115 від 06.06.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110117 від 07.08.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110173 від 08.09.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110231 від 07.10.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110241 від 06.11.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 0110250 від 08.12.2014 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

платіжне доручення № 5 від 06.01.2015 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 5432/з36 від 06.02.2015 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 5432/з14 від 11.03.2015 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 5433/з14 від 08.04.2015 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 5433/з42 від 12.05.2015 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% );

квитанція № 5433/з40 від 15.06.2015 р. на суму 422 грн. 65 коп.(призначення платежу єдиний соц. внесок 34,7% ) (аркуші справи 8, 23, 33, 65).

Проте, єдиний внесок сплачувався позивачем помилково на р/р 37195201000486, який також являється розрахунковим рахунком в УДКС у Дніпропетровській області замість р/р 37192204000486.

10.08.2015 р. відносно позивача було прийнято рішення № 0011781706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, однак не погодившись із вказаним рішенням позивач оскаржив його до Головного Управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області.

Рішенням про результати розгляду скарги № 6 від 18.08.2015 р. скаргу позивача залишено без розгляду, рішення № 7850/10/04-36-10-07-09 від 04.09.2015 р.

Пунктом 2 ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 р. передбачено, що помилково сплачені кошти повинні бути перераховані у відповідних пропорціях на відповідні рахунки, або повинні бути повернуті платнику.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464 від 08.07.2010 р. порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 9 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 р. №450, передбачено, що помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів перераховується шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку, яким встановлено, що координаційно-моніторінговий підрозділ органу доходів і зборів у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою структурного підрозділу органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, про підтвердження повернення надміру або помилково сплачених коштів, на підставі даних інтегрованих карток платників готує відповідні висновки.

Як зазначив позивач відповідна заява про зарахування коштів на належний рахунок була надана 13.07.2015 р. Таким чином, відповідний підрозділ Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області мав підготувати у строк не більше ніж три робочих дні з дня її отримання заяви, висновок про перерахування помилково сплачених суми єдиного внеску та здійснити їх перерахування на відповідний рахунок органу доходів і зборів не пізніше двох робочих днів з дня надходження висновку.

Проте як вказується в рішенні про результати розгляду скарги таке перерахування було здійснене лише 21.07.2015 року, що свідчить про неналежний її розгляд відповідачем. Внаслідок неналежного розгляду заяви позивача, а саме з порушенням установленого законодавством строку, відповідачем необґрунтовано нараховано позивачу штрафи та пеню за зайвий 1 календарний день.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що як свідчать реквізити «призначення платежу»на квитанціях та платіжних дорученнях про сплату єдиного внеску, позивач сплачував єдиний внесок, як роботодавець, а кошти які своєчасно зараховані платниками єдиного внеску до небюджетних рахунків 3719 є коштами територіальних органів Міндоходів, що виключає можливість виникнення недоїмки. Крім того, на той же самий рахунок від позивача надходили й платежі зі ставкою збору 34,7 %.

Також, представник позивача зазначив, що відповідно до пп. 6 п.3 Інструкції №449 у разі наявності у платника на кінець звітного базового періоду недоїмки, несплачених штрафів та пені спеціалістами відділів обліку надходження платежів автоматично формується вимога про сплату недоїмки на підставі облікових даних карток особових рахунків платників. Проте з боку контролюючого органу протягом жовтня 2013 по липень 2015 позивачам не направлялися вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі несвоєчасного або не в повному обсязі сплати єдиного внеску, до платника застосовується фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з пп.1 ст. 9 цього Закону та п.4.3. Інструкції №449 передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органом державної казначейної служби України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу ії зарахування на рахунок органів доходів і зборів.

При цьому, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення № 0011781706 від 10.08.2015 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені до суду не надано.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність винесення оскржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0011781706 від 10.08.2015 р., яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 нараховано штрафні санкції на загальну суму 3659,99 грн.

Стягнути з Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39566983) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) судовий збір в сумі 92,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова