Рішення № 58130998, 01.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/8239/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Васильченко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Поливач Л.Д., Вербової І.М.

при секретарі - Литвиненку Р.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою його представником Астафєвою Іванною Віталіївною, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із зазначеним позовом, який згодом уточнило, і остаточно просило у рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 26 грудня 2007 року, яка станом на 19 березня 2013 року становила 59 776,72 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 477 795,32 грн. із яких: заборгованість за кредитом - 36 665,95 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 293 070,94 грн.; заборгованість за відсотками - 23 110,77 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 184 724,39 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 26 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 13,90 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 грудня 2017 року. АКІБ «УкрСиббанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 40000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язання між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, і ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 26 грудня 2007 року, за умовами якого відповідачі передали кредитору в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка є їх власністю. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно договору. У порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, загальна сума якої станом на 19 березня 2013 року складає 59 776,72 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 477 795,32 грн. 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки його норми не передбачають можливості відмовити іпотекодержателю у задоволенні своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші сторони в судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено споживчий кредит в іноземній валюті не може бути задоволено, оскільки на момент ухвалення рішення діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», така відмова має лише тимчасове правове значення і позичальник може звернутись із вказаним позовом після закінчення дії мораторію.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 40 000 доларів США з розрахунку 13,90% річних на строк до 26 грудня 2017 року.

05 лютого 2009 року укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту, за умовами якої строк на повернення кредитних коштів ОСОБА_1 продовжено до 26 грудня 2023 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачами було укладено договір іпотеки від 26 грудня 2007 року, за умовами якого відповідачі передали кредитору в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка є їх власністю.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, що виникла з вказаного кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо погашення кредиту та процентів за його користування утворилася заборгованість, яка станом на 19 березня 2013 року становила 59 776,72 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 477 795,32 грн. із яких: заборгованість за кредитом - 36 665,95 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 293 070,94 грн.; заборгованість за відсотками - 23 110,77 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 184 724,39 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки, якою забезпечено споживчий кредит в іноземній валюті не може бути задоволено, оскільки на момент ухвалення рішення діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», така відмова має лише тимчасове правове значення і позичальник може звернутись із вказаним позовом після закінчення дії мораторію.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення або про відмову в їх задоволенні.

Позивач, як іпотекодержатель має право на підставі частин 2 і 3 ст. 16 ЦК України, статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» захистити свої майнові права, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки договором іпотеки від 26 грудня 2007 року сторонами передбачено, що іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання передбачені кредитним договором та договором іпотеки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 16 ЦК України, статей 36,37 Закону України «Про іпотеку» безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в цілому.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вищенаведених норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Між тим, колегія судів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки до правовідносин, що склались між сторонами необхідно також застосувати Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Даний закон діє до набрання чинності законом, який врегулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач отримав споживчий кредит в іноземній валюті, предмет іпотеки є постійним місцем проживання іпотекодавців. Також судом встановлено, що житлова площа не перевищує межу зазначену в законі.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачі мають інше житло ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що мораторій передбачений вищенаведеним Законом необхідно застосувати.

Проте, застосування цього Закону має відбуватись на стадії виконання судового рішення у даній справі, то враховуючи норми цього Закону, а також керуючись ст. 217 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відстрочити виконання рішення у даній справі в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення до закінчення мораторію передбаченого Законом.

Застосовуючи вказаний закон, а також загальні принципи справедливості, визначені ЦК України, порушення прав позивача внаслідок не виконання відповідачами своїх зобов'язань, відсутність підстав для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів дійшла висновку, що звернення стягнення на іпотечне майно необхідно провести шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни предмету іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості із відстрочкою виконання рішення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Судові витрати належить розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою його представником Астафєвою Іванною Віталіївною, задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 26 грудня 2007 року, яка станом на 19 березня 2013 року складає 59 776,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 477 795,32 грн. із яких: заборгованість за кредитом - 36 665,95 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 293 070,94 грн.; заборгованість за відсотками - 23 110,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 184 724,39 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,10 кв.м., житловою площею 30,60 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів та встановити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на квартиру до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в розмірі 7 460,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді