Постанова № 58131455, 18.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 р. Справа № 804/7790/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛЛ-АРТ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0001682203, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛЛ-АРТ» звернулося до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просить:

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.02.2015 року № 00006022003, винесене Лівобережною об'єднаною ДПІ м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з вимогою сплатити податок на додану вартість у сумі 48 500,00 грн. за основним платежем, та 12 125,00 грн. за штрафними санкціями.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 року № 0001682203, винесене Лівобережною об'єднаною ДПІ м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з вимогою сплатити 12 125,00 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в Акті доводи є безпідставними, такими, що не мають жодного правового обґрунтування, у зв'язку з чим винесені на його підставі повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, такими, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, Актом перевірки встановлено, що ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» є діючим суб'єктом господарювання, в якого наявні трудові та матеріальні ресурси для здійснення підприємницької діяльності, є орендоване офісне приміщення з необхідним обладнанням тощо. Відносини з контрагентами оформлені належним чином шляхом укладання відповідних договорів з додатками: специфікаціями, рахунками тощо. Кожна господарська операція супроводжується оформленням первинної документації, підписанням видаткових, транспортних та податкових накладних із належним відображенням операцій у бухгалтерському та податковому обліку тощо.

Відповідні звіти надаються підприємством до податкового органу вчасно в установленому законом порядку. Взаєморозрахунки з контрагентами здійснюються у безготівковій формі. Підтверджуючі вищевикладене документи в повному обсязі наявні за місцем провадження господарської діяльності підприємства. Натомість, передбачених чинним законодавством ознак нереальності господарських операцій, здійснюваних ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» в Акті взагалі не наведено, їх аналіз не проводився, висновки Акту грунтуються на судженнях, які не мають належного обгрунтування. Таким чином, позивач вважає, що висновки в акті перевірки №45/22-04/32650577 від 31.01.2015 р. не відповідають діючому законодавству, а прийняті на підставі нього, з урахуванням адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 24.02.2015 року №00006022003, від 25.05.2015р. №0001682203 підлягають скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що господарські взаємовідносини ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» з ТОВ «ДК«ТОРГ-СЕРВІС», не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. У наданих до перевірки видаткових накладних на придбання товарів у вищезазначених постачальників відсутня інформація стосовно місця складання видаткової накладної, ПІБ та посади осіб відповідальних за складання первинних документів. Відсутня будь-яка транспортна документація. Підприємством не надано до перевірки первинні документи, у яких відображається шлях проходження вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (товарно-транспортні накладні, накладна-вимога на переміщення, акти прийому-передачі тощо). Таким чином, дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки №45/22-04/32650577 від 31.01.2015 р., з урахуванням адміністративного оскарження відповідають вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення від 24.02.2015 року №00006022003, від 25.05.2015 року №0001682203 є правомірними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та доповненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на доводи викладені в запереченнях та доповненнях.

Заслухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №195060 від 30.08.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛЛ-АРТ» зареєстроване 18.09.2003р., місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, пр-т Газети «Правда», буд.98, кв.99.

Судом встановлене, що на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» від 29.01.2015 року №9 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ТЕССА-БУД», ТОВ «ДК«ТОРГ-СЕРВІС» за період вересень 2014 року, за результатами якої складено Акт №45/22-04/32650577 від 31.01.2015 р.

Згідно з висновками вказаного Акту перевірки №45/22-04/32650577 від 31.01.2015 р., перевіркою серед інших порушень, встановлено:

Нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «БЕЛЛ-АРТ», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» операцій по ланцюгу з ТОВ «ТЕССА-БУД» на суму ПДВ 96667,00 грн., ТОВ «ДК «ТОРГ-СЕРВІС» на суму ПДВ 48500,00 грн. за період вересень 2014 року.

Нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «БЕЛЛ-АРТ», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «ТЕССА-БУД» - ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» - ТОВ «Центр-Бізнесу» на суму 96667,00 грн.

Порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні 2014 року на загальну суму 48500,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2015 року № 00006022003, з вимогою сплатити податок на додану вартість у сумі 48 500,00 грн. за основним платежем, та 12 125,00 грн. за штрафними санкціями.

02.03.2015 року ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» подало скаргу до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про перегляд повідомлень-рішень Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 24.02.2015 року за № 00006022003 про збільшення грошового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 60625,00грн.

За результатами розгляду скарги, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення №4605/10/04-31-10-07-09 від 28.04.2015 року, яким скаргу платника податків залишено без задоволення, а суму штрафних санкцій збільшено на 12125,00грн.

На підставі рішення Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області №4605/10/04-31-10-07-09 від 28.04.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 року № 0001682203 з податку на додану вартість, а саме: 12 125,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погодився з рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області №4605/10/04-31-10-07-09 від 28.04.2015 року та оскаржив його до ДФС України. За результатами розгляду скарги ДФС України винесено рішення від 05.06.2015 року №11707/6/99-99-10-01-01-25, яким рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №4605/10/04-31-10-07-09 від 28.04.2015 року та податкове повідомлення рішення від 25.05.2015 року №0001682203 залишено в силі, а скаргу - без задоволення.

Позивач 29.05.2015 року також звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про перегляд повідомлень-рішень Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 25.05.2015 року за № 0001682203.

За результатами розгляду скарги було винесено рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.06.2015 року №5870/10/04-36-10-07-09, яким скаргу було залишено без розгляду.

Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями податкової служби про розгляд його скарг та звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 25.05.2015 року за № 0001682203, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин ТОВ «ТЕССА-БУД», ТОВ «ДК«ТОРГ-СЕРВІС» за період вересень 2014 року, за результатами якої складено Акт №45/22-04/32650577 від 31.01.2015р.

Для проведення перевірки по господарських відносинах ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» з ТОВ «ТЕССА-БУД», ТОВ «ДК«ТОРГ-СЕРВІС» за період вересень 2014 року, та у відповідь на письмові запити Лівобережної ОДПІ від 04.12.2014 року №39013/04-64-15-01-010 та від 08.12.2014 року №39392/04-64-15-01-010 про надання первинних документів суб'єктом господарювання разом з листом від 26.12.2014 року №26-12, №27-12 надані завірені копії первинних документів: договори, податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахункам 361, 631, 205.

Також відповідачем було використано бази даних Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська: «Єдиний реєстр податкових накладних», АІС «Податковий Блок» підсистеми «Обробка ПЗ та платежів», «Реєстрація ПП», «Аналітична система». Крім того, використана податкова декларація з податку на додану вартість №9057667533 за вересень 2014 року.

Судом встановлено, що протягом вересня 2014 року, згідно з наданими документами, ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» мало взаємовідносини:

ТОВ «ДК«ТОРГ-СЕРВІС». Відповідно до рахунку-фактури від 18.09.2014 року №18 позивачем придбано товарів на загальну суму 291000,00грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 48500,00грн.).

ТОВ «ДК «ТОРГ-СЕРВІС», відповідно до рахунку-фактури від 18.09.2014 року було виписано видаткову накладну №30 від 19.09.2014 року та податкову накладну №538 від 19.09.2014 року. У наданому ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» рахунку №205 «Матеріали» зазначено, що товар, який придбаний у ТОВ «ДК«ТОРГ-СЕРВІС» знаходиться на залишках.

Також, згідно з наданою до перевірки та до суду видатковою накладною встановлено, що підставою для здійснення замовлення на адресу ТОВ «БЕЛЛ-АРТ» є рахунок-фактура від 18.09.2014 року №18. Однак в рахунку-фактурі відсутні дані, а саме умови та строки здійснення поставок товару, порядок проведення розрахунків між контрагентами.

У зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих транспортування товару, або будь-яких інших документів, які б підтверджували фактичне транспортування товару, неможливо дослідити за рахунок кого та яким чином відбувалося перевезення придбаної у ТОВ «ДК«ТОРГ-СЕРВІС» продукції, де саме зберігався товар, а також підтвердити факт поставки товару. Також, як вбачається з акту перевірки, звіт за формою 1-ДФ за 1, 2, 3,4 квартали 2014 року, звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів не надавались.

Крім того, як станом на час перевірки, так і станом на час розгляду справи судом відсутня транспортна документація (товарно-транспортна накладна, шляхові листи автомобіля, нарахована заробітна плата водія, амортизація автомобіля або договори укладені з перевізником чи експедитором), отже, неможливо підтвердити факт отримання товару та пересування його з місця навантаження до місця розвантаження.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, за змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Пунктом 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Специфіка окремої господарської операції, за звичаями ділового обороту, визначається договірними зобов'язаннями.

При цьому, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат можуть сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту. З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі його зберігання, та документами, необхідність складення яких випливає з умов договірних зобов'язань за укладеними суб'єктами господарювання угодами.

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтвердили перевезення товару від постачальника до покупця.

Також слід звернути увагу і на те, що ТОВ «Белл Арт», як суб'єкт, який використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат, не підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про прийняття відповідного товару на облік, його зберігання та подальше використання у господарській діяльності.

Існування наведених доказів є об'єктивно необхідним виходячи зі змісту та специфіки господарських операцій з поставки товару, а їх відсутність додатково свідчить про те, що оформлення позивачем та його контрагентом видаткових накладних, податкових накладних відбувалося виключно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що поставка ТОВ «Белл АРТ» товару мала на меті використання його в господарській діяльності позивача.

Поряд із цим слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом формування податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат). Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку свідчать про недостовірність відомостей у первинних документах, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень від 24.02.2015 року № 00006022003 та від 25.05.2015 року № 0001682203 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛЛ-АРТ" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.А. Гончарова