Ухвала суду № 58131163, 16.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 р.Справа № 2-а-11971/09/2170

Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Херсонський універмаг»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 липня 2009 року Закрите акціонерне товариство «Херсонський універмаг»звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні та просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 13 квітня 2009 №0001812301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 10653 грн. 17 коп.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Херсонський універмаг»задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 13 квітня 2009 року №0001812301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 7957 грн. 81 коп. основного платежу та 2695 грн. 36 коп. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, начальник Державної податкової інспекції у м. Херсоні 13 травня 2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року, прийняти нову постанову, якою залишити адміністративний позов ЗАТ «Херсонський універмаг»- без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Податкове повідомлення - рішення від 13 квітня 2009 №0001812301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 7957,81 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2695 грн. 36 коп. було прийнято Державною податковою інспекцією у м. Херсоні за висновками акту від 06 квітня 2009 №1206/23-5/01563700 планової виїзної перевірки ЗАТ «Херсонський універмаг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.06р. по 31.12.08р.

Так, фахівцями ДПІ було встановлено завищення задекларованих в рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»у сумі 31831 грн. 21 коп.

На бухгалтерському обліку товариства обліковувалась кредиторська заборгованість за товари, не оплачені позивачем, вартість товарів була віднесена до валових витрат по першій події оприбуткування товарів. У зв'язку із закінченням терміну позовної давності щодо сплати цієї кредиторської заборгованості товариство періодично збільшувало валовий дохід, що відображало в податкових деклараціях по податку на прибуток.

Внаслідок того, що платником податків не здійснена компенсація вартості отриманих товарів (робіт, послуг), які він отримав, на переконання податкового органу, підстав для віднесення вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат не має. В акті перевірки викладено висновок ДПІ про те, що сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншим підприємством, яка залишилася нестягнутою в зв'язку з тим. що минув строк позовної давності, включається до складу валових доходів та одночасно зменшує валові витрати підприємства на суму оприбуткованого товару (робіт, послуг), оскільки фактично не понесені витрат, відповідно до п.5.1 ст.5 вищевказаного Закону.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ЗАТ «Херсонський універмаг»завищено валові витрати на суму отриманих раніше товарів без компенсації їх вартості у сумі 31831,21 грн. а саме: у 2 кварталі 2006 року у сумі 1879,41 грн.; у 3 кварталі 2006 року у сумі 148,57грн. у 1 кварталі 2007 року у сумі 8974,05 грн.; у 2 кварталі 2007 року у сумі 330,92 грн.; у 3 кварталі 2007 року у сумі 1013,14 грн.; у 4 кварталі 2007 року у сумі 478,05 грн.; у 1 квартал і 2008 року у сумі 429,91 грн.; у 3 кварталі 2008 року у сумі 16701,96 грн.; у 4 кварталі 2008 року у сумі 1875,20 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що висновки ДПІ у м.Херсоні є необґрунтованими та помилковими і задоволенню не підлягають.

Судова колегія цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу таких витрат, як то зазначено у пп. 5.2.1 п. 5.2 включаються серед іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у урахуванням передбачених обмежень.

У відповідності до підпункту 11.2.1 п.11.2 ст.11 цього ж Закону, який визначає правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніш: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків на оплату товарів або дата оприбуткування платником податку товарів. Позивачем були придбані товари, вартість яких була віднесена позивачем до валових витрат за першою подією - оприбуткування товарів.

Визначення валового доходу наведене у п. 4.1 ст. 4 Закону, як загальної суми доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальні або нематеріальній формах як на території України, та і за межами, а з змістом пп. 4.1.6 п. 4.1 цієї норми до такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді. Безоплатно надані товари, це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і матеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод (п. 1.23 ст. 1 Закону).

Наведене вище вказує на те, що законом чітко визначені підстави віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є. вичерпним. Позивач одержував товари за оплатними цивільно-правовими угодами, тому відносити ці товари до безоплатно наданих є помилковим. Сума кредиторської заборгованості за товари, по якій сплинув строк позовної давності у відповідних періодах була віднесена позивачем до валового доходу як безнадійна заборгованість тобто заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув строк позовної давності (п. 1.25 ст. 1 Закону про прибуток). Податковий облік безнадійної заборгованості відбувається за ст. 12 Закону про прибуток, його позивач не порушив.

При чому, Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств»містить вичерпний перелік випадків коригування валових витрат, і не передбачає коригування валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а висновок про таке корегування грунтується на припущеннях податкового органу. Тому вимоги податкової інспекції про виключення з валових витрат вартості отриманих товарів, які залишились неоплаченими не має правових підстав. Посилання ж відповідача на норму п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток, який порушив позивача, суд не приймає до уваги, оскільки безпосереднє склад валових витрат регулюється п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток, згідно з приписами якого валовими витратами є не лише сплачені витрати, а й нараховані платником податку суми вартості товарів, що придбаваються. Підстав для проведення корегування податкового та бухгалтерського обліку валових витрат у позивача не було.

До того ж, колегія суддів знаходить правильною позицію суду першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для коригування валових витрат на суму списаної кредиторської заборгованості за придбані товари, за якою минув строк позовної давності. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено здійснення коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості за придбані товари, за якою минув строк позовної давності.

Виходячи із приписів п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», окружним судом також правильного був зроблений висновок і про те, що товари, продані за договором купівлі - продажу, і для стягнення вартості яких закінчився строк позовної давності, не підпадають під визначення «безоплатно надані товари», оскільки основною ознакою останніх - є їх надання як за договорами, так і без них, без умови їх грошової або іншої компенсації.

Також, суд 2-ї інстанції погоджується і з висновком суду 1-ї інстанції про те, що правомірне віднесення за правилами п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»протягом звітного періоду до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, є обґрунтованою.

Судова колегія зазначає, що доводи щодо безпідставності позиції податкової інспекції щодо непідтвердження валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та щодо відсутності з боку позивача порушення у вигляді віднесення до податкового кредиту сум податків на додану з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких не належить до валових витрат, що стало підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість є цілком правильними та досить обґрунтованими.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що податкова інспекція в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на такі порушення, не розкрила змісту своїх доводів, не навела обґрунтованих аргументів, які б спростовували позицію суду першої інстанції, у зв'язку з чим, останні і визнаються безпідставними.

Водночас, досліджуючи матеріали справи, колегією суддів був зроблений наступний висновок.

Так, в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»конкретно не передбачена норма, яка б зобовязувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій події (оприбуткування товару), у разі несплати товару у межах строку позовної давності та віднесення кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону).

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього ж Закону також визначається, що правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

Шабо дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

Шабо дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Окрім того, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачена і норма, яка б зобовязувала платника податку коригувати (зменшувати) валові витати на суму товарів, попередньо віднесених ним до валових витрат по першій події (оприбуткування товару), у разі несплати вартості цих товарів та віднесення цієї суми заборгованості до валових доходів як такої, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Приписами ж частини 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,207,254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у м. Херсоні - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_1